Рішення

від 05.02.2014 по справі 916/3370/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р.Справа № 916/3370/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто Лідер-ЛТД"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівськтрансервіс"

про стягнення 10 095,12 грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Сонько В.В., довіреність від 12.12.2013р.

Від відповідача: не з'явився

В засіданні 05.02.2014 р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Іллічівськтрансервіс" на користь ТОВ „Авто Лідер-ЛТД" 9811грн. основного боргу, 164,62грн. індексу інфляції, 119,15грн. три відсотки річних, 2064грн. витрат на правову допомогу.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, подав заяву про уточнення позовних вимог від 23.12.2013р. за вх.№39086/13, від 20.01.2014р. за вх.№1275/14, де виклав позовні вимоги в остаточній редакції, яка прийнята судом до розгляду по суті.

Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з ТОВ „Іллічівськтрансервіс" на користь ТОВ „Авто Лідер-ЛТД" 19261грн. основного боргу, 211,87грн. індексу інфляції, 140,90грн. три відсотки річних.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.09.2013р. між TOB „Авто Лідер-ЛТД" та TOB „Іллічівськтрансервіс" були укладені договори-заявки №№135, 136 від 23.09.2013р. про транспортно-експедиційні послуги, згідно яких позивач надав відповідачу послуги з перевезення, а відповідач прийняв їх, однак, не оплатив. На суму заборгованості відповідача позивач нарахував індекс інфляції та три проценти річних.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:

TOB „Авто Лідер-ЛТД" (перевізник) та TOB „Іллічівськтрансервіс" (замовник) були укладені договори-заявки №№135, 136 від 23.09.2013р. про транспортно-експедиційні послуги, у зв'язку з перевезенням вантажу - ріпаку з маршрутом - м.Стрій (Львівська обл.) - Нова Долина (Одеська обл.), автомобілями Вольво держ. номер ВТ 0145 АХ, причеп держ. номер ВТ 6832 ХТ та Вольво держ. номер ВТ 0146 AM, причеп держ. номер BT 6893 ХТ.

Транспортно-експедиційні послуги було виконано належним чином, що підтверджується підписаними актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №АЛ-0000050 від 27.09.2013р. за договором-заявкою №135 від 23.09.2013р. та рахунком-фактурою №АЛ-0000054 від 27.09.2013р. на суму 7875грн. (в т.ч. ПДВ) та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №АЛ-0000051 від 27.09.2013р. на суму 8176,50 грн. (в т.ч.ПДВ) за договором-заявкою №136 від 23.09.2013р. та рахунком-фактурою №АЛ-0000055 від 27.09.2013 р.

Таким чином, відповідачу було надано послуг на загальну суму 19261грн., а відсутність в зазначених вище актах виконаних робіт будь-яких зауважень чи застережень з боку замовника свідчить про належне та у повному обсязі виконання перевізником прийнятих на себе зобов'язань відповідно до договорів-заявок №135 від 23.09.2013р. та №136 від 23.09.2013р.

Відповідно до договорів-заявок №135 від 23.09.2013р. та №136 від 23.09.2013р. оплата послуг TOB "Авто Лідер -ЛТД" в розмірі 19261,00 грн. (7875,00 грн. та відповідно 8176,50 грн.) мала бути проведена замовником протягом трьох банківських днів після виставлення рахунку. Рахунки-фактури №АЛ-0000054 та №АЛ-0000055 були надані відповідачу 27.09.2013р. про що свідчить зміст актів виконаних робіт, в яких зазначається про надання послуг саме за договором-заявкою та відповідним рахунком фактурою.

Платіжним дорученням №112 від 03.12.2013р. відповідач частково розрахувався із позивачем за надані послуги на суму 9450грн., у зв'язку з чим залишок його заборгованості перед позивачем складає 9811грн

Листи-вимоги позивача від 21.10.2013р. та від 11.11.2013р. про оплату боргу відповідач залишив без уваги та задоволення.

Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені ТОВ „Авто Лідер-ЛТД" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до п. 1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України). Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ст.931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За ст.932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Звідси суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 9811грн. за надані послуги по договорам-заявкам №№135, 136 від 23.09.2013р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 164,62грн. індексу інфляції, 119,15грн. три проценти річних за період з 01.10.2013р. по 23.12.2013р.

У відповідності до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних та індексу інфляції, здійснені позивачем, суд встановив, що вони зроблені вірно, відповідно до економічних формул, у зв'язку з чим позовна вимога про їх стягнення підлягає судом задоволенню в повній мірі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд задовольняє заявлені ТОВ „Авто Лідер-ЛТД" позовні вимоги в повному обсязі, у зв'язку з чим стягненню з „Іллічівськтрансервіс" підлягає 9811грн. основного боргу, 164,62грн. індексу інфляції, 119,15грн. три проценти річних.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 1720,50 грн. судового збору.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2064грн.

На підтвердження понесення витрат на послуги адвоката позивач надав суду копії договору про надання послуг адвоката від 11.11.2013р., укладеного між ТОВ „Авто Лідер-ЛТД" та ПП „Юридична фірма „Консул" та додаток до нього №1 розрахунок вартості послуги з правової допомоги, свідоцтва про державну реєстрацію ПП „Юридичної фірми „Консул" №211251 від 25.05.2001р., довідки з ЄДРПОУ №33 від 11.01.2005р. щодо ПП „ЮФ „Консул", свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №385 від 07.12.2006р. Сонько В.В., квитанцію до прибуткового касового ордеру №28 від 11.11.2013р., акт здавання-приймання виконаних робіт від 31.12.2013р. на суму 1949,90грн.

Згідно з пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України слід розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Зважаючи на те, що згідно до статуту ТОВ „Авто Лідер-ЛТД", зареєстрованого державним реєстратором 24.04.2013р. до предмету діяльності позивача не відносяться здійснення діяльності у сфері надання юридичних послуг, є обґрунтованою доцільність для користування такими послугами, що надаються іншими особами/організаціями.

Між тим, як свідчать матеріали справи позивач фактично сплатив за послуги адвоката згідно квитанції №28 від 11.11.2013р. 2064грн., однак, як вбачається із акту здавання-приймання виконаних робіт від 31.12.2013р. фактично роботи адвокатом по представленню інтересів позивача виконано на суму 1949,90грн., з огляду на що вимога позивача про стягнення витрат на послуги адвоката підлягає частковому задоволенню в сумі 1949,90грн.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, у постанові ВГСУ від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260 визначено, що суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 05.02.2014р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві, яка співпадає із адресою, зазначеною у виписці з ЄДРЮФОП №000174, у зв'язку з чим суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівськтрансервіс" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Шевченка,7 А, кв.43, код 37673117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто Лідер-ЛТД" (73000, м. Херсон, вул. Піонерська,81, код 38698090) 9811 (дев'ять тисяч вісімсот одинадцять) грн. заборгованості, 164 (сто шістдесят чотири) грн. 62коп. індексу інфляції, 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 15коп. три проценти річних, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50коп. судового збору, 1949 (одну тисячу дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 90коп. витрат на послуги адвоката.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „Авто Лідер-ЛТД" у задоволенні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівськтрансервіс" 114,10грн. витрат на послуги адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.02.2014р.

Суддя Малярчук І.А.