Постанова

від 11.11.2013 по справі 801/9560/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2013 р. (12:25) Справа №801/9560/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря Колосової Ю.В., розглянувши за участю представника відповідача - Брауде С.О. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сімферопольського районного центру зайнятості

до Агропромислового Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайне"

про стягнення 11376,81 грн. ,

ВСТАНОВИВ:

Сімферопольський районний центр зайнятості (далі позивач) звернувся до Господарського суду АР Крим із адміністративним позовом до Агропромислового Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайне" (далі відповідач) про стягнення 11376,81 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, що складається з недоїмки у розмірі 5280,56 грн. і пені у розмірі 6096,25 грн. за період з 01.01.2004р. по 30.06.2007р.

07.10.2013р. справа надійшла до Окружного адміністративного суду АР Крим та за результатами автоматичного розподілу справу призначено головуючому судді Калініченко Г.Б. із привласненням номера 801/9560/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.10.2013р. справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та мотивовані тим, що відповідач самостійно не сплачує внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з чим, на несплачену суму боргу була нарахована пеня.

Позивач у судове засідання 11.11.2013р. явку свого представника не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.11.2013р. позовні вимоги визнав часткового, а саме у сумі 3901,56 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступного.

Агропромислове ТОВ "Урожайне" зареєстровано в Сімферопольському районному центрі зайнятості як платник страхових внесків на випадок безробіття 15.01.2001р. за №12206019.

Судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся та до 01.01.2004 року позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

За результатами проведеної Центром зайнятості перевірки Товариства щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків за період з 1 січня 2004 року по 30 червня 2007 року складено акт від 03 серпня 2007 року № 84.

У акті зафіксовано, що станом на 1 січня 2004 року заборгованість Товариства перед Фондом складала 12146,36 грн., з яких пеня - 673,85 грн. На кінець перевіреного періоду така заборгованість склала 23523,17 грн., з яких пеня - 6096,25 грн.

Також встановлено, що до вказаної суми заборгованості входить недоїмка зі сплати страхових внесків за період 2004 року та першого кварталу 2005 року в розмірі 4789,81 грн., а також пеня за цей же період в розмірі 2011,59 грн.

Відносини у сфері загальнообов'язкового соціального страхування регулюються Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (набули чинності 19 лютого 1998 року; далі - Основи).

Одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до статті 4 Основ є страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають із загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, врегульовані нормами Закону № 1533-ІІІ.

Фіксованим сільськогосподарським податком відповідно до статті 1 Закону України від 17 грудня 1998 року № 320-ХІV «Про фіксований сільськогосподарський податок» (Закон № 320-ХІУ) вважається податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Такий податок сплачується, зокрема, в рахунок збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 6 зазначеного Закону передбачено порядок зарахування фіксованого сільськогосподарського податку до бюджетів і державних цільових фондів, згідно з яким платники перераховують у визначений строк кошти на окремий рахунок відділень Державного казначейства України у районах за місцем розташування земельної ділянки, які у свою чергу, наступного дня після надходження коштів перераховують суми фіксованого сільськогосподарського податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 30 відсотків, на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - 68 відсотків; на обов'язкове соціальне страхування - 2 відсотки.

До 1 січня 2001 року порядок справляння та використання збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (у тому числі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) визначався Законом України від 26 червня 1997 року № 402/97-ВР «Про збір на загальнообов'язкове соціальне страхування» (Закон № 402/97-ВР), тобто такий збір був складовою частиною збору на загальнообов'язкове соціальне страхування.

Після прийняття Закону № 320-ХІУ дію Закону № 402/97-ВР було зупинено для сільськогосподарських товаровиробників-платників фіксованого сільськогосподарського податку.

Після набрання чинності Законом України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Законом № 1533-III, Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» втратили чинність такі закони: Закон № 402/97-ВР та Закон України від 30 вересня 1998 року № 135- XIV «Про ставку збору на обов'язкове соціальне страхування». Разом з тим збір на загальнообов'язкове соціальне страхування залишився без змін у переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), наведеному у статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 2151-ХІІ «Про систему оподаткування», та був виключений із цього переліку лише на підставі Закону України від 16 січня 2003 року № 429-ІV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування». При цьому зміни до Закону № 320-ХІV у частині виключення збору на загальнообов'язкове соціальне страхування було внесено лише Законом України від 23 грудня 2004 року № 2287-ІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств», який набрав чинності з 1 січня 2005 року.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що збір на обов'язкове державне соціальне страхування у 2001-2004 роках існував на законодавчому рівні та сплачувався платниками у складі фіксованого сільськогосподарського податку.

Наведена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2011 року № 21-167а/11, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Суд також зазначає, що у 2005 році у Товариства існував обов'язок сплачувати страхові внески відповідно до Закону № 1533-ІІІ.

За змістом преамбули згаданого Закону він регулює суперечності, які виникли при прийнятті Закону України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІУ «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України від 25 березня 2005 року №2505-ІV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» у суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сплати внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття і виникнення у них заборгованості.

Відповідно до статті 1 Закону № 3583-ІV суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року -1 кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23 грудня 2004 року № 2285-ІV, не вважати заборгованістю.

Завданням цього Закону є нівелювання наслідків законодавчої колізії, коли частина податку, сплаченого в рахунок інших обов'язкових платежів, мала направлятись у відповідні фонди, проте Державним казначейством України, в силу приписів бюджетного Закону, зазначений обов'язок не виконувався.

Проте, як вже зазначалось вище, у 2005 році частина фіксованого сільськогосподарського податку не мала перераховуватись на обов'язкове соціальне страхування, а значить підстав для застосування наведеного Закону до відносин щодо заборгованості Товариства зі сплати страхових внесків у 2005 році немає.

Таким чином, вимоги про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків за період першого кварталу 2005 року є обґрунтованими.

Щодо вимог про стягнення пені, суду зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною ч.1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 1533, який є спеціальним законом, роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Згідно частині 2 зазначеної статті не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

З урахуванням викладеного, враховуючи визнання представником відповідача у судовому засіданні позову в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за період з 2005 року по 30.06.2007 в розмірі 3901,56 грн., з яких 490,75 грн. недоїмки, 3410,81 грн. пені, суд дійшов висновку про те, що стягненню підлягає заборгованість в розмірі 3901,56 грн. з яких 490,75 грн. недоїмки, 3410,81 грн. пені за період з ІІ кварталу 2005р. по 30.06.2007р.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 3901,56 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 11.11.2013р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 15.11.2013р.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Агропромислового Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайне" (97535, АР Крим, Сімферопольський р-н, с. Урожайне, кв-л Молодіжний, 3/4) на користь Сімферопольського районного центру зайнятості (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 198, ЄДРПОУ 20708712, МФО 824026, р/р 37175305900268 в УДК в АРК м. Сімферополь, код платежу 50040500) заборгованість в розмірі 3901,56 грн., з яких 490,75 грн. недоїмки та пені в розмірі 3410,81 грн.

3. В задоволенні іншій частині позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Калініченко Г.Б.