Рішення

від 11.02.2014 по справі 917/2506/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2014 Справа №917/2506/13

За позовом Приватного підприємства "Фірма "Кодар-1", вул. Івана Франка, 93, с.Садки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39625

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Даско", вул. Бутиріна, 63/12, кв. 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39617

про стягнення грошових коштів в сумі 12 901,20 грн.

Суддя Плотницька Н.Б.

Представники:

від позивача: Риль В.Є., дов. б/н від 05.11.2013,

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно статті 85 ГПК України.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення боргу за договором про надання послуг механізмами та автотранстпортом №03/01/13-2 від 03.01.2013 в розмірі 12 901,20 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19 грудня 2013 року порушено провадження у справі №917/25069/13 та призначено до розгляду в засіданні на 21.01.2014 на 10:00 год. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.12.2013) у приміщені господарського суду Полтавської області.

21.01.2014 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. №595), в якій позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 64,50 грн. інфляційних та 382,79 грн. 3% річних. Суд відхилено подану заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, як таку, що містить інші позовні вимоги, ніж ті, що вказані в позовній заяві, про що зазначено в ухвалі суду.

В судовому засіданні 21.012014 судом оглянуто оригінали документів додані позивачем до позовної заяви. Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не надав, надіслав заяву-клопотання про перенесення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю присутності директора, та неможливістю направити вповноваженого представника (вх. №585 від 21.01.2014). Розгляд справи відкладено на 11.02.2014.

В судовому засіданні 11.02.2014 представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягає на їх задоволенні. В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не надав, надіслав заяву-клопотання про перенесення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю присутності директора, в зв'язку з його відрядженням та неможливістю направити іншого представника.

Представник позивача проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечує.

Суд відхиляє подане клопотання виходячи з наступного.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 19.12.2013 розгляд даної справи було призначено на 21.01.2014. Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали суду в матеріалах справи), але в судове засідання не з'явився подавши до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відрядженням. Дане клопотання судом було задоволено та відкладено розгляд справи. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з його відсутністю (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно статті 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчився, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Відповідно до статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач мав достатньо часу з дати порушення провадження у справі надати суду свої заперечення, однак таким правом відповідач не скористався.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого статтею 69 ГПК України строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

03 січня 2013 року між Приватним підприємством "Фірма "Кодар-1 "(надалі Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Даско" (надалі Відповідач, Замовник) було укладено договір про надання послуг механізмами та автотранспортом №03/01/13-2 (надалі Договір).

При цьому сторони узгодили наступне:

- Виконавець зобов'язується за усним чи письмовим завданням Замовника надати послугу механізмами та автотранспортом для виконання монтажних, демонтажних та вантажно-розвантажувальних робіт на об'єктах, які належать Замовнику (пп. 1.1, 1.2 Договору);

- Виконавець повинен надати послугу особисто (п. 1.4 Договору);

- Замовник зобов'язується забезпечити своєчасну оплату наданих послуг Виконавцем (п. 2.1 договору);

- Виконавець зобов'язаний надати послуги в строк відповідно до п. 3.1 Договору (п.2.3 Договору);

- Виконавець зобов'язаний надати послуги у строк вказаний у завданні (п. 3.1 Договору);

- по результатам надання послуг за цим Договором сторони складають акт виконаних робіт (п. 3.2 Договору);

- розмір оплати за надані послуги викладений у додатку №1, який є невід'ємною частиною даного Договору (п. 4.1 Договору);

- Замовник сплачує попередню оплату Виконавцю протягом 3-х днів на підставі рахунку Виконавця, який направляється факсом, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, Позивач свої зобов'язання по Договору виконав в повному обсязі та в передбачені строки, що підтверджується наданими документами, а саме:

- рахунок-фактура №СФ-0000001 від 03.01.2013; податкова накладна №1 від 03.01.2013; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 03.01.2013 на суму 7 665,60 грн.;

- рахунок-фактура №СФ-0000003 від 04.01.2013; податкова накладна №3 від 04.01.2013; акт здачі-прийнятгя робіт (надання послуг) №ОУ-0000003 від 04.01.2013 на суму 5 235,60 грн.

Всього Позивачем надано, а Відповідачем прийнято послуг на суму 12 901,20 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем було направлено Відповідачу вимогу від 30.04.2013 з вимогою погасити борг протягом 7-ми днів з моменту її отримання, яка до цього часу залишена Відповідачем без задоволення.

Відповідачем не подано суду жодних доказів сплати суми боргу.

Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а відповідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх в повному обсязі.

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Даско" (вул. Бутиріна, 63/12, кв. 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, код 31389152) на користь Приватного підприємства "Фірма "Кодар-1", вул. Івана Франка, 93, с.Садки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39625, код 25158147, р/р 26000202057300 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) 12 901,20 грн. основного боргу та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.02.2014.

Суддя Плотницька Н.Б.