Рішення

від 04.02.2014 по справі 910/23643/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.02.2014Справа №910/23643/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "АСТА" (вул. Кіквідзе, 9/12, м. Київ, 01103)

до відповідача - приватного акціонерного товариства "Ейр Онікс" (вул. Тренева, 9 а, м. Сімферополь, АР Крим, 95034)

про стягнення 152932,37 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники від сторін:

від позивача - Щербак С.О, довіреність №б/н від 23.12.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: 26 листопада 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "АСТА" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Ейр Онікс" на свою користь 152932,37 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 180, 193, 224, 231, 232 Господарського кодексу України, статей 525, 625 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані порушенням з боку відповідача умов договору №Д-05/13ТКА на виконання міжнародного повітряного перевезення від 08 лютого 2013 року, укладеного між сторонами, в частині забезпечення виконання міжнародних перевезень на маршрутах згідно розкладу, які узгоджені в додатках до договору та в частині повернення надлишково перерахованих позивачем грошових коштів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06 грудня 2013 року позовна заява передана за підсудністю до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2013 року справа №910/23643/13 прийнята до провадження судді Дворного І.І.

14 січня 2014 року позивач надав суду заяву в якій просив додатково стягнути з відповідача витрати понесені на авіа переліт свого представника на суму 1272,00 грн. та витрати на проживання представника у готелі у розмірі 401,71 грн., що разом складає 1673,71 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2014 року через неявку у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладався.

У судове засідання, що відбулось 04 лютого 2014 року, з'явився представник позивача, який підтримав вимоги заявленого позову та наполягав на його задоволенні. Представник відповідача, у свою чергу, заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АГ за №806689 місцезнаходженням приватного акціонерного товариства "Ейр Онікс" є адреса: вул. Тренева, 9 а, м. Сімферополь, АР Крим, 95034. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарським процесуальним кодексом України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином були сповіщенні судом про дату, час і місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, у свою чергу, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна позиція викладена й у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

08 лютого 2013 року приватне акціонерне товариство "Ейр Онікс" (за договором перевізник) та товариство з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "АСТА" (за договором замовник) уклали договір №Д-05/13ТКА на виконання міжнародного повітряного перевезення, відповідно до пункту 1.1 якого, замовник замовляє і оплачує, перевізник забезпечує виконання міжнародного повітряного перевезення за маршрутами і відповідно до розкладу, які визначені в додатках до цього договору (надалі Рейси), на умовах цього договору (а.с. 9-17).

У розділі 3 договору, закріплені зобов'язання перевізника, зокрема, забезпечувати в повному обсязі і в строки, передбачені договором, перевезення туристів замовника у відповідні з додатками №1, 2, 3 до цього договору, своєчасно забезпечувати пасажирів замовника повітряним судном з екіпажем, повністю підготовленим до польоту.

До обов'язків замовника розділом 4 договору віднесено здійснення оплат послуг перевізника згідно з виставленими перевізником рахунків відповідно до розділу 6 цього договору.

Відповідно до пункту 6.2 договору оплата вартості блоку місць замовника повинна надійти на розрахунковий рахунок перевізника не пізніше, ніж за 3 (три) робочих дні до дати виконання відповідного рейсу згідно з розкладом.

У пункті 6.3 договору сторони домовились, що замовник здійснює оплату аеропортових такс, інших зборів і бортхарчування пасажирів протягом 1 (одного) банківського дня після виставлення рахунку перевізником.

За невиконання або неналежне виконання умов договору, сторони передбачили відповідальність. Так, згідно пункту 7.1 в разі неоплати замовником рейсу відповідно умов пункту 6.2 перевізник залишає за собою право скасування виконання рейсів, за які не проведена оплати. В разі відмови замовника від виконання будь-якого рейсу(ів), передбачених розкладом, узгодженим в додатку до договору, або неоплати за рейс (рейси), бортове живлення та аеропортові такси, що перевізник має право розцінити як відмову від рейсу, замовник сплачує перевізнику штраф в розмірі 4000 доларів США за скасований рейс. Сума оплати замовника буде пропорційною блоку місць, вказаних у відповідних додатках до даного договору по кожному скасованому рейсу.

Даний договір у відповідності до пункту 10.3 вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами, отриманням відповідних дозволів авіаційних властей України і країни призначення та діє до моменту завершення програми польотів відповідно до додатків до цього договору. При цьому, сторони не звільняються від зобов'язань, прийнятих на себе в період дії цього договору.

Досліджуючи умови укладеного між сторонами договору судом встановлено, що відповідно до пункту 4.1 основного договору, замовник надає перевізнику гарантії виконання своїх зобов'язань у вигляді перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника в розмірі вартості одного рейсу згідно пункту 2 додатку №1,2 в такі строки:

- не пізніше 5 днів після підписання цього договору - 20 % від вартості одного рейсу кожної з програм.

- не пізніше 14 днів до виконання першого рейсу кожної з програм - 80% вартості одного рейсу і вартість аеропортових такс і бортхарчування.

Наявність гарантії не звільняє замовника від зобов'язань оплати згідно розділу 6 цього договору.

Тобто оплата проводиться (проводилась) авансовим методом.

Матеріали справи свідчать про те, що приватне акціонерне товариство "Ейр Онікс" на виконання умов договору надало товариству з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "АСТА" послуги на загальну суму 1166961,90 грн. Замовник, у свою чергу, перерахував на розрахунковий рахунок перевізника грошові кошти у загальному розмірі 1380494,27 грн., виконавши перед перевізником свої зобов'язання за договором у повному обсязі та надлишково сплативши останньому суму у розмірі 213532,37 грн., що підтверджується укладеним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 27 вересня 2013 року (а.с. 23-24). Вказаний акт був підписаний сторонами без зауважень та заперечень і скріплений печатками підприємств.

Позивач стверджує про те, що після складання між сторонами акту звірки взаєморозрахунків відповідач повернув йому лише 65000,00 грн., з яких 12 жовтня 2013 року 15000,00 грн., а 15 жовтня 2013 року 50000,00 грн. Тобто несплаченими відповідачем залишились 148532,37 грн.

У досудовому порядку товариство з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "АСТА" намагалось врегулювати спірні правовідносини, у зв'язку з чим, 28 жовтня 2013 року і 07 листопада 2013 року зверталось до відповідача з претензіями у яких вимагало від приватного акціонерного товариства "Ейр Онікс" повернути грошові кошти у розмірі 148532,37 грн. до 15 листопада 2013 року. Також, позивач попередив відповідача про те, що в разі незадоволення вказаних претензій у встановлений термін він буде вимушений звернутися із позовною заявою до суду (а.с. 18-19).

Втім, відповідь на вказану претензію від відповідача не надійшла, заборгованість погашена не була, що і послугувало підставою для звернення позивача з позовними вимогами про стягнення заборгованості з нарахованими на неї інфляційними втратами та 3% річних у сумі 4400,00 грн. в примусовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про надання послуг, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умови договору позивачем виконані у повному обсязі, грошові кошти за послуги з міжнародного повітряного перевезення, що мали бути надані відповідачем, перераховані з надлишком (у сумі 213532,37 грн.) заперечення з боку відповідача щодо строків та повної оплати наданих відповідачем послуг відсутні, докази зворотного на момент розгляду спору відповідачем представлені не були.

З урахуванням викладеного, відповідачем повернуті надлишково перераховані позивачем кошти лише у розмірі 65000,00 грн., з огляду на що, неповернутими залишились 148532,37 грн.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 148532,37 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №Д-05/13ТКА на виконання міжнародного повітряного перевезення від 08 лютого 2013 року в частині повернення надлишково перерахованих позивачем коштів. За таких обставин, вказана сума боргу є підтвердженою та підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Крім основної суми заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 4400,00 грн. до складу яких входять інфляційні втрати та 3% річних.

При розгляді вказаної вимоги, судом встановлено наступне.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, здійснений позивачем у справі, та встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 947,16 грн., а не 1063,87 грн. як обчислено позивачем. Також, судом перевірено й розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем у справі, та встановлено, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача складає 297,06 грн., а не 1153,33 грн. як обчислено позивачем.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 148532,37 грн. основного боргу, 947,16 грн. 3% річних та 297,06 грн. інфляційних втрат.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат понесених на авіа переліт свого представника на суму 1272,00 грн. та витрат на проживання представника у готелі у розмірі 401,71 грн., що разом складає 1673,71 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За доводами представника позивача, він витратив на проїзд для участі в судовому засіданні 1272,00 грн. придбавши квітки на літак з причин неможливості прибути менш дешевшим видом транспорту у призначене судом судове засідання.

При цьому, суд робить висновок, що представник позивача обрав самий дорогий вид транспортного пересування задля прийняття участі у судовому засіданні.

Так, задля визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають стягненню з відповідача, представником позивача не надано жодного документу, який би підтверджував вартість залізничного виду транспорту, а також не надано доказів відсутності квитків на зазначений вид транспорту на необхідну для прибуття у судове засідання дату, в зв'язку із чим, у суду не має підстав для покладення необґрунтованих витрат з придбання позивачем авіаквитків та користування послугами готелю на відповідача.

Слід зазначити, що позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 152932,37 грн. за яку повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 3058,65 грн. Позовні вимоги позивача задовольняються судом частково у загальній сумі 149776,59 грн., а відтак, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір частково у розмірі 2995,53 грн.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04 лютого 2014 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 10 лютого 2014 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Ейр Онікс" (вул. Тренева, 9 а, м. Сімферополь, АР Крим, 95034, код 35228772) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "АСТА" (вул. Кіквідзе, 9/12, м. Київ, 01103, код 25281359) 148532,37 грн. основного боргу, 947,16 грн. 3% річних, 297,06 грн. інфляційних втрат та 2995,53 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний