Рішення

від 05.02.2014 по справі 914/4680/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2014 р. Справа № 914/4680/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Малого приватного підприємства "ПЛАСКОП", с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області

до відповідача Дочірнього підприємства "Гангсо Україна", с.Колоденці Камянко-Бузького району Львівської області

про стягнення 57 034,48 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Колішенко Л.С. - представник (довіреність б/н від 13.11.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Малим приватним підприємством "ПЛАСКОП" до відповідача Дочірнього підприємства "Гангсо Україна" про стягнення 57 034,48 грн., з яких 53 835,84 грн. основного боргу, 590,31 грн. 3% річних та 2 608,33 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Суд звертає увагу позивача, що при зверненні до господарського суду із позовною заявою Малим приватним підприємством "ПЛАСКОП" невірно визначено ціну позову, а саме ціною позову зазначено 58 754,98 грн. замість 57 034,48 грн. У вказану суму (58 754,98 грн.) позивачем включено розмір сплаченого судового збору - 1 720,50 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку

Згідно із ч.2 ст.55 ГПК України в ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Отже, як вбачається із норм ГПК України, сума судового збору в ціну позову не включається.

Частиною 3 ст.55 ГПК України передбачено, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Отже, ціною позову є не 58 754,98 грн., а 57 034,48 грн.

Ухвалою суду від 13.12.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.01.2014р. Ухвалою суду від 15.01.2014р. розгляд справи відкладено на 05.02.2013р. з підстав викладених в даній ухвалі.

Представник позивача на виконання вимог ухвали від 15.01.2014р. подав через канцелярію суду заяву (вх. №4891/14 від 05.02.2014р.) про долучення до матеріалів справи доказів, які витребовувались вказаною ухвалою, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив. Станом на 05.02.2014р. від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 15.01.2014р. або поштовий конверт без вручення його адресату. Крім того на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованими відправленнями відповідачу за адресою: 80431, с.Колоденці, Кам'янко-Бузький район, Львівська область, вул.І. Франка, 11А ухвали про порушення провадження від 13.12.2013р., з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Поштові конверти надсилалися відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві та у долученому до матеріалів справи Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 03.02.2014р., а саме: 80431, с.Колоденці, Кам'янко-Бузький район, Львівська область, вул.І. Франка, 11А.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суду невідомо.

Станом на 05.02.2014р. від відповідача відзиви, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

31.07.2010р. між Малим приватним підприємством "ПЛАСКОП" (надалі - перевізник) та Дочірнім підприємством "Гангсо Україна" (надалі - замовник) укладено договір №17 на перевезення вантажу за яким перевізник зобов'язується доставляти довірений йому замовником вантаж з пункту завантаження до пункту доставки, вказаного в заявці на перевезення, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу узгоджену сторонами плату.

Відповідно до п.1.2. договору перевезення вантажів виконуються перевізником лише на підставі заявок, що подає замовник. Перевізник отримавши заявку від замовника повинен протягом 24 годин з моменту отримання акцептувати її. На підтвердження акцепту заявки повноважний представник перевізника підписує її, ставить печатку та повертає її замовнику. Сторони мають право підписати заявку з використанням факсимільного зв'язку. Оригінал заявки перевізник зобов'язаний надати замовнику в строк, встановлений п.2.1.13. цього Договору. Заявка на перевезення є невід'ємною частиною цього Договору. В разі неможливості виконати перевезення перевізник сповіщає про це замовника не менше ніж за 72 години до завантаження.

Згідно із п. 3.1. договору вартість перевезення узгоджується сторонами у заявці на перевезення.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в день приїзду автомобіля або на протязі десяти банківських днів з дня отримання акту виконання надання послуг (50 % передоплата).

Відповідно до п.2.2.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно проводити оплату за перевезення вантажу по погодженим сторонами ставкам і розцінкам.

Пунктом 2.3.2. договору передбачено, що перевізник має право вимагати від замовника сплати грошових коштів за надані за цим договором послуги з перевезення.

Як зазначає позивач у позовній заяві, він на виконання умов договору надав відповідачу передбачені договором послуги з перевезення вантажу на загальну суму 58 835,84 грн.

Однак відповідач порушив умови договору, здійснивши лише часткову оплату за надані послуги в розмірі 5 000,00 грн.

Отже, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 53 835,84 грн. боргу за надані послуги.

Згідно із п.4.5. договору у випадку прострочення оплати, згідно п.3.2. цього договору, замовник сплачує пеню із розрахунку 0,05 % від простроченої суми за кожний день прострочення оплати.

Отже на підставі п.4.5. договору позивачем нараховано відповідачу 2 608,33 грн. пені.

Крім того на підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач також нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 590,31 грн.

Відтак, загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 57 034,48 грн., з яких 53 835,84 грн. основного боргу, 590,31 грн. 3% річних та 2 608,33 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №162 від 18.06.2013р. на суму 14 924,37 грн., №139 від 27.05.2013р. на суму 14 479,00 грн., №189 від 05.07.2013р. на суму 14 583,07 грн., №206 від 30.07.2013р. на суму 14 849,40 грн. Тобто позивачем надано відповідачу послуг по перевезенню вантажів на загальну суму 58 835,84 грн. Копії вищезазначених актів виконаних робіт містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в п.3.2. договору визначили, що розрахунки за даним договором здійснюються в день приїзду автомобіля або на протязі десяти банківських днів з дня отримання акту виконання надання послуг (50 % передоплата) .

Однак, в порушення умов договору відповідач здійснив лише часткову оплату за надані йому послуги по перевезенню вантажів. Зокрема, 05.09.2013р. відповідачем сплачено 5 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься в матеріалах справи. Оригінал вказаної банківської виписки оглянуто в судовому засіданні. Докази сплати решти боргу в матеріалах справи відсутні. Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією б/н від 27.10.2012р. про сплату 53 835,84 грн. за надані послуги, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 53 835,84 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що у випадку прострочення оплати, згідно п. 3.2. цього договору, замовник сплачує пеню із розрахунку 0,05 % від простроченої суми за кожний день прострочення оплати.

Статтею 1. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вказаного закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, перевіривши розрахунок розміру пені, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 2 608,33 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 590,31 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №561 від 13.11.2013р. на суму 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Гангсо Україна" (80431, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.Колоденці, вул. Івана Франка, 11А, код ЄДРПОУ 33195955 ) на користь Малого приватного підприємства "ПЛАСКОП" (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, код ЄДРПОУ 22418757) 53 835,84 грн. основного боргу, 590,31 грн. 3% річних, 2 608,33 грн. пені та судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

3. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 10.02.2014р.

Суддя Петрашко М.М.