Рішення

від 06.02.2014 по справі 910/629/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/629/14 06.02.14

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/629/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека кращих цін»;

про стягнення 7 703,01 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кашпіровський Є.В., довіреність № 6 від 23.01.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю ««МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека кращих цін» (надалі - відповідач) про стягнення 7 703,01 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № К-330 від 09.09.2013р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виник основний борг у сумі 7 703,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014р. порушено провадження у справі № 910/629/14 та призначено її розгляд на 06.02.2014р.

Присутнім у судовому засіданні 06.02.2014р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 21.01.2014р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення..

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 21.01.2014р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві та згідно відомостей, що містять в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте поштове відправлення повернуто на адресу суду без вручення з відміткою поштової установи, що адресат за зазначеною адресою не знаходиться.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2013р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір № К-330, у відповідності до п.1.1 якого позивач зобов'язується поставляти непродовольчі товари (надалі - товар) відповідно до поданого відповідачем замовлення, а відповідач зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2 договору, предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною цього договору.

Право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інший порядок переходу права власності на товар від позивача до відповідача не визначений позивачем (п.1.3 договору).

Умовами п. 2.1 договору визначено, що позивач здійснює постачання товару, а відповідач приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями. Кількість товару у кожній партії товару визначається, виходячи з усної чи письмової заяви відповідача та наявності його у позивача на момент отримання заявки, і вказується в первинних документах, які підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі).

Згідно з п. 3.1 договору, асортимент кожної окремої партії товару визначається, виходячи з асортименту товару за договором, усної чи письмової заявки відповідача та наявності його у позивача на момент отримання заявки.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем у період з 13 вересня 2013 року по 22 листопада 2013 року за видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали було оглянуто в судовому засіданні, поставлено відповідачу товар на суму 16 123,07 грн.

Факт отримання товару уповноваженою особою відповідача підтверджується спеціальними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від 09.09.2013р., що є Додатком № 1 до договору, копії яких наявні в матеріалах справи.

Умовами п.п. 4.4, 4.4.1 договору встановлено обов'язок відповідача сплачувати за поставлений йому товар через кожні 14 календарних днів з моменту першої поставки такого товару по мірі його реалізації третім особам (в тому числі кінцевому споживачу).

Сума оплати за поставлений товар розраховується на підставі звіту про реалізований товар, який відповідач зобов'язаний надавати позивачу 10-го та 25-го числа кожного місяця. У разі, якщо відповідач систематично (більше двох разів підряд) порушує умову щодо надання звіту про реалізований товар, то відповідач тим самим підтверджує, що поставлений йому товар був повністю ним реалізований, та зобов'язується сплатити позивачу його вартість.

Відповідач здійснив повернення позивачу товару загалом на суму 6420,06 грн., а також у порушення умов договору здійснив часткову оплату отриманого товару в сумі 2000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою банку № 302-3-5-5/34 від 24.01.2014р., однак повну вартість отриманого товару в сумі 7703,01 грн. позивачу не оплатив.

Станом на 11.01.2014р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено остаточну заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені товари у сумі 7703,01 грн.

Отже, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 7703,01 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів оплати переданого товару, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7703,01 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека кращих цін» (03113. М. Київ, пр. Перемоги, 68/1, код ЄДРПОУ 37471184) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ» (49027, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 53, код ЄДРПОУ 35341093) 7703 грн. 01 коп. боргу та 1827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.02.2014р.

Суддя А.І. Привалов