Рішення

від 06.02.2014 по справі 915/2295/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року Справа № 915/2295/13

за позовом: Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради /вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001/

до відповідача: Миколаївської обласної громадської асоціації "Морські збори" /вул. Котовського, 28, кв. 121, м. Миколаїв, 54010/

про витребування комунального майна з чужого незаконного володіння

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Цехоцький І.А.

від відповідача: Чорний В.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про витребування у останнього нежитлового приміщення, площею 42 кв. м., по вул. В.Морська, 45 у м. Миколаєві, шляхом зобов'язання повернути це приміщення за актом прийому-передачі позивачу.

Заявлений позов позивач обґрунтовує наступним. Згідно з розпорядженням позивача від 19.05.2011 № 185-р відповідачу було передано спірне нежитлове приміщення в безкоштовне користування. Проте відповідач ухилився від укладення з позивачем договору позички даного приміщення. У квітні 2013 року постійною комісією міської ради з питань управління комунальною власністю міста відповідачу було відмовлено в укладенні договору позички та запропоновано укласти з позивачем договір оренди, який до цього часу сторонами не укладений, натомість позивач без правової підстави (договору) продовжує використовувати спірне нежитлове приміщення.

Відповідач позов позивача не визнав, мотивуючи наступним:

- розпорядження позивача від 19.05.2011 № 185-р є законним та чинним;

- правові підстави для витребування спірного майна відсутні, оскільки позивачем не доведено факт заволодіння відповідачем спірним майном без правових підстав.

Ухвалою суду від 23.12.2013 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 20.01.2014 о 16 год. 15 хв.

У судовому засіданні 20.01.2014 судом оголошувалась перерва до 06.02.2014 о 10 год. 30 хв.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з п. 1.5. Положення про позивача, затвердженого рішенням міської ради від 21.04.2011 № 5/3, позивач є юридичною особою, укладає від свого імені угоди в межах чинного законодавства, може бути позивачем та відповідачем в судах.

Відповідно до п. 2 даного Положення основним завданням позивача є ефективне управління об'єктами комунальної власності, розроблення пропозицій і реалізація міської політики у сфері управління майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва. Позивач здійснює в установленому порядку повноваження щодо управління майном підприємств, установ, що належать до сфери управління міської ради, зокрема виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів, нерухомого майна, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста.

Розпорядженням позивача від 19.04.2011 № 185-р «Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності» вирішено передати відповідачу у безкоштовне користування нежитлове приміщення 3 поверху, площею 42,0 кв. м., по вул. В.Морська, 45 у м. Миколаєві, для використання під адміністративні потреби.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 4 ст. 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення , за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 828 ЦК України договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі. Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.

Згідно з ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Станом на час вирішення даного спору сторони не уклали в письмовій формі правочину щодо безкоштовного користування відповідачем спірним нежитловим приміщенням.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що позивач фактично передав, а відповідач до цього часу користується спірним нежитловим приміщенням, тобто одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення.

Разом з цим, законодавцем в залежності від строку користування майном встановлено різну форму даного правочину - просту письмову (до 3 років користування), нотаріальну (3 і більше років користування).

Більше того, статтею 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони у спірних правовідносинах не погодили строк безкоштовного користування відповідачем нежитловим приміщенням, тобто, не уклавши правочин у передбаченій законом формі, також не досягли згоди з усіх його істотних умов.

За цих обставин, господарський суд вважає, що правочин про передачу позивачем відповідачу у безкоштовне користування спірного нежитлового приміщення 3 поверху, площею 42,0 кв. м., по вул. В.Морська, 45 у м. Миколаєві сторонами не був укладений.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, судом встановлено, що відповідач без достатньої правової підстави користується спірним нежитловим приміщенням, а тому вимога позивача про витребування у відповідача цього приміщення шляхом зобов'язання повернути його в натурі за актом прийому-передачі підлягає повному задоволенню господарським судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд надав оцінку запереченням відповідача проти позову позивача та встановив, що вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Миколаївську обласну громадську асоціацію "Морські збори" (вул. Котовського, 28, кв. 121, м. Миколаїв, 54010, код 33798323) повернути Управлінню з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код 22440076) за актом прийому-передачі нежитлове приміщення 3 поверху, площею 42,0 кв. м., по вул. В.Морська, 45 у м. Миколаєві.

3. Стягнути з Миколаївської обласної громадської асоціації "Морські збори" (вул. Котовського, 28, кв. 121, м. Миколаїв, 54010, код 33798323) на користь Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код 22440076) судовий збір в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 11.02.2014.

Суддя Д.О.Бездоля