Постанова

від 08.05.2008 по справі 6/790/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/790/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2008 р.

Справа №  6/790/07

за позовомТОВ “Мир продуктов”, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 9.

до відповідачаДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєва, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1/1.

про Скасування повідомлення –рішення.

Суддя                                                                                                       Ткаченко О.В.

Секретар                                                                                                    Засядівко О.О.

Представники:

Від позивача Бублик Є.М.

Від відповідачаВіляйкіна А.В.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовом про скасування   податкового повідомлення-рішення від 18.05.2007 року № 0000492301/0 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 10328,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 5164,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до р.4 Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення пп.5.9 ст.5 ЗУ №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»- підприємством занижено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 25784,00 грн. внаслідок того, що у складі балансової вартості запасів не враховано транспортно-заготівельні витрати, які були надані ТОВ «Негоціант-Південь»(ЄДРПОУ 32719565, м. Миколаїв), але у розрахунках, наведених у Акті перевірки не враховано той факт, що сума транспортних витрат, наданих ТОВ «Негоціант-Південь», розподіляється на суму послуг вантажним транспортом та суму послуг легковим пасажирським транспортом для організації продажу продукції.  Таким чином, понесені позивачем витрати за договором про надання послуг з перевезення легковим автотранспортом не повинні враховуватись у перерахунку балансової вартості товарів відповідно до вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так як відповідно до ст.5.2 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються:  суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, а тому сума послуг, наданих ТОВ «Негоціант-Південь»легковим пасажирським транспортом не пов'язана з придбанням товарів та не повинна розподілятися на суму залишку товарів, а підлягає віднесенню безпосередньо на витрати підприємства. В підтвердження позовних вимог, позивач надав до суду договори про надання  транспортних послуг легковим пасажирським та вантажним транспортом, а також акти здачі-прийняття робіт за перевіряємий період, подорожні листи вантажного та службового легкового автомобілів. Надані докази, на думку позивача, підтверджують те, що податковою інспекцією при проведенні перевірки вказані документи  ретельно не досліджувались.

Відповідач проти позову заперечує, та вказує, що позивачем при проведенні перевірки були надані первинні документи, але з них неможливо встановити понесення витрат саме легковим пасажирським транспортом для організації продажу продукції, а тому податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до податкового законодавства України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд –

встановив:

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва на підставі Акту  про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Мир продуктів»з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.12.2006 року від 07.05.2007 р. № 429/23-300/32092878 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000492301/0, на підставі якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем (податок на прибуток) 25784,00 грн. та 12892,00 грн. штрафних санкцій (всього: 38676,00 грн.).

Перевіркою встановлено порушення п.5.9. ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок того, що  у складі балансової вартості запасів не враховано транспортно-заготівельні витрати, які були надані ТОВ «Негоціант-Південь»за перевіряємий період. Перевіркою враховано транспортні послуги, які були надані ТОВ «Негоціант Південь»загальною сумою перерахунку балансової вартості запасів.

За клопотанням позивача було призначено судово-економічну експертизу по справі № 6/790/07, з висновками якої позивач у поясненні не погодився та просив залишити позовні вимоги вказані у позовній заяві без змін, не зважаючи на більш позитивний висновок експерта.

Клопотання позивача щодо незгоди з висновком експерта по справі слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до п.5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси»затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N 751/4044).

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 9 "Запаси" придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

У п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 наведено складові первісної вартості запасів, що придбані за плату, зокрема ціна договору без податку на додану вартість, транспортно-заготівельні витрати, суми ввізного мита, інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик запасів.

Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено обов'язковість ведення податкового обліку балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Тобто при веденні обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів визначається вартість не всього незавершеного виробництва або залишків готової продукції за даними бухгалтерського обліку, а тільки вартість запасів (матеріальних ресурсів), використаних у виробництві продукції (робіт, послуг).

Таким чином, поняття «первісна вартість»та «балансова вартість»є тотожними.

При цьому відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" податковий облік запасів ведеться без урахування витрат, що понесені платником податку в цілях, не пов'язаних з придбанням таких запасів (витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації тощо).

Така думка суду знайшла своє відображення і в Постанові Вищого адміністративного суду України від 04 квітня 2007 року у справі № А 38\141.

Так, позивач відповідно до вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зобов'язаний вести облік приросту (убутку) балансової вартості товарів. Однак, враховуючи докази та пояснення сторін, наданих та досліджених у судовому засіданні, суд не погоджується з висновками відповідача, що понесені позивачем витрати за договором про надання транспортних послуг легковим пасажирським транспортом мали враховуватись у перерахунку балансової вартості товарів відповідно до вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як відповідно до ст.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), безпосередньо включаються до складу валових витрат.

Ствердження  відповідача, що надані документи для перевірки не підтверджували надання саме транспортних послуг легковим автомобілем не приймаються до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до п.11.1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України  20 лютого 1998 р. за N 128/2568,

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (п. 11.3. Правил).

Відповідно до п 1.1.  «Інструкції Про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи», затвердженої  наказом Держкомстату України  від 17 лютого 1998 р. N 74 та зареєстрованої  в Міністерстві юстиції України  5 березня 1998 р. за N 149/2589, ця Інструкція встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми N 3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів. Виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності:

- які надають службові легкові автомобілі для транспортного обслуговування юридичних осіб на комерційній основі або використовують їх у службових поїздках за власними потребами;

- для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

До категорії службових легкових автомобілів відносяться легкові автомобілі, які знаходяться на балансі юридичних осіб і також можуть надаватися замовнику на договірних умовах.

Аналіз нормативно-правових актів свідчить про те, що законодавець таким чином розмежував документообіг при використанні різних за специфікою транспортних послуг та встановив обов'язкові критерії  їх відображення в  обліку підприємства.

За приписами ст.71 КАС України, кожна сторона  повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач не довів, що з наданих первинних документів не можливо встановити понесення витрат позивача  саме легковим пасажирським транспортом для організації продажу продукції.

За таких обставин не можна вважати, що податкове повідомлення-рішення в цій частині прийняте відповідно до чинного податкового законодавства України,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України,

господарський суд

П О С Т А Н О В И В  :

Скасувати податкове повідомлення –рішення ДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєві від 18.05.2007 року № 0000492301/0  в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 10328,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 5164,00 грн.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя