Рішення

від 06.02.2014 по справі 919/1363/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року справа № 919/1363/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

(вул. Щорса, 7/9, м. Київ, 03150)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Будпроект»

(вул. Шабаліна, 45, м. Севастополь, 99029)

про стягнення заборгованості у розмірі 24268,80 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Козак О.Д., довіреність №2772 від 08.11.2013;

від відповідача - Лазарєв О.О., довіреність від 03.01.2014.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (далі - позивач; ТОВ «ВіЕйБі Лізинг») звернулося до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовною заявою (від 15.11.2013 вих.№2833) до товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Будпроект» (далі - відповідач; ТОВ «Імперія-Будпроект») про стягнення заборгованості у розмірі 24268,80 грн, з яких: 13226,46 грн - прострочена заборгованість за лізинговими платежами (30-ий період лізингу - жовтень 2013 року); 131,90 грн - пеня; 30,44 грн - 3% річних; 10880,00 грн - штраф.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу №110418-196/ФЛ-Ю-С від 18.04.2011 щодо своєчасної сплати лізингових платежів, а також щоквартального письмового інформування про стан та адресу базування предмету лізингу.

Ухвалою суду від 22.11.2013 позовна заява ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

У судовому засіданні, яке відбулось 12.12.2013, розпочато розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 21.01.2014 строк вирішення спору було продовжено до 06.02.2014 та відкладено розгляд справи на 06.02.2014.

Представник позивача в судовому засіданні звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 10942,34 грн за 33 період лізингу (січень 2014 року).

Вказана заява мотивована тим, що відповідач з моменту звернення позивача з даним позовом до суду здійснив перерахування лізингових платежів на загальну суму 51658,52 грн, які відповідно до пункту 2.11 загальних умов договору фінансового лізингу були перерозподілені самостійно позивачем на погашення заявлених до стягнення в цій справі пені, штрафу, 3% річних та простроченої заборгованості за 30-им лізинговим платежем (жовтень 2013 року), а також наступних лізингових платежів за листопад 2013 - січень 2014 року (31-33 періоди). Відтак, частково несплаченим на час розгляду справи залишився 33-ий лізинговий платіж (січень 2014 року) у розмірі 10942,34 грн, який позивач і просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти прийняття судом до розгляду заяви позивача про зменшення позовних вимог заперечив.

За приписами статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - постанова Пленуму №18), зокрема встановлено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

В абзацах четвертому та п'ятому пункту 3.12 постанови Пленуму №18 визначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою позову ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» є порушення відповідачем строків перерахування лізингового платежу 30-ого періоду (жовтень 2013 року), а також невиконання обов'язку інформування позивача про стан та адресу базування предмету лізингу. Предметом позову є стягнення простроченої заборгованості за лізинговими платежами, а також нарахованих сум неустойки та річних.

Відповідно до змісту заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача лише прострочену заборгованість за лізинговими платежами, обґрунтовуючи свою вимогу виникненням нових обставин, які не існували на час звернення з даним позовом до суду, а саме порушенням відповідачем строків перерахування 33-го платежу лізингу (січень 2014 року).

Наведене свідчить, що заява позивача про зменшення позовних вимог за своєю суттю не відповідає приписам статті 22 ГПК України, оскільки не зменшує кількісних показників заявленої до стягнення простроченої заборгованості за 30-им платежем лізингу у розмірі 13226,46 грн та нарахованих сум неустойки і річних, а фактично змінює як підставу позову, посилаючись на інші обставини порушення графіку сплати лізингових платежів (інший період лізингу), так і предмет позову (відсутні первісні вимоги про стягнення штрафу, пені та річних).

За викладених обставин, а також враховуючи наявні заперечення відповідача щодо здійсненого позивачем самостійного перерозподілу лізингових платежів на погашення заявлених до стягнення сум неустойки та річних, суд не приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог та вважає за необхідне розглянути спір за первісно заявленими вимогами.

Ухвалою суду від 06.02.2014 провадження у справі в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за лізинговими платежами (30 період лізингу -жовтень 2013 року) у розмірі 13226,46 грн припинено у порядку пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позову.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. У судових засіданнях відповідач проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав їх необґрунтованості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки та 3% річних підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

18.04.2011 між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» (Лізингодавець) та ТОВ «Імперія-Будпроект» (Лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу №110418-196/ФЛ-Ю-С (далі - Договір) /арк.с.16/.

Додатком до Договору сторони погодили Загальні умови Договору /арк.с.23-29/.

Так, за умовами пункту 1.1 Загальних умов Договору Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладання Договору наведені в Додатку «Специфікація» (далі - Специфікація), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно Специфікації предметом лізингу є екскаватор-навантажувач колісний JCB, 2008 року випуску, вартістю 544000,00 грн (з ПДВ) /арк. с.22/.

Відповідно до пункту 1.2 Загальних умов Договору строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в додатку «Графік сплати лізингових платежів» до Договору та починається з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі предмета лізингу (далі - Акт), але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів» (далі - Графік) сторони визначили строк користування предметом лізингу, який складається з 37 періодів, та розмір чергових лізингових платежів кожного періоду лізингу /арк.с. 20/.

Також, як убачається зі змісту пункту 5.2 Загальних умов Договору, Лізингоодержувач зобов'язався щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати Лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі встановленою Додатком «Довідка» до Договору.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання з погашення лізингового платежу у розмірі 13226,46 грн за 30 період лізингу (жовтень 2013 року), а також не поінформував у встановленому порядку за закінченням 2-го та 3-го кварталів 2013 року про стан та адресу базування предмету лізингу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, між сторонами укладено договір фінансового лізингу, який не розірвано, не визнано недійсним та є чинним на теперішній час.

Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України, з якою кореспондуються положення частини другої статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною другою статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 16 вказаного Закону передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом 2.2 Загальних умов Договору передбачено, що усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця.

Всі чергові лізингові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7-2.9 Загальних умов, починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем в якому був підписаний Акт. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню (пункт 2.4 Загальних умов Договору).

Згідно з пунктом 2.1.7 Загальних умов Договору число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке співпадає з числом підписання Акту.

19.04.2011 сторонами оформлений Акт, відповідно до якого позивач передав предмет лізингу - екскаватор-навантажувач JCB 4CX SITEMASTER, 2008 року випуску, а відповідач прийняв вищевказаний предмет лізингу в користування (фінансовий лізинг).

Таким чином, за умовами Договору датою сплати поточного лізингового платежу є 19 число кожного календарного місяця строку користування предметом лізингу, а безпосередньо датою сплати 30-го періоду лізингу (жовтень 2013 року) - 18.10.2013.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач сплатив лізинговий платіж у розмірі 13226,46 грн за 30 період лізингу 18.11.2013, що підтверджується платіжним дорученням від 18.11.2013 №318 та банківськими виписками по рахунку позивача.

За допущене порушення строків перерахування лізингового платежу за жовтень 2013 року позивач просить стягнути з ТОВ «Імперія-Будпроект» пеню в сумі 131,90 грн та 3% річних в сумі 30,44 грн за період прострочення з 19.10.2013 по 15.11.2013.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1.1 Загальних умов Договору встановлено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України - Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем обов'язку щодо сплати чергового 30-го лізингового платежу (жовтень 2013 року), суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних.

Перевіривши здійснені позивачем у позовній заяві розрахунки пені та 3% річних, суд визнав їх такими, що відповідають наведеним вище вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» в частині стягнення пені у розмірі 131,90 грн та 3% річних у розмірі 30,44 грн повністю підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з ТОВ «Імперія-Будпроект» штрафу у розмірі 10880,00 грн суд також дійшов висновку про їх правомірність, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.2.1 Загальних умов Договору Лізингоодержувач зобов'язався щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати Лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі встановленою Додатком «Довідка» до Договору.

При цьому, відповідно до пункту 10.9 Загальних умов Договору сторони погодили, що всі повідомлення, вимоги та інша кореспонденція направляються поштою рекомендованим або цінним повідомленням, чи кур'єрською доставкою з повідомленням про вручення. Звіт, передбачений пунктом 5.2.1 Загальних умов направляється цінним листом з описом вкладення і, відповідно, достатнім доказом направлення звіту є розрахунковий документ (касовий чек) та опис вкладення.

Відповідач не надав суду доказів виконання вимог пунктів 5.2.1 та 10.9 Загальних умов Договору щодо направлення на адресу позивача цінним листом з описом вкладення звітів встановлений форми про стан та адресу базування предмета лізингу станом на кінець 2-го та 3-го кварталів 2013 року, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 7.1.3 Загальних умов Договору перередбачено, що за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмета лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 1% остаточної загальної вартості предмета лізингу на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється протягом строку дії Договору, та для зручності сторін визначається як 1% від розміру остаточної загальної вартості предмету лізингу.

У пункті 2.1.5 Загальних умов Договору наведено визначення остаточної загальної вартості предмету лізингу - вартість предмету лізингу, вказана в Акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмету лізингу, направленому Лізингодавцем.

За змістом Акту від 19.04.2011 вартість предмета лізингу за Договором на момент його передачі становить 544000,00 грн (з ПДВ).

Згідно наданого позивачем розрахунку сума штрафу за неподання відповідачем звітів про стан та адресу базування предмета лізингу станом на кінець 2-го та 3-го кварталів 2013 року складає 10880,00 грн (544000,00*0,01*2).

На підставі викладеного, зважаючи на встановлений факт неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо інформування позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 10880,00 грн також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі статей 549-552 ЦК України, статей 230-232 ГК України.

Таким чином, позов ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» підлягає задоволенню у повному обсязі: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 131,90 грн, 3% річних у розмірі 30,44 грн, а також штраф у розмірі 10880,00 грн, всього - 11042,34 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Будпроект» про стягнення 11042,34 грн, - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Будпроект» (вул. Шабаліна, 45, м. Севастополь, 99029; ідентифікаційний код 36138905) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (вул. Щорса, 7/9, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 33880354) пеню у розмірі 131,90 грн (сто тридцять одна грн 90 коп.), 3% річних у розмірі 30,44 грн (тридцять грн 44 коп.), штраф у розмірі 10880,00 грн (десять тисяч вісімсот вісімдесят грн 00 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).

Повне рішення складено 11.02.2014.

Суддя О.М.Архипенко

919/1363/13/3521/14