Рішення

від 04.02.2014 по справі 901/4152/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.02.2014Справа № 901/4152/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «РОМА, ЛТД»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Кримський коровай»

про стягнення 6195,68 грн.

Суддя Башилашвілі О.І.

Представники:

від позивача - Коломоєць О.І., представник, довіреність від 03.02.2014;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «РОМА, ЛТД» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Кримський коровай» на користь позивача суми основного боргу у розмірі 5633,40 грн., пені у сумі 412,25 грн. та 3% річних у розмірі 150,03 грн., мотивуючи позовні вимоги порушенням умов договору поставки товару № 19/11/2012 від 09.11.2012.

Позивач у судовому засіданні 04.02.2014 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у жодне судове засідання явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про день, час і місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 16.01.2014, надісланою на його юридичну адресу. Слід зазначити, що ухвала про порушення провадження у справі відповідачем одержана, про що свідчить підпис представника на поштовому повідомленні про вручення кореспонденції (а.с. 34), що свідчить про обізнаність відповідача щодо розгляду спору за його участі у господарському суді Автономної Республіки Крим.

При цьому, жодних письмових заяв, клопотань, заперечень, станом на день слухання справи, на адресу суду від нього не надходило.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представника відповідача та при неподанні відзиву на позов відповідачем, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «РОМА, ЛТД» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Кримський коровай» (покупець) укладено договір поставки №19/11/2012 (далі договір, а.с. 8-10).

Предметом даного договору є те, що постачальник здійснює поставку протягом строку дії даного договору, а покупець приймає і оплачує на умовах та в порядку, визначених даним договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця, та є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору, сторони визначили, що ціна на товар визначається згідно з рахунком постачальника.

Відповідно до п. 2.2 договору, сума кожної поставленої партії товару визначається згідно з накладними або специфікаціями.

Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в національній валюті України - гривні на підставі рахунку (п. 2.3 договору).

Згідно п. 2.4 договору, покупець зобов'язаний оплачувати кожну поставлену партію товару на умовах:

Відстрочки оплати 100% від суми, яка вказана в накладній, не пізніше 30 календарних днів з дати виписки накладної та її підписання покупцем або його представником на підставі належним чином оформленої довіреності.

Договором встановлено, що він набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013. По закінченню терміну дії даного договору та при відсутності офіційного письмового повідомлення з будь-якої із сторін про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії договору вважається пролонгованим до 31грудня наступного року включно (п.п. 91, 92 договору).

Доказів розірвання чи визнання даного договору недійсним у встановленому законом порядку, сторонами, під час розгляду справи, суду не надано.

Як встановлено судом, позивач передав у власність відповідача відповідно до умов вказаного договору товар за накладною №1412.10 від 14.12.2012 на суму 1623,72грн. (а. с. 11).

Крім того, позивач передав у власність відповідача відповідно до умов вказаного договору товар за накладною №2812.2 від 28.12.2012 на суму 4009,68грн. (а. с. 14).

Товар за накладними отриманий повноважним представником відповідача - Пономаренко І.А. на підставі довіреності №28 від 14.12.2012 (а.с. 12) без зауважень, про що свідчить підпис особи та печатка підприємства.

Позивачем виставлені до сплати відповідачем рахунок №1312.68 від 13.12.2012 на суму 1623,72грн. та рахунок №2712.11 від 27.12.2012 на суму 4009,68грн. (а.с. 13, 15).

Як передбачено пунктом 2.3 договору, відповідач зобов'язався сплатити вартість поставленого товару на умовах відстрочення 100% від суми, яка вказана в накладній, не пізніше 30 календарних днів з дати виписки накладної та її підписання покупцем або його представником на підставі належним чином оформленої довіреності.

Таким чином, строк оплати поставленого товару за накладними від 14.12.2012 та від 28.12.2012 сплив.

Однак, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати одержаного товару не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 5633,40грн.

Претензіями від 28.05.2013, від 12.09.2013 та від 06.11.2013, позивач вимагав від відповідача оплатити вартість поставленого товару в сумі 5633,40грн. (а.с. 17-23).

Проте відповідач претензії позивача залишив без розгляду та задоволення, товар, а ні у визначені умовами договору строки, а ні на вимоги позивача, відповідачем не оплачений, що спричинило звернення позивача з відповідним позовом до суду про стягнення суми боргу з відповідача в примусовому порядку.

Акти звірки взаємних розрахунків, складені позивачем станом на 01.11.2013 та станом на 01.12.2013, за даними яких заборгованість відповідача перед позивачем становить 5633,40грн. відповідачем не підписані (а.с. 16, 44).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором визначено, що покупець здійснює оплату кожної партії продукції не пізніше 30 календарних дні з дати виписки накладної та її підписання покупцем або його представником на підставі належним чином оформленої довіреності.

Враховуючи, що партія товару, поставлена позивачем відповідачеві 14.12.2012, останній строком оплати якої є 13.01.2013, та партія товару, поставлена позивачем відповідачеві 28.12.2012, останній строком оплати якої є 27.01.2013, - строк виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем сплив, однак відповідачем сума бору в розмірі 5633,40грн. не сплачена.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував шляхом надання відповідних доказів тверджень позивача про наявність заборгованості.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши в повному обсязі зобов'язання з оплати поставленого йому товару, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 5633,40грн.

Заявляючи позов, позивач просить суд стягнути з відповідача 150,03грн. - 3% річних за загальний період з 14.01.2013 по 13.12.2013.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати (ст.ст. 612, 625 ЦК України). Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором поставки №19/11/2012 від 19.11.2012 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 150,03грн. - 3% річних за загальний період з 14.01.2013 по 13.12.2013, розрахованих по кожній з накладних окремо, теж підлягають задоволенню, як такі, що засновані на законі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 412,25грн. пені за загальний період з 14.01.2013 по 27.07.2013.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.6.3 договору, покупець за даним договором несе відповідальність за невиконання умов п. 2.4 договору, покупець сплачує пеню від суми боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення прострочення оплати за поставлений товар.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать матеріали справи, згідно розрахунку, позивач нарахував суму пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, із дотриманням шестимісячного терміну, у відповідності до частини 4 статті 232 ГК України в сумі 412,25грн. за загальний період з 14.01.2013 по 27.07.2013, по кожній сумі боргу окремо, тобто у відповідності з умовами укладеного між сторонами договору та чинного законодавства, тому дані вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 10.02.2014.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 Позов задовольнити.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Кримський коровай» (вул. Севастопольська, 51-А, м. сімферпооль, АР Крим, 95013, ЄДРПОУ 38372323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «РОМА, ЛТД» (вул. 40 років Радянської України, 39, м. Запоріжжя, 69037) основного боргу у розмірі 5633,40 грн., пені у розмірі 412,25 грн., 3% річних у розмірі 150,03 грн, 1720,50грн. судового збору.

3 Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі