Рішення

від 04.02.2014 по справі 910/23209/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23209/13 04.02.14

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації «Київреклама») До Товариства з обмеженою відповідальністю «АРН МЕДІА» Простягнення 345 138, 56 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Борисюк О.В. - за дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення на свою користь грошову суму у розмірі 345 138, 56 грн. відповідно договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва за №170/767/10 від 01.12.2010р.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, представників не направляв, про поважні причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву, витребуваного ухвалою суду від 02.12.2013 р. про порушення провадження у справі та ухвалою суду від 21.01.2014р. про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 01.01.2014р. місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «АРН МЕДІА»: 04029, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 1.

Водночас, ухвали суду від 02.12.2013р. та від 21.01.2014р. направлені на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АРН МЕДІА»: 04029, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 1.

Дані ухвали суду від 02.12.2013р. та від 21.01.2014 були повернуті суду поштою рекомендованим повідомленням з зазначенням: „вибули " .

Тому повернення ухвал господарського суду від 02.12.2013р., 21.01.2014р. з зазначенням: „ вибули " з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

За клопотанням Позивача від 21.01.2014р., з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п.3 ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2010р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРН МЕДІА» (Відповідачем), було укладено договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, за № 170/767/10.

Відповідно до п. 1.1. Договору, за цим Договором Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, а Розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом та своєчасно і у повному обсязі перераховувати плату за Право тимчасового користування на поточний рахунок підприємства.

Згідно пункту 3.2 Договору, адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення зовнішньої реклами, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення рекламних засобів, в якій також зазначається строк дії дозволу.

Так, між Сторонами було укладено відповідну Адресну програму (АП), а саме, АП № 1/1 від 31.08.2012; та Додаткову угоду № 170/767/10-1 від 31.08.2012.

Відповідно до Адресної програми від 31.08.2012р. Розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування: Вид РЗ - Банер, панно на фасаді будинку (будівлі) споруди, розміри 13,400х8,800 заг. пл. 117,9200 кв.м, кількість 1 №23351-08; місце розміщення РЗ (адреса) Печерський р-он, вул.. Басейна, 1/2; плата за місяць без ПДВ (грн..) - 24 291,52грн.; дата розпорядження про надання дозволу - 23.02.2009р.; дата кінця строку дії дозволу-31.01.2014р.

Тобто, Адресною Програмою передбачено розмір базової плати (без ПДВ) за користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами, яку Відповідач зобов'язався сплачувати щомісяця.

Згідно пункту 3.6. Договору, Адресна Програма є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до умов вищезазначеного Договору, КП «Київреклама» були виставлені відповідні рахунки-фактури на загальну суму 305 038,22 грн.

Згідно пункту 5.2.3. Договору, Відповідач зобов'язався не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового листування.

Однак, судом встановлено, що Відповідач не дивлячись на виставлені Позивачем йому рахунки-фактури в підписаний ним же Договір та Адресні програми не здійснив відповідні оплати в повному обсязі за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів: зовнішньої реклами.

Внаслідок порушення Відповідачем зобов'язання на день подання цієї позовної заяви, відповідно до Довідки Позивача про стан розрахунків станом на 26.11.2013р., Відповідач має заборгованість перед КП «Київреклама», в розмірі 305 038,22 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав:

01.12.2019р. між сторонами було укладено договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу за №170/767/10.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п.5.2.3. договору відповідач зобов'язаний не пізніше 5 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановленого пріоритету.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 5.2.3. Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати рахунки за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач свого обов'язку зі сплати не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість відповідача по оплаті за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджується факт тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Факт наявності боргу у Відповідача перед позивачем за період з серпня 2012р. по жовтень 2013р. за договором №170/767/10, відповідно до рахунків-фактур, які містяться в матеріалах справи у сумі 305038,22грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.7.2. договору, розповсюджувач за несвоєчасне або неповне внесення плати сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.7.7. договору строк позовної давності стягнення штрафних санкцій за цим договором складає три роки та нараховуються протягом всього строку позовної давності.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 5.2.3. договору № №170/767/10 від 01.12.2010р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 15 803,50грн. за період з 06.10.2012р. по26.11.2013р., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 15% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Пунктом 7.3 Договору сторони передбачили, що за прострочення внесення платежів Позивач має право нарахування 15% річних від простроченої суми.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 24 296,84 грн. 15% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 7.3 договору, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування уточнених позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його уточнені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРН МЕДІА» (01001, м. Київ, вул. Героїв Дніпра,б.1, 01001, м. Київ, вул. Кутузова, 6, оф.4., код ЄДРПОУ: 35524019) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, код ЄДРПОУ 26199714) основний борг в розмірі 305 038, 22 грн., пеня в розмірі 15 803, 50 грн., 15 % річних в розмірі 24 296, 84 грн. та судовий збір у сумі 6 902, 77 грн.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.02.2014р.

Суддя І.І.Борисенко