Рішення

від 06.02.2014 по справі 911/4609/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2014 р. Справа № 911/4609/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області, Київська обл., с. Червоне до Приватного підприємства виробничо-іноваційна фірма «Ековторбудм», Київська обл., с. Безп'ятне про внесення змін до договору за участю представників:

позивача:Симоненко Т.О., довіреність № 1 від 26.12.2013 року; відповідача:Скочик Л.В., директор; прокуратури:Івашин О.Є.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про внесення змін до п. 2.2. та п. 4.1. договору оренди земельної ділянки від 10.02.2006 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачу направлялися повідомлення про потребу внести зміни до договору оренди землі з метою приведення його у відповідність із законом, на яке відповідач не відреагував, внаслідок чого зміни до договору оренди землі не внесенні, в зв'язку з чим останній не відповідає вимогам закону.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 651, 652, 653 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що починаючи з 01.01.2011 року - набрання чинності Податковим кодексом України розмір річної орендної плати за земельну ділянку, надану відповідачу в оренду, суперечить чинному законодавству.

Крім того, з огляду на зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 4121/02-18 від 20.11.2013 року становить 434 055,00 грн., необхідним є внесення змін до договору оренди щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.01.2014 року.

Через канцелярію суду 30.12.2013 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому нормативно-грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 3 215 280 грн. вважав безпідставною, проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволені позову.

У судовому засіданні 16.01.2014 року оголошувалася перерва на 30.01.2014 року.

Через канцелярію суду 30.01.2014 року позивач надав до суду заяву про зміну предмету позову, у якій просив нормативно-грошову оцінку вважати 434 055,00 грн., а річну орендну плату земельної ділянки провадити у розмірі 13 021, 00 грн. на рік, дана заява за своєю правовою природою є завою про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 30.01.2014 року оголошувалася перерва на 06.02.2014 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Закон України «Про оренду землі» у ст. 21 передбачає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 Земельного кодексу України, п. 12 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, до повноважень Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області в галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальної громади в межах села Червоне, Васильківського району, Київської області, зокрема надання земельних ділянок у користування із земель державної власності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на квітень 2005 року), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

18.11.2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки в строкове платне користування, з правом викупу для розміщення існуючої виробничої бази, загальною площею 0,475 га., за рахунок земель державної власності в межах села Червоне Васильківського району, Київської області, кадастровий номер 3221482805 04 015 0003.

В квітні 2011 року до оригіналу договору про оренду землі державним нотаріусом, який реєстрував договір внесено зміни, а саме виправлено дату договору з 18 листопада 2005 року на 10 лютого 2006 року.

Відповідно до п. 2.2. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 61 797,78 грн.

Згідно п. 4.1. договору орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі за рік в розмірі 1,8% від грошової оцінки земельної ділянки визначеної у пункті 2.2. цього договору: 690,00грн. щорічно.

Згідно п. 4.5. договору розмір орендної плати може бути щорічно у разі погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально, зміни умов господарювання, передбачених договором. У разі збільшення земельного податку розмір орендної платні за згодою сторін може бути збільшено на відповідну суму за вимогою орендодавця, але не частіше ніж раз на рік.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», які набули чинності з 01.01.2008 року, а саме зазначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; - для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Дані зміни діяли до 01.01.2011 року.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до ст. 288 якого, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; - для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Податковий кодекс України у ст. 289 передбачає, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Діючи в межах наданих повноважень, виконуючи вимоги чинного законодавства України, та враховуючи нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 434 055,00 грн. згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.11.2013 року № 4121/02-18, позивач прийняв рішення про внесення змін договору, а саме: Рішення № 363-33-V Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області від 25.05.2010 року.

Згідно приписів ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, внаслідок чого у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку (п. 2.19 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 року).

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.11 № 01-06/249 та п. 2.19 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 року).

Судом береться до уваги, що згідно листа Вищого господарського суду України «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами» від 01.01.2010 року, установивши, що законодавчо змінено розмір орендної плати за землю, про що орендар був повідомлений, але ухилявся від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренди землі, суди повинні враховувати вказані нормативні акти при вирішенні спорів про внесення змін до договорів у частині зміни орендних ставок.

Відповідно до частини 2 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини 2 статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.12.2012 року у справі № 18/5005/7285/2012.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою у вигляді листів від 22.06.2010 року № 146 та від 12.10.2012 року № 392 про потребу внесення змін до спірного договору.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року, положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи), а не юридичної особи.

Цивільний кодекс України у ч. 2 ст. 651 передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи викладені обставини суд погоджується з позицією позивача, що згідно вимог 651, 652, 653, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 173, 188 Господарського кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 16, 15, 21, 30 Закону України «Про оренду землі», передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Оскільки, сторонами в договорі оренди передбачена можливість зміни розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку щодо обґрунтованості та доведеності позиції позивача щодо потреби внесення змін до п.п. 2.2., 4.1. договору внаслідок невідповідності даних умов договору вимогам вищевказаних норм Цивільного, Господарського, Податкового кодексів України та Закону України «Про оренду землі», у зв'язку з чим вимоги позивача про внесення змін до договору підлягають задоволенню в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2012 року у справі № 5023/9713/11.

Судовий збір, у розмірі 1 147,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни до пункту 2.2. Договору оренди земельної ділянки за реєстровим номером 2-587, укладеного між Застугнянською сільською радою Васильківського району Київської області (код ЄДРПОУ 04359258) та Приватним підприємством виробничо-іноваційна фірма «Ековторбуд» (код ЄДРПОУ 20573896), посвідченого державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Бобковим О.В., виклавши його в наступній редакції:

«Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 434 055 (чотириста тридцять чотири тисячі п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок».

3. Внести зміни до пункту 4.1. Договору оренди земельної за реєстровим номером 2-587, укладеного між Застугнянською сільською радою Васильківського району Київської області (код ЄДРПОУ 04359258) та Приватним підприємством виробничо-іноваційна фірма «Ековторбуд» (код ЄДРПОУ 20573896), посвідченого державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Бобковим О.В., виклавши його в наступній редакції:

«Орендна плата земельної ділянки провадиться в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 13 021 (тринадцять тисяч двадцять одна) грн. на рік, у вигляді щомісячних платежів, рівними частками протягом 10 днів, наступних за звітним періодом».

Стягнути з Приватного підприємства виробничо-іноваційна фірма «Ековторбуд» (08628, Київська обл., Васильківський район, село Безп'ятне, вул. Васильківська, 76, кв. 4, код 20573896) в доход державного бюджету України 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 10.02.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак