Постанова

від 09.12.2013 по справі 801/68/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2013 р. (10:50) Справа №801/68/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря судового засідання Колосової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Велес-Сервіс"

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Велес-Сервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.12 р. №0000582203, №0000592203, №0000602203.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового Кодексу України.

Позивач зауважує, що господарські операції з придбання послуг у контрагентів мають реальний характер, отримання послуг та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких він зазначив, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступного.

Приватне підприємство "Велес-Сервіс" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 30483654) зареєстровано 30.09.1999 Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Приватне підприємство "Велес-Сервіс" є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Велес Сервис» з питань правових відносин з БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 36165656), ПП «Скипер» (ЄДРПОУ 37081677), ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг» (ЄДРПОУ 37081792) за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

За результатами перевірки був складений акт перевірки від 19.10.2012р. №1450/22-03/30483654.

На підставі акту перевірки перевіряючими були встановлені наступні порушення:

- ст. 3, п.3 ст. 5 та п.1 ст.7, ст. 42, ст. 55-1, п.1.2 ст.173, п.1 ст. 174, ст..207, ст.208 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV; ст.1, п.2 ст.3, п.1 ст.9, п.2 ст.9, ч.2 ст.3, ст..9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.3. ст. 1, п.1.4. ст.1, п.1.7. ст.1, п.3.1.1. п.3.1 п.3 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2. ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до завищення залишку від'ємного значення у сумі 140,00 грн., заниженню податкових зобов'язань у сумі 176837,00 грн., заниження податку на прибуток до сплати в бюджет у сумі -211090,00 грн.

- перевіркою не встановлено підтвердження реальності проведених господарських операцій з контрагентами - постачальниками за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №00000582203 від 29.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, в тому числі за основним платежем - 197190,00 грн., 34766,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0000592203 від 29.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі за основним платежем - 155196,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 36561,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000602203 від 29.11.2012 року про визначення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 140,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

За даними податкового органу завищення валових витрат та податкового кредиту пов'язане з тим, що ПП «Велес-Сервіс» необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання послуг у контрагентів за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій надання послуг.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що в рамках Постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були складені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, відповідно до яких встановлено, нікчемність укладених угод з постачальниками та покупцями.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ПП «Велес-Сервіс» у перевіряючому періоді.

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача, була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 36165656), ПП «Скипер» (ЄДРПОУ 37081677), ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг» (ЄДРПОУ 37081792) угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Крім того, відносно посадових осіб контрагентів позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

Суд також зазначає, що на підтвердження обставин отримання послуг від контрагентів представником позивача були надані копії податкових накладних, актів виконання робіт, які начебто складені контрагентами на виконання умов договорів, проте самих договорів щодо надання послуг укладених з контрагентами суду не надані, що на думку суду, ставить під сумнів реальність отримання зазначених послуг від зазначених контрагентів.

Оскільки представником позивача документів в підтвердження фактичного виконання робіт, зв'язку замовлених послуг з господарською діяльністю та їх використання в оподатковуваних операціях в межах такої діяльності надано не було, суд приходить до висновку про безпідставність віднесення ПП «Велес- Сервіс» до складу валових витрат та податкового кредиту сум по взаємовідносинам з БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 36165656), ПП «Скипер» (ЄДРПОУ 37081677), ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг» (ЄДРПОУ 37081792).

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №00000582203 від 29.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, в тому числі за основним платежем - 197190,00 грн., 34766,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000592203 від 29.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі за основним платежем - 155196,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 36561,00 грн.; №0000602203 від 29.11.2012 року про визначення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 140,00 грн., відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Калініченко Г.Б.