Постанова

від 29.01.2014 по справі 2а-1574/10/2270

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року Справа № 29889/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ТОВ ВКФ «Анне ЛТД» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року у справі № 2а-1574/10/2270 за позовом ТОВ ВКФ «Анне ЛТД» до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.06.2010 р. у справі № 2а-1574/10/2270 за позовом ТзОВ ВКФ «Анне ЛТД» до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.02.2010 р. №№0001311500/0/469; 0001321500/0/468 у позові відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову скасувати та задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована винесенням оскаржуваних податкових повідомлень - рішень на підставі акту перевірки, якого не існує: №00342/1500/14159997.

Відповідач направив на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу. Вказав на те, що Хмельницьким окружним адміністративним судом питання невідповідності номерів акту, зазначених на самому акті та в податкових повідомленнях - рішеннях, судом досліджувалося в повному обсязі. На думку відповідача, така невідповідність є лише формальною і не може бути підставою для скасування постанови суду, оскільки фактично номер акту, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідає номеру, зазначеному в податкових повідомленнях - рішеннях. При цьому, судом першої інстанції досліджено всі фактичні обставини справи та наявні документи. Відтак, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та просить постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.06.2010 року залишити без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Як встановив суд першої інстанції, 10.02.2010 р. Хмельницькою МДПІ було проведено документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Анне ЛТД» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Неоламнова» за період з 01.09.2009 р. по 31.10.2009 р. За наслідками перевірки було складено акт №342/15/14159997, яким встановлено порушення п. п. 5.1, 5.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податок на прибуток 354167 грн.; п. п. 3.1.1., 4.8., 7.4.1., 7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 750560 грн. На підставі вказаного акту були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.02.2010 р. №№0001311500/0/469; 0001321500/0/468.

Суд першої інстанції підставно встановив, що 05.01.2009 р. між апелянтом та ПП «Неоламнова» був укладений договір №08/01/09 про проведення маркетингових досліджень, за яким ПП «Неоламнова» зобов'язалось надати маркетингові послуги та виконувати роботи, передбачені договором (п.1.1.). Виконавець зобов'язався надати замовнику послуги визначення ціни на закупівлю і реалізацію світлих нафтопродуктів і продуктів масляної групи, розрахунок ціни подекадно протягом терміну дії договору, збір інформації про потенційних покупців та постачальників на дослідженій території (п. 2.1). Замовник зобов'язався приймати від виконавця результати роботи у вигляді остаточного зведеного звіту, сформованого у табличній формі з відповідними поясненнями та оплачувати їх (п. 3.1). Розрахунок проводиться грошовими коштами після підписання акту прийому-передачі результатів дослідження (п. 6.3.).

За виконані роботи апелянт передав ПП «Неоламнова» простий вексель №0275772 від 15.10.2009 р. номіналом 1700000 грн. строком платежу 15.10.2019 р.; та простий вексель №0275773 від 04.11.2009 р. номіналом 2803360,40 грн. строком платежу 04.11.2019 р.

Фактичне виконання умов договору апелянт підтверджував актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що згідно зі ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» №2374-ІІІ від 05.04.2001 року (зі змінами та доповненнями) умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі, що не дотримано у даному випадку; а також на укладенні договору сторонами без погодження ціни маркетингових послуг. В світлі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що акти приймання виконаних робіт не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» та не містять інформації про зміст наданих послуг. Констатовано, що позивачем не доведено зв'язку понесених витрат із підготовкою, організацією продажу паливно-мастильних матеріалів та моніторингу ринку нафтопродуктів на території України.

Водночас, суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що законодавство передбачає обов'язок платника податків довести підставність записів бухгалтерського обліку лише при проведенні відповідних податкових перевірок, у той час, як норми КАС України, закріплюючи положення змагальності процесу у ст. 71 визначають, що тягар доведення правомірності свого рішення лежить на органі державної влади чи місцевого самоврядування, якщо він заперечує проти позову. Акт перевірки є лише одним з доказів по справі при тому, що законодавство не передбачає безспірного характеру вміщених в акті перевірки висновків.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що тягар доведення правомірності оскаржуваного рішення відповідачем не забезпечений, твердження в акті носять характер припущень, не підкріплених належними доказами при тому, що позивач наполягав на їх безпідставності. Відповідачем не було доведено відсутність зв'язку понесених позивачем витрат із підготовкою, організацією продажу паливно-мастильних матеріалів, а посилання відповідача на те, що акти приймання виконаних робіт недостатньо конкретизують характер наданої послуги, носить суб'єктивний характер. Відносини сторін, опосередковані векселями, носять двосторонній характер, підтверджені документами, підписаними обома сторонами, що свідчить про погодженість між сторонами правочину відповідної форми розрахунку.

Окрім вказаного, в межах апеляційного розгляду (справа №35289/10/9104) скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Анне ЛТД» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Анне ЛТД» до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення - рішення, досліджувалось питання реальності господарських операцій між апелянтом та ПП «Неоламнова» за договором №08/01/09 про проведення маркетингових досліджень від 05.01.2009 року. Так, рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року у справі №35289/10/9104 встановлено, що ТзОВ ВКФ «Анне ЛТД» надано всі необхідні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції за договором №08/01/09 про проведення маркетингових досліджень від 05.01.2009 року, а податковим органом не доведено, що маркетингові послуги не були надані. Всі операції по придбанню маркетингових послуг у ПП «Неоламнова» відображено по рахунках бухгалтерського обліку позивача у жовтні 2009 року. Твердження суду першої інстанції про відсутність необхідних реквізитів у зведених звітах про результати маркетингових досліджень, матеріалах маркетингових досліджень, розрахунках вартості маркетингових досліджень за договором, заявки на проведення маркетингових досліджень, актах приймання-передачі наданих послуг і результатів досліджень не заслуговують на увагу, бо жодним законодавчим актом такі не встановлені і такі твердження суду побудовані лише на припущеннях, які жодним чином не підтверджені.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, рішенням у вказаній вище справі встановлено реальний характер господарських операцій з надання маркетингових послуг відповідно до договору №08/01/09 про проведення маркетингових досліджень від 05.01.2009 року.

Водночас, в апеляційній скарзі апелянт посилається лише на винесення оскаржуваних рішень на підставі неіснуючого акту перевірки №00342/1500/14159997 від 10.02.2010 р. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що 10.02.2010 р. відповідачем було складено акт за № 342/15/14159997. Цю обставину відповідач не заперечував. Однак суд погоджується з відповідачем про те, що таке посилання містить формальний характер та не впливає на правову оцінку спірних відносин, враховуючи, що відносно скаржника був складений лише один акт, а розбіжностей у його змісті, окрім нумерації сторонами зазначено не було.

Згідно з п. 1.31. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. Згідно з п. 11.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. Згідно з п. 4.1. вказаного закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). П. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит. Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними. Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. При цьому, правом видачі податкової накладної користується виключно платник ПДВ, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положенням частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Згідно із ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Матеріалами справи підтверджується підставність позовних вимог, на що суд першої інстанції, в силу порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, не звернув уваги, вважав доведеними обставини, які доведеними не були, та припустився помилкового застосування норми матеріального права. Враховуючи наведене, судове рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.06.2010 р. у справі № 2а-1574/10/2270 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.02.2010 р. №№0001311500/0/469; 0001321500/0/468, винесені Хмельницькою міжрайонною державною податковою інспекцією.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Анне ЛТД» (код ЄДРПОУ 14159997) 6,80 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Шавель Р.М.

Савицька Н.В.