Рішення

від 07.02.2014 по справі 922/5385/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2014 р.Справа № 922/5385/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом ПП "МВП - Пласт", м. Київ до Приватного АТ "Альтрон", м. Харків про стягнення 92119,00грн. за участю представників сторін:

позивача - Білоус С.Ю. за дов. № б/н від 14.12.2013р.

відповідача - Гайдуков В.М. за дов. № б/н від 28.01.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 92119,00грн. заборгованості. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами № 06/02-2013 від 6 лютого 2013 р. та № 02/035-2013 від 20 травня 2013 року, внаслідок чого виникла заборгованість.

04.02.2014р. відповідачем подано до суду клопотання, в якому він визнає позовні вимоги в сумі 92119,00грн., та просить суд відстрочити виконання рішення на два місяці строком до 04.04.2014р.

В судовому засіданні 04.02.2014р. оголошено перерву до 07.02.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, просить суд задовольнити позов. Проти надання відповідачу відстрочки виконання рішення заперечує з підстав, викладених у письмовій заяві (вх. № 4103 від 06.02.2014р.).

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені до нього вимоги визнає в повному обсязі та підтримує заявлене клопотання про відстрочення виконання рішення обґрунтовуючи його наявністю заборгованості з боку його контрагентів.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

06.02.2013р. між Приватним підприємством «МВП - ПЛАСТ» (Постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Альтрон» (Покупець, відповідач) було укладено договір № ALT-06/02-2013.

За умовами укладеного договору № ALT-06/02-2013 Постачальник за замовленнями Покупця та відповідно до погодженої сторонами КД зобов'язаний виготовляти для Покупця відповідну Продукцію та передавати її йому у власність, а Покупець зобов'язаний приймати цю Продукцію та своєчасно оплачувати її вартість.

Розділом 4 договору № ALT-06/02-2013 встановлено, що постачання Продукції здійснюється Постачальником на умовах EXW згідно Правил INCOTERMS у редакції 2000р. Місцем постачання є склад Постачальника. Відвантаження Продукції здійснюється за видатковою накладною та довіреністю, виданої на ім'я уповноваженого представника Покупця. З моменту отримання виготовленої Продукції до Покупця переходить право власності на неї.

В розділі 5 договору № ALT-06/02-2013 сторони домовилися, що вартість одиниці кожного виду Продукції повинні визначатися у Специфікації до замовлення та видатковій накладній. Покупець сплачує вартість замовленої їм продукції у строк до 45 днів з моменту її отримання. За цим договором Покупцю дозволяється й авансування.

На виконання умов договору № ALT-06/02-2013 позивачем було поставлено відповідачу Продукцію за видатковою накладною № 2308/13 від 23 серпня 2013 року на загальну суму 40804,00грн., яка отримана представником відповідача за довіреністю № 93 від 15.08.2013р.

Проте відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором № ALT-06/02-2013 та у встановлений в договорі строк отриману від позивача Продукцію не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 40804,00грн.

Крім того, 20.05.2013р. між Приватним підприємством «МВП ПЛАСТ» (Постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Альтрон» (Покупець, відповідач) було укладено договір № ALT-02/035-2013.

За умовами укладеного договору № ALT-02/035-2013 Постачальник за замовленнями Покупця та відповідно до погодженої сторонами КД зобов'язаний виготовляти для Покупця відповідну Продукцію та передавати її йому у власність, а Покупець зобов'язаний приймати цю Продукцію та своєчасно оплачувати її вартість.

Розділом 4 договору № ALT-02/035-2013 встановлено, що постачання Продукції здійснюється Постачальником на умовах EXW згідно Правил INCOTERMS у редакції 2000р. Місцем постачання є склад Постачальника. Відвантаження Продукції здійснюється за видатковою накладною та довіреністю, виданої на ім'я уповноваженого представника Покупця. З моменту отримання виготовленої Продукції до Покупця переходить право власності на неї.

В розділі 5 договору № ALT-02/035-2013 сторони домовилися, що вартість одиниці кожного виду Продукції повинні визначатися у Специфікації до замовлення та видатковій накладній. Покупець сплачує вартість замовленої їм продукції у строк до 45 днів з моменту її отримання. За цим договором Покупцю дозволяється й авансування.

На виконання умов договору № ALT-02/035-2013 позивачем було поставлено відповідачу Продукцію за видатковою накладною № 2907/13-1 від 29 липня 2013 року на загальну суму 51315,00грн., яка отримана представником відповідача за довіреністю № 84 від 25.07.2013р.

Проте відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором № ALT-02/035-2013 та у встановлений в договорі строк отриману від позивача Продукцію не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 51315,00грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини а також те, що заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 92119,00грн. належним чином підтверджується матеріалами справи, в тому числі підписаним та скріпленим печатками сторін Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013р. по 13.01.2014р. та не заперечується відповідачем суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладених з позивачем договорів та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 92119,00грн. заборгованості за поставлену Продукцію обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення суд відмовляє в його задоволенні виходячи з наступного.

Враховуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Оскільки чинний Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Суд зазначає, що відповідачем до клопотання про відстрочення виконання рішення не додано жодних доказів наявності конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у зв'язку з чим суд визнає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 1842,38грн. покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення відмовити.

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АЛЬТРОН» (61002, м. Харків, вул. Костомарівська, 6; в тому числі п/р 26000799970904 в ПАТКБ " ПРАВЕКС-БАНК", м.Київ, МФО 380838; код ЄДРПОУ 31633037) на користь Приватного підприємства «МВП ПЛАСТ» (03680, м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 8, корп. 3; в тому числі п/р 26009003374301 у АТ «Сведбанк», МФО 300164; Код ЄДРПОУ 34405810) 92119,00грн. заборгованості та 1842,38грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 08.02.2014 р.

Суддя О.О. Присяжнюк