Рішення

від 10.02.2014 по справі 918/2046/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" лютого 2014 р. Справа № 918/2046/13

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого - судді Войтюка В.Р. розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК ІНТЕР" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "БНН" про стягнення в сумі 4 367 грн.

В засіданні приймали участь представники:

позивача : Голуб В.А. дов. .№ 1 від 13.01.14 р.

відповідача : не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інтер" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "БНН" 4 367 грн. 00 коп. заборгованості за послуги по перевезенню вантажу згідно договору транспортного експедирування від 11 червня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інтер" та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою "БНН" укладено договір транспортного експедирування № б.н. Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором транспортного експедирування від 11 червня 2013 року щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 4 367 грн. 00 коп. Позивач, посилаючись на статті 526, 610, 629 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України просить суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу.

Ухвалою суду від 31 грудня 2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 918/2046/13. Розгляд справи призначено на 13 січня 2014 року.

Ухвалою суду від 13 січня 2014 року розгляд справи відкладено на 23 січня 2014 року.

Ухвалою суду від 23 січня 2014 року розгляд справи відкладено на 10 лютого 2014 року.

06 лютого 2014 року позивач подав заяву у якій просить суд покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 000 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 10 лютого 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та просив покласти на відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 000 грн. 00 коп.

Відповідач явки повноважного представника у судові засідання 13 січня 2014 року, 23 січня 2014 року та 10 лютого 2014 року не забезпечив, відзиву на позов не надав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.16, 53, 62).

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інтер" (експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "БНН" (клієнт) уклали договір № б.н. транспортного експедирування (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (а.с.8).

У пункті 1.6. договору зазначено, що назва та фізичні властивості вантажу, місце доставки, вартість перевезення, порядок, терміни розрахунків та інші суттєві умови узгоджуються сторонами кожного разу окремо шляхом узгодження та підписання заявок на перевезення вантажу не пізніше, ніж за один робочий день до дати подачі транспортного засобу для завантаження.

За умовами п.7 договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року.

Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплено відбитками печаток сторін.

11 червня 2013 року сторонами підписано заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 084, яка є додатком до договору № б.н. від 11 червня 2013 року. Згідно вказаної заявки позивач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу за маршрутом смт.Клесів (Україна) - 3107 Гросхайн (Австрія) (а.с.9).

Сторони домовились, що розмір плати експедитора за надані згідно даного договору послуги буде погоджуватись сторонами в кожному випадку окремо (п.5.1. договору).

У заявці № 084 від 11 червня 2013 року сторони зазначили, що вартість перевезення становить 9 367 грн. 00 коп.

На виконання умов заявки позивач здійснив міжнародне перевезення, що підтверджується Міжнародною товарно - транспортною накладною А № 515743 (а. с. 10).

21 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інтер" та Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "БНН" підписали акт № 74 приймання-передавання наданих послуг про те, що у відповідності до умов договору № б/н від 11 червня 2013 року транспортного експедирування (заявки № 084 від 11 червня 2013 року), експедитор належним чином надав клієнту, а останній прийняв обумовлені у заявці транспортно-експедиторські послуги по доставці вантажу за маршрутом смт.Клесів, Рівненська область (Україна) - Гросхайн (Австрія). Також у акті сторони зазначили, що загальна сума наданих послуг за домовленістю сторін склала 9 367 грн. 00 коп. (а.с.11).

За надані послуги Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інтер" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі "БНН" рахунок № 74 від 11 червня 2013 року на суму 9 367 грн. 00 коп. (а.с. 69).

Відповідно до заявки № 084 від 11 червня 2013 року оплата вартості перевезення проводиться протягом 3-х банківських днів після отримання оригіналів документів цмр з відміткою отримувача вантажу та митних органів.

Штамп одержувача вантажу у графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладної А № 515743 свідчить, що вантаж одержано.

Оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної А № 515743 направлено відповідачу 26 листопада 2013 року разом з вимогою сплатити заборгованість (а.с.12-14).

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплата за перевезення вантажу відповідачем здійснена частково платіжними дорученнями № 54 від 13 червня 2013 року, № 212 від 10 вересня 2013 року та № 246 від 09 жовтня 2013 року на загальну суму 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями банківських виписок (а.с.70-72).

26 листопада 2013 року позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу про сплату заборгованості у розмірі 4 367 грн. у семиденний строк від дня одержання цієї вимоги (а.с.12-14).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, розрахунків за договором не здійснив.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 306 ГК України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За змістом ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст. 316 ГК України, ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути, зокрема міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно зі ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року (надалі-Конвенція) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

За ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Частиною 2 ст.916 ЦК України та ст.311 ГК України встановлено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за домовленістю сторін, за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України з одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача 4 367 грн. 00 коп. боргу за послуги по перевезенню вантажу згідно договору транспортного експедирування № б.н. від 11 червня 2013 року.

У заяві від 03 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інтер" просило суд покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю - фірму "БНН" понесені ним судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 000 грн. 00 коп.

Частиною 5 статті 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові у позові покладаються на позивача.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За частиною 1 статті 30 вказаного Закону формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При визначенні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина 3 статті 30 цього Закону).

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Судом встановлено, що 25 листопада 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інтер" (клієнт) та адвокат Голуб Валентин Анатолійович (адвокат) уклали договір про надання правової допомоги № 5, відповідно до якого адвокат приймає, на себе доручення клієнта про падання останньому правової допомоги обумовленого у даному договорі виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт - зобов'язується сплати гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням договору (а.с.74).

Зміст доручення: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складання процесуальних документів правового характеру, захист прав, свобод і законних інтересів клієнта в господарських судах першої та апеляційної інстанцій, а також вчинення інших дій, необхідних для виконання цього Договору.

Предмет доручення: стягнення з ТОВ - фірми "БНН" заборгованості на суму 4367 гри

У п.2.2. вказаного договору сторони погодили, що розмір гонорару визначається та погоджується сторонами при підписанні акту (актів) приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) виходячи з принципів розумності та з врахуванням витраченого адвокатом часу для надання правової допомоги за цим Договором (а.с.74).

До матеріалів справи позивачем долучено копію свідоцтва № 351 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Голубу Валентину Анатолійовичу (а.с. 75), акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28 січня 2014 року (а.с.77), платіжне доручення № 24 від 29 січня 2014 року про сплату 1 000 грн. 00 коп. адвокату за надання правової допомоги (а.с.78), а також витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, що містить відомості про включення до нього адвоката Голуба Валентина Анатолійовича (а.с. 76).

Суд вважає співрозмірною винагороду за адвокатські послуги в розмірі 1 000 грн. 00 коп. обсягам виконаних робіт за договором про надання правової допомоги.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача та стягненню з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1 000 грн. 00 коп..

На підставі ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "БНН" (33028, м.Рівне, вул.Пушкіна, 3, кв.2, код 21090125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інтер" (33028, м.Рівне, вул.Соборна, 34, кв.27, код 31830181) 4 367 грн. 00 коп. боргу, 1 720 грн. 50 коп. судового збору, 1 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 лютого 2014 року.

Суддя Войтюк В.Р.