Рішення

від 23.01.2014 по справі 923/1648/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 р. Справа № 923/1648/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Судохідна компанія "Ріверсі", м.Ялта АР Крим

до Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м Херсон

про стягнення 6 739,12 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Яковлева Л.О., Дудченко В.М., уповн. представники, довіреність від 01.11.2013р.;

від відповідача - Федоришина Н.О., уповн. представник, юрисконсульт, довіреність № 1 від 04.01.2013р.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СК "Ріверсі" (позивач) до Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Автомобільні дороги України" (відповідач) з вимогами про стягнення 6 372,80 грн. заборгованості з оплати товару та послуг, а також, про стягнення 366,32 грн. річних (3 %). Позовні вимоги обґрунтовано нормами ст.ст.509, 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.7, 175, 193 Господарського кодексу України та твердженнями про невиконання відособленим структурним підрозділом відповідача, його філією "Цюрупинська дорожня експлуатаційна дільниця" зобов'язань з оплати 4550,00 грн. вартості товару позивача та 1822,80 грн. вартості послуг позивача, згідно рахунку-фактури № СФ-0000018 від 14.12.2011р. та видаткової накладної № РН-0000009 від 14.12.2011р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позову повністю, у зв'язку із його необґрунтованістю. При цьому, у відзиві стверджується про те, що зобов'язання з оплати вказаних у видатковій накладній № РН-0000009 від 14.12.2011р. товару та послуг позивача не є простроченим філією відповідача, оскільки строк виконання цього зобов'язання для філії відповідача не настав. В обґрунтування зазначеного відповідачем вказано на те, що при укладанні угоди між філією відповідача та позивачем щодо купівлі-продажу товару та щодо надання послуг ця філія та позивач не встановили строк оплати товару та послуг, а відповідна вимога, в порядку ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, щодо виконання зобов'язання з оплати цих товару та послуг не пред'являлася позивачем філії відповідача або ж, безпосередньо, відповідачеві до теперішнього часу. Також, у відзиві стверджується про те, що за відсутності факту прострочення виконання грошового зобов'язання філією відповідача у позивача відсутні підстави для стягнення з філії річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні 23.01.2014р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

встановив :

На підставі видаткової накладної № РН-0000009 від 14.12.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю СК "Ріверсі" (надалі - позивач) передало відособленому структурному підрозділу Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Автомобільні дороги України" (надалі - відповідач), а саме, Філії "Цюрупинська дорожня експлуатаційна дільниця" відповідача (надалі - філія) товар (бетон марки М 200) у кількості 7,0 м 3 загальною вартістю 3 791,67 грн. (без ПДВ) або 4 550,00 грн. (з ПДВ) та надало філії послуги вартістю 1 519,00 грн. (без ПДВ) або 1 822,80 грн. (з ПДВ) з доставки цього товару спеціалізованим автотранспортом (автобетонозмішувач). Загальна вартість цих товару та послуг становить 6 372,80 грн. (з ПДВ). На їх оплату позивач виставив філії рахунок-фактуру № СФ-0000018 від 14.12.2011р. на загальну суму 6 372,80 грн. (з ПДВ). За текстом даного рахунку-фактури зазначено: "Рахунок є дійсним до оплати до 16.12.11" . Виходячи з дат складання (14.12.2011р.) видаткової накладної № РН-0000009 та рахунку-фактури № СФ-0000018, суд ідентифікує вказаний у цьому рахунку-фактурі строк оплати товару та послуг саме, як до 16.12.2011р.

За текстом видаткової накладної № РН-0000009 від 14.12.2011р. вказано, зокрема, наступне: "Замовлення Рахунок-фактура № СФ-0000018 від 14.12.11" .

Цю видаткову накладну підписано філією та скріплено її печаткою без будь-яких заперечень (зауважень), як щодо якості та кількості зазначених у накладній товарів та послуг, так і щодо обізнаності філії з вказаним за текстом даної накладної рахунком-фактурою або ж щодо отримання філією цього рахунку. Доказів іншого філією або ж відповідачем під час розгляду даної справи суду не надано.

До теперішнього часу філією не оплачено, повністю або частково, вказані товар та послуги позивача.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 180 цього ж Кодексу, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у ч.1 цієї статті вказано, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.7 ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, із змінами та доповненнями (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналогічне визначення терміну "первинний документ" містить у собі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону та п. 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Зі змісту доданої до позовної заяви видаткової накладної № РН-0000009 від 14.12.2011р. вбачається, що вона оформлена відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, оскільки містить: найменування підприємств (установ), від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. При цьому, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання здійснюється суб'єктами господарювання на підставі договорів поставки або купівлі - продажу. При цьому, згідно з ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму. За загальним правилом, ч.5 ст.265 Господарського кодексу України, поставка товарів без укладення договору поставки не допускається. Винятки (випадки і порядок) можуть бути передбачені законом.

Матеріали справи не містять доказів попереднього узгодження між філією та позивачем способу, строку, обсягу та інших умов передачі товару (бетону марки М 200), який фактично був переданий позивачем філії за видатковою накладною № РН-0000009 від 14.12.2011р.

На підставі вказаних встановлених судом фактичних обставин та наведених правових норм суд дійшов висновку про те, що між позивачем та філією фактично було укладено дві усні угоди. Першу угоду про купівлю-продаж товару (бетону марки М 200) та іншу угоду - про надання послуг з доставки вказаного товару спеціалізованим транспортом позивача (автобетонозмішувачем), що підтверджується письмовими доказами. Відповідно до цих угод позивач зобов'язався передати у власність філії товар, надавши при цьому, філії послуги з доставки товару, а філія, в свою чергу, зобов'язалася прийняти та оплатити товар, а також, послуги з доставки товару. При цьому, згідно з рахунком-фактурою № СФ-0000018 від 14.12.2011р. філія була зобов'язана оплатити зазначені у видатковій накладній № РН-0000009 від 14.12.2011р. товар та послуги у строк до 16.12.2011р. Тобто, з 16.12.2011р. зобов'язання з оплати цих товару та послуг є простроченим філією.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається. Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона - продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони - покупця, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст.692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Доводи відзиву відповідача відхиляються судом, оскільки спростовуються наявними матеріалами справи.

Розмір заборгованості філії перед позивачем з оплати зазначених у видатковій накладній № РН-0000009 від 14.12.2011р. товару та послуг, саме, як 6 372,80 грн., додатково уточнений згідно з актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та філією за станом на 30.06.2013р. (а.с.10), який був складений й підписаний позивачем та філією, а також, скріплений їхніми печатками.

Відповідач не надав суду під час розгляду даної справи доказів погашення вказаної, у розмірі 6 372,80 грн., заборгованості філії перед позивачем, повністю або частково.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 550,00 грн. заборгованості з оплати товару (бетону), а також, про стягнення з відповідача 1 822,80 грн. заборгованості з оплати послуг (автобетонозмішувача) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

При розрахунку заявлених до стягнення з відповідача 366,32 грн. річних (3 %) позивач необґрунтовано здійснив нарахування річних на суму заборгованості 6 372,80 грн. за 15.11.2011р. (грошове зобов'язання є простроченим відповідачем з 16.11.2011р.), а також, не врахував (як-то слідує з наведеної позивачем у розрахунку кількості днів, 701 день, у періоді часу з 15.12.2011р. по 15.11.2013р., включно), що кількість днів у 2012, високосному році, становить 366 днів.

Судом здійснений власний розрахунок річних, за результатами якого встановлено наступне.

Річні за період з 16.12.2011р. по 31.12.2011р., включно, (або за 16 днів) на суму заборгованості у розмірі 6 372,80 грн. складають 8,38 грн.

8,38 грн. = ((6 372,80 грн. х 16 х 3) /100) / 365

Річні за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., включно, (або за 366 днів) на суму заборгованості у розмірі 6 372,80 грн. складають 191,18 грн.

191,18 грн. = ((6 372,80 грн. х 366 х 3) /100) / 366

Річні за період з 01.01.2013р. по 15.11.2013р., включно, (або за 319 днів) на суму заборгованості у розмірі 6 372,80 грн. складають грн.

167,09 грн. = ((6 372,80 грн. х 319 х 3) /100) / 365

Загальна сума вказаних річних становить 140,47 грн.

366,65 грн. = 8,38 грн. + 191,18 грн. + 167,09 грн.

Таким чином, розмір нарахованих позивачем відповідачеві річних (3 %) за порушення строків оплати товару та послуг, які відповідач отримав від позивача на підставі видаткової накладної № РН-0000009 від 14.12.2011р., а саме, 366,32 грн., не перевищує дійсного, розрахованого судом розміру, таких річних, а саме, 366,65 грн. У зв'язку із чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 366,32 грн., річних (3 %) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється у повному обсязі, у зв'язку із чим судовий збір повністю, у сумі 1720,50 грн., покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

(місцезнаходження - 73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Поповича, буд. 23; ідентифікаційний код юридичної особи 31918234; інші реквізити суду невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СК "Ріверсі" (місцезнаходження - 98600, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Рєпіна, буд.1; ідентифікаційний код юридичної особи 32021860; п/р26005310012301 в філії АБ "Південний" в м. Херсон, МФО 352640) 6 372 (шість тисяч триста сімдесят дві) грн. 80 коп. заборгованості з оплати товару та послуг, 366 (триста шістдесят шість) грн. 32 коп. річних, а також, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.02.2014р.

Суддя К.В. Соловйов