Постанова

від 30.01.2014 по справі 872/1094/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 рокусправа № 1170/2а-967/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Пасічник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року у справі №1170/2а-967/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконструкція» до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконструкція» 12 березня 2012 року звернулось до суду з позовом до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, згідно якого, просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000131520 від 17.02.2012р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №69/1520/35424017 від 6 лютого 2012 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача №0000131520 від 17.02.2012 року.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки про нереальність вчинення позивачем господарської операції з ТОВ «Мик Будівництво».

Звертає увагу на те, що в податкових накладних виписаних 28.12.2011 року зазначено договір купівлі-продажу, що не відповідає дійсності та умовам укладеного договору № 25/01-11 від 25.01.2011 року, що є порушенням Порядку заповнення податкової накладної від 01.11.2011 року № 1379.

Крім того в податкових накладних вказано номер свідоцтва платника ПДВ № 100300691, яке було анульовано 22.02.2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Мик-Будівництво» (код - 37031487) за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №69/1520/35424017 від 06 лютого 2012 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- ч.1 ст.203, 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ «Долинська стальконструкція» з постачальником - ТОВ «Мик-Будівництво» (код 37031487) на загальну суму 198460,44 грн., в т.ч. ПДВ 39692,09 грн.;

- п.198.2., п.198.3 ст.198 ПК України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2011 р. в сумі 39692,00 грн. (т.1 а.с.12-25).

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2011 року податку на додану вартість в сумі 39692 грн. за податковими накладними №184 від 28.02.2011 року та № 185 від 28.02.2012 року на загальну суму 39692 грн. виданих ТОВ «Мик-Будівництво» (т.1 а.с.43,44).

Згідно акта перевірки відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписані за господарською операцією, яка здійснена позивачем на підставі нікчемного правочину з ТОВ «Мик-Будівництво», без мети реального настання правових наслідків, оскільки згідно акта ДПІ у Центральному районі м. Миколаїва від 15.04.2011 року №480/23-325/37031487 правочини здійснені ТОВ «Мик-Будівництво» з контрагентами - покупцями мають ознаки нікчемних.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000131520 від 17.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 39962 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн. (т.1 а.с. 50).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності 31.08.2010 року уклав з ВАТ «Арселор Міттал» договір підряду №4198, предметом якого є виконання підрядником (позивачем) робіт по ремонту корпусу збагачення РЗФ-2 гірничого департаменту ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (т.1 а.с.188-197).

З метою виконання вказаного договору, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Мик-Будівництво» (Виконавець) було укладено договір №25/01-11 від 25.01.11 р., предметом якого було виконання ТОВ «Мик-Будівництво» будівельно-монтажних робіт по капітальному ремонту корпуса збагачувального цеху РОФ-2 на ВАТ «Арселор Миттал Кривий Ріг» (т.1 а.с.27-29).

При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначеного правочину між позивачем та ТОВ «Мик-Будівництво» за наявності доказів які підтверджують зазначені обставини: це акти приймання-передачі підрядних робіт, що підтверджують факт їх виконання (т.1 а.с.31-32, 33-35, 38-39, 40-41), платіжними дорученнями: №266 від 05.05.11 р., №378 від 07.06.11 р., №382 від 09.06.11 р., що підтверджують факт оплати робіт (т.1 а.с.45-47).

На виконання умов вказаного договору №25/01-11 ТОВ «Мик-Будівництво» виписано податкову накладну №184 від 28.02.11 р. на суму ПДВ -33 341,07 грн. (т.1 а.с.43) та податкову накладну №185 від 28.02.11 р. на суму ПДВ - 6351,01 грн. (т.1 а.с.44), які позивачем включені до складу податкового кредиту за лютий 2011 року.

Також, матеріали справи містять відповідні документи на підтвердження виконання умов договору підряду від 31.08.10 р. №4198, укладеного з ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» (т.1 а.с.161-250 т.2 а.с. 30-34).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мик-Будівництво», за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання ТОВ «Мик-Будівництво» будівельно-монтажних робіт по капітальному ремонту корпуса збагачувального цеху РОФ-2 на ВАТ «Арселор Миттал Кривий Ріг» за договором №25/01-11 від 25.01.11 р.

Крім того, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відхилив доводи відповідача з приводу нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентами, враховуючи наступне.

При визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів /послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

Щодо доводів відповідача про невірне зазначення в податкових накладних виписаних 28.12.2011 року виду договору, що не відповідає дійсності та умовам укладеного договору № 25/01-11 від 25.01.2011 року, та є порушенням Порядку заповнення податкової накладної від 01.11.2011 року № 1379 суд апеляційної інстанції зауважує на наступному: окремі недоліки первинних документів є свідченням недобросовісності контрагента та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку - позивача до відповідальності.

Не є обґрунтованими і доводи податкового органу щодо зазначення в податкових накладних номера свідоцтва платника ПДВ № 100300691, яке було анульовано 22.02.2011 року, оскільки на дату складання податкових накладних ТОВ «Мик-Будівництво» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість з 23.02.11 р. по 18.03.11 р. (акт перевірки ТОВ «Мик-Будівництво») (т.1 а.с. 92). Подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Мик-Будівництво» не призвело до недійсності укладених угод та не позбавляло правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних, оскільки анулювання свідоцтва здійснювалось значно пізніше.

Відсутність в актах прийняття-передачі №1-02, №2-02, довідках про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2011 року дати виконання та проведення операції, місця складання відповідних документів не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Між тим, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, в порушення ч.1 ст. 94 КАС України, безпідставно дійшов висновку про необхідність стягнення судових витрат саме із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи те, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку та правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції змінити шляхом викладення абзацу третього її резолютивної частини в новій редакції, в іншій частині постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 198, статтями 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року у справі № 1170/2-а-967/12 - змінити, виклавши абзац третій її резолютивної частини в наступній редакції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконструкція» судовий збір у розмірі 397,19 грн.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 10 лютого 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко