Рішення

від 11.02.2014 по справі 909/1412/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 р. Справа № 909/1412/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б. П., при секретарі судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк", вул. Валова, 11, м.Львів, 79000

до відповідача: Дочірнього підприємства "Агроторф" ВАТ "Івано-Франківськторф" вул. Б.Хмельницького,59, м. Івано-Франківськ,76007

про: стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 13827 грн. 17 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача не з"явились

Від відповідача: Герула З.Й., (довіреність № 124 від 01.11.13) - представник

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" звернулось з позовом до дочірнього підприємства "Агроторф" ВАТ "Івано-Франківськторф" про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 13827 грн. 17 коп.

Ухвалою від 02.12.2013 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.12.2013.

Ухвалою суду від 24.12.2013 розгляд справи відкладено в зв"язку з неявкою представника позивача в судове засідання на 23.01.2014.

Ухвалою від 23.01.14 продовжено строк вирішення спору до 13.02.2014 та відкладено розгляд справи на 11.02.2014.

10 лютого 2014 представник позивача факсограмою надіслав клопотання (вх. № 2098/14) про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи, яке суд відхилив, оскільки строк вирішення спору вже продовжувався ухвалою суду від 23.01.2014 до 13.02.2014 за клопотанням позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 січня 2003 між ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Прикарпаття"(змінено організаційно-правову форму і найменування на ПАТ "Ідея Банк") та дочірним підприємством "Агроторф" ВАТ "Івано-Франківськторф" укладено договір № 228 про відкриття кредитної лінії зі змінами і доповненнями, згідно якого позивач зобов"язався відкрити відповідачу кредитну лінію на поточні потреби в сумі 150000 ЄВРО терміном до 19 січня 2007 зі сплатою 14,5% річних за користування кредитною лінією.

У подальшому додатковими угодами, термін дії кредитного договору та його умови змінювались, мінялась валюта зобов"язання, проценти, способи, порядок погашення кредитної лінії, зокрема додатковою угодою № 10 від 06.10.2010, термін дії договору продовжено до 19.01.2012.

Відповідач порушив взяті на себе зобов"язання, внаслідок чого станом на 05.11.2013 виникла заборгованість в розмірі 13827,17 грн.

В судове засідання представник позивача жодного разу не з"являвся, щоразу подаючи клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

20 січня 2003 між ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Прикарпаття"(змінено організаційно-правову форму і найменування на ПАТ "Ідея Банк") та дочірним підприємством "Агроторф" ВАТ "Івано-Франківськторф" укладено договір № 228 про відкриття кредитної лінії зі змінами і доповненнями, згідно якого позивач зобов"язався відкрити відповідачу кредитну лінію на поточні потреби в сумі 150000 ЄВРО терміном до 19 січня 2007 зі сплатою 14,5% річних за користування кредитною лінією.

У подальшому додатковими угодами, термін дії кредитного договору та його умови змінювались, мінялась валюта зобов"язання, проценти, способи, порядок погашення кредитної лінії, зокрема додатковою угодою № 10 від 06.10.2010, термін дії договору продовжено до 19.01.2012.

Відповідно до до 4.2. кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом починається з дати перерахування коштів з рахунку банку і закінчується датою зарахування коштів на рахунок банку.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору, проценти по кредиту нараховуються щомісячно 25 числа і на дату повернення кредиту. Сплата процентів здійснюється позичальником своїм платіжним дорученням на рахунок в банку № 20584300010896 з 25 до 30 (31) числа щомісячно, починаючи з лютого 2003, а також на дату повернення кредиту.

Відповідно до п. 5.1.1, 5.1.2 кредитного договору, за несвоєчасне надходження платежів на рахунок банку, позичальник сплачує за кожний день прострочки пеню; за несплату процентів за користування кредитом - 0,5 % від суми несплачених процентів за кожний день прострочки; за несвоєчасне погашення кредиту - 0,5 % від суми заборгованості по кредиту за кожний день прострочки.

Згідно п. 6.2. кредитного договору, кредит, наданий банком, забезпечується усім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідач не виконує своїх зобов"язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та відсотків, чим порушує істотні умови договору.

Станом на 05.11.2013 виникла заборгованість в розмірі 13827,17 грн. з яких;

- прострочене тіло кредиту - 8913,63 грн.

- прострочені проценти - 3373,85 грн.

- пеня по кредиту - 1280,88 грн.

- пеня по процентах - 258,81 грн.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що згідно ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положенням ст.610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В силу статті 1056-1 зазначеного вище кодексу процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 цього ж кодексу штрафними санкціями визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, суд вважає, що позовну вимогу обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.8, 124 Конституції України, ст. 509, 526, 546, 549, 610, 611, 612, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193,216, 218, 220, 230, 231, 232 ГК України, ст. 35, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до дочірнього підприємства "Агроторф" ВАТ "Івано-Франківськторф" про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 13827 грн. 17 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Агроторф" ВАТ "Івано-Франківськторф" (м. Івано-Франківськ, вул. Хмельницького, 59, п/р 26006300020896 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310, ЄДРПОУ 30474765) на користь Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, МФО 336310, код ЄДРПОУ 19390819, рахунок № 29091355014159 для погашення заборгованості у гривні у ПАТ "Ідея Банк") заборгованість за кредитним договором № 288 про відкриття кредитної лінії від 20.01.2003 року в сумі 13827, 17 грн. (тринадцять тисяч вісімсот двадцять сім гривень сімнадцять копійок) та 1720,50 грн. (тисячу сімсот двадцять гривень п"ятдесять копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.02.14

Суддя Гриняк Б.П.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"