Ухвала

від 05.02.2014 по справі 6-47328св13

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,

Маляренка А.В., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Стрийське МБТІ, приватний нотаріус ОСОБА_5, Жидачівська міська рада Львівської області, приватний нотаріус ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Приватне підприємство «Картограф», управління Держкомзему в Жидачівському районі, Жидачівський районний відділ Львівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про визнання недійсними договорів, державного акта та визнання права власності на будинок, та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Жидачівська міська рада, Стрийське МБТІ, управління Держкомзему в Жидачівському районі, приватний нотаріус ОСОБА_6, Державна нотаріальна контора Жидачівського району Львівської області, приватне підприємство «Картограф», приватний нотаріус ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, треті особи: Жидачівська міська рада Львівської області, Стрийське МБТІ, управління Держкомзему в Жидачівському районі, приватний нотаріус ОСОБА_6, Державна нотаріальна контора Жидачівського району Львівської області, Приватне підприємство «Каргограф», приватний нотаріус ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів, державного акта та визнання права власності на будинок та з урахуванням уточнень позовних вимог просив: визнати недійсним договір дарування жилого будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, від 09 листопада 2004 pоку, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6; зобов'язати Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації скасувати запис про оформлення права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_4; визнати недійсним рішення Жидачівської міської ради від 11 листопада 2004 року № 2424 про передачу ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,1000 га для обслуговування будинку і господарських будівель, та про передачу земельної ділянки площею 0,1165 га для ведення садівництва, які знаходяться по АДРЕСА_1; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 17 березня 2005 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_4; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 17 березня 2005 poку, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_4; визнати недійсним державний акт на земельну ділянку серії ЯГ № 045810, що знаходиться АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_4 на підставі договору дарування земельної ділянки від 17 березня 2005 року, ВВТ № 771431, реєстраційний № 270; визнати недійсним державний акт на земельну ділянку серії ЯГ № 045811, що знаходиться по АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_4 на підставі договору дарування земельної ділянки від 17 березня 2005 року, ВВТ № 771433, реєстраційний № 272; визнати недійсним державний акт на земельну ділянку серії ЯА № 437862, що знаходиться по АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_10 на підставі рішення Жидачівської міської ради від 11 листопада 2004 року № 2424; визнати недійсним державний акт на земельну ділянку серії ЯА № 437861, що знаходиться по АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_10 на підставі рішення Жидачівської міської ради від 11 листопада 2004 року № 2424; визнати право власності в порядку спадкування на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3; визнати право власності в порядку спадкування на земельну ділянку кадастровий номер 4621510100:01:032:0003, та земельну ділянку кадастровий номер 4621510100:01:032:0002, які розташовані у по АДРЕСА_1, за ОСОБА_3; витребувати будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння відповідачки ОСОБА_4 та зобов'язати її звільнити його і не чинити перешкод в користуванні житловим будинком, земельними ділянками та господарськими будівлями; зобов'язати Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 та стягнути з ОСОБА_4 судові витрати у справі.

Третя особа - ОСОБА_7 звернулася до суду з самостійними вимогами на предмет спору та просила визнати за нею право власності на житловий будинок і господарські будівлі, земельну ділянку площею 0,10 га, передану для обслуговування цього житлового будинку і господарських будівель, та земельну ділянку площею 0,1165 га, передану для садівництва, що знаходяться по АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті її матері - ОСОБА_12 Судові витрати покласти на відповідачів.

ОСОБА_4 звернулася до суду зі зустрічним позовом до ОСОБА_7 та просила визнати право власності на 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 частини земельних ділянок, що знаходяться за вказаною адресою та передані для обслуговування житлового будинку і для садівництва, за нею у порядку спадкування за заповітом після смерті діда - ОСОБА_10

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 08 жовтня 2013 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 09 листопада 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 508.

Визнано недійсним рішення Жидачівської міської ради від 11 листопада 2004 року № 2424 про передачу ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,1000 га для обслуговування будинку і господарських будівель та про передачу земельної ділянки площею 0,1165 га для ведення садівництва, які знаходяться по АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 17 березня 2005 року, нот. бланк ВВТ № 771433, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 272.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 17 березня 2005 року, нот. бланк ВВТ № 771431, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 270.

Визнано недійсним державний акт серії ЯГ № 045810 на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1, виданий на підставі договору дарування земельної ділянки від 17 березня 2005 року, ВВТ № 771431, реєстраційний № 270, на ім'я ОСОБА_4

Визнано недійсним державний акт серії ЯГ № 045811 на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1, виданий на підставі договору дарування земельної ділянки від 17 березня 2005 року, ВВТ № 771433, реєстраційний № 272, на ім'я ОСОБА_4

Визнано недійсним державний акт серії ЯА № 437862 на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1, виданий на підставі рішення Жидачівської міської ради від 11 листопада 2004 року № 2424, на ім'я ОСОБА_10

Визнано недійсним державний акт серії ЯА № 437861 на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1, виданий на підставі рішення Жидачівської міської ради від 11 листопада 2004 року № 2424 на ім'я ОСОБА_10

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1 Львівської області в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_12

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 4621510100:01:032:0003, призначеної для ведення садівництва та 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 4621510100:01:032:0002, призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, які розташовані по АДРЕСА_1 Львівської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_12

Повернуто у власність ОСОБА_3 1/2 частини будинку, 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 4621510100:01:032:0003, призначеної для ведення садівництва, та 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 4621510100:01:032:0002, призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, які розташовані по АДРЕСА_1, витребувавши їх із володіння ОСОБА_4

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації скасувати запис про оформлення права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_4; зобов'язання ОСОБА_4 звільнити будинок і не чинити перешкод у користуванні житловим будинком та земельними ділянками, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язання Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на житловий будинок за ОСОБА_3, відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частини будинку, 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 4621510100:01:032:0003, призначеної для ведення садівництва та 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 4621510100:01:032:0002, призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, які розташовані по АДРЕСА_1 Львівської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_12 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_7, треті особи Жидачівська міська рада Львівської області, Стрийське МБТІ, управління Держкомзему в Жидачівському районі, приватний нотаріус ОСОБА_6, Державна нотаріальна контора Жидачівського району Львівської області, Приватне підприємство «Картограф», приватний нотаріус ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, про визнання права власності на 1/2 частини будинку, 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 4621510100:01:032:0003, призначеної для ведення садівництва та 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 4621510100:01:032:0002, призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, які розташовані по АДРЕСА_1 Львівської області, в порядку спадкування за заповітом відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

Судами встановлено, що ОСОБА_12 (мама позивача ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_7) з 1957-1958 років до часу смерті перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_10 та проживала з ним однією сім'єю.

Від спільного проживання у них народилося троє дітей: ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4), ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

На час смерті ОСОБА_12 на праві особистої власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційне посвідчення від 15 серпня 1986 року), а також земельна ділянка площею 0,2103 га, розташована по АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та для ведення особистого підсобного господарства на підставі державного акта серії І-ЛВ № 078003.

Реєстраційне посвідчення видано на підставі нотаріально посвідченого договору «На право постройки дома и бессрочного пользования земельним участком» від 30 вересня 1954 року, акта прийому в експлуатацію індивідуального будівництва від 14 травня 1986 року, затвердженого рішенням виконкому Жидачівської міської ради від 13 червня 1986 року № 298.

29 вересня 2003 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, виданого ім'я ОСОБА_12, та просив визнати за ним право власності на вказаний будинок. Як на правову підставу для задоволення позову посилався на рішення Жидачівської міської ради від 26 березня 1958 pоку № 27, в якому вказано, що забудовником господарства є він.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2003 pоку позов ОСОБА_10 задоволено, визнано недійсним рішення виконкому Жидачівської міської ради від 28 грудня 2002 року № 292 та свідоцтво серії АА № 011884 про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_12, визнавши право власності на даний будинок за ОСОБА_10

22 грудня 2003 року на підставі зазначеного рішення суду Стрийське державне комунальне міжрайонне бюро технічної інвентаризації видало ОСОБА_10 свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 липня 2009 року рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2003 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 11 травня 2010 року провадження в справі було закрито на підставі п. 6 ст. 205 ЦПК України.

Також встановлено, що 21 вересня 2004 року ОСОБА_10 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області з позовом про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, виданого 07 травня 1996 року на ім'я ОСОБА_12, серії 1-ЛВ № 078003, посилаючись на рішення Жидачівської міської ради від 26 березня 1958 pоку № 27, в якому вказано, що забудовником господарства є він, та на рішення суду, згідно з яким його визнано власником вказаного будинку.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2004 року позов ОСОБА_10 задоволено, визнано недійсним державний акт на право приватної власності землю, виданий 07 травня 1996 року на ім'я ОСОБА_12, серії 1-ЛВ № 078003. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06 липня 2009 року рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2004 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд. Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області провадження в справі було закрито на підставі п. 6 ст. 205 ЦПК України.

На підставі рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2004 року рішенням Жидачівської міської ради від 11 листопада 2004 року № 2424 ОСОБА_10 було передано земельну ділянку площею 0,1000 га, для обслуговування будинку і господарського линку, та земельну ділянку площею 0,1165 га, для ведення садівництва, які знаходяться по АДРЕСА_1.

На підставі рішення Жидачівської міської ради № 2424 від 11 листопада 2004 року, на ім'я ОСОБА_10 видано державний акт серії ЯА № 437862 на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1, та державний акт серії ЯА № 437861 на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Також судами встановлено, що 09 листопада 2004 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 508.

17 березня 2005 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, площею 0,1165 га, посвідчений приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі № 272.

17 березня 2005 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, площею 0,10 га, посвідчений приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 270.

На підставі вказаних договорів дарування ОСОБА_4 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1, серії ЯГ № 045810 та державний акт на право власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1, серії ЯГ №045811.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що, не дивлячись на те, що ОСОБА_12 і ОСОБА_10 перебували у фактичних шлюбних відносинах, єдиним законним власником спірного будинку та земельних ділянок була ОСОБА_12 ОСОБА_10 за час життя ОСОБА_12 не оспорював її права власності та не реєстрував за собою право власності на спірне майно чи на його частину, не ставив питання про компенсацію йому вартості частини будинку. Рішення виконкому Жидачівської міської ради депутатів трудящих від 26 березня 1958 року № 27 не може бути підставою для визнання ОСОБА_10 власником будинку, оскільки таке рішення не можна визнати правовстановлюючим документом відповідно до чинного на той час законодавства. Відповідно, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_10 належала 1/2 частини спірного будинку.

Визнаючи недійсними договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного 09 листопада 2004 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4, а також договори дарування земельних ділянок від 17 березня 2005 року, укладені між вказаними особами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вказані договори були укладені із порушенням вимог актів цивільного законодавства, зокрема, особа, яка відчужувала майно, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, не будучи власником майна, не могла передати іншій особі права, якими не володіла, а тому зміст правочинів суперечить вимогам ЦК України. До вказаного висновку суд дійшов беручи до уваги те, що рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2003 року, яким визнано право власності за ОСОБА_10 на житловий будинок АДРЕСА_1 від 20 липня 2009 року, а під час нового розгляду справи провадження у справі було закрито ухвалою від 11 травня 2013 року.

Також судом враховано, що ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06 липня 2009 року скасовано рішення Жидачівського районного суду від 04 жовтня 2004 року, яким визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 078003, виданий 07 травня 1996 року на ім'я ОСОБА_12

Визнаючи недійсними державні акти на землю серії ЯГ № 045810 та серії ЯГ № 045811, видані на ім'я ОСОБА_4, суд виходив з того, що такі видані відповідно до договорів дарування, які визнані судом недійсними.

Визнаючи недійсним рішення Жидачівської міської ради від 11 листопада 2004 року № 2424, яким ОСОБА_10 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,100 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та земельну ділянку площею 0,1165 га для ведення садівництва по АДРЕСА_1, суд виходив з того, що вказані земельні ділянки попередньо були передані у приватну власність ОСОБА_12 відповідно до рішення Жидачівської міської ради від 02 лютого 1996 року № 61, яке не визнавалося в судовому порядку недійсним і не скасовувалося, при цьому відповідно до ст. ст. 31, 32 ЗК України (в редакції 1991 року) ця земельна ділянка не вилучалася в останньої.

Як наслідок, суд дійшов до висновку про визнання недійсними державних актів на земельні ділянки серії ЯА № 437862 та серії ЯА № 437861, що видані на ім'я ОСОБА_10 відповідно до рішення Жидачівської міської ради від 11 листопада 2004 року № 2424.

Вирішуючи спір щодо позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок та земельні ділянки по АДРЕСА_1 Львівської області в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_12, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину, оскільки вступив в управління та володіння спадковим майном у шестимісячний строк після смерті спадкодавця.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки вони зроблені судами без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР, чинної на час відкриття та оформлення спадщини після смерті спадкодавця, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Отже, прийняття спадщини було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що спадкоємець фактично прийняв спадщину, оскільки вступив в управління та володіння спадковим майном у шестимісячний строк після смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Відповідно до ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 124 чинної на час виникнення спірних правовідносин Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української PCP від 31 жовтня 1975 року № 45/5 (втратила чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції Української PCP від 14 червня 1994 року № 18/5), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому окладному страхуванню або збори; квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може служити наявність у спадкоємців ощадної книжки, квитанції про здані в ломбард речі, технічного паспорту на автомобіль чи мотоцикл або свідоцтва на моточовен та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користуватися яким можливо лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Аналогічні положення містяться і в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (зі змінами), затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, яка також набула чинності на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на те, що згідно з довідкою СГІРФО Жидачівського РВ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_3 з 12 липня 1996 року виписаний зі спірного будинку до м. Турки Львівської області, що також підтверджується відміткою про прописку у паспорті ОСОБА_3, що знаходиться у матеріалах справи.

Отже, ОСОБА_3 на час смерті ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, і надалі був прописаний у м. Турка Львівської області.

Також у порушення вимог ст. 212 ЦПК суди не надали оцінки тому факту, що позивач проживає у м. Жидачеві тільки з 13 вересня 1999 року, про що позивач зазначив у своїй позовній заяві до ОСОБА_15 та ОСОБА_14 про визнання права власності, яка міститься у матеріалах справи.

Суд, посилаючись на акт обстеження житлового-побутових умов, складений 03 грудня 2010 року комісією у складі депутатів Жидачівської міської ради Якимишина І.В. та Козак І.Ч., Франко Є.І., відповідно до якого було оглянуто спірний будинок, опитано сусідів та встановлено, що ОСОБА_3 постійно проживав перед смертю своєї матері ОСОБА_12 і після її смерті по АДРЕСА_1, не врахував, що даний акт був складений через 12 років після смерті ОСОБА_12 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5), а з додатка до вказаного акта вбачається, що акт був підписаний особами, що проживають на різних вулицях м. Жидачева і не є сусідами ОСОБА_12 та ОСОБА_10, який проживав разом з ОСОБА_12 в спірному будинку як на час її смерті, так і до часу своєї смерті - 2008 року.

Крім того, суд безпідставно не прийняв до уваги покази свідків, якими підтверджується, що ОСОБА_3 не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, чим фактично допустив однобічність у дослідженні доказів.

Таким чином, у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суди не з'ясували всіх обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, належним чином не перевірили доводів ОСОБА_7 про те, що на час смерті ОСОБА_12 ОСОБА_3 не проживав у спірному будинку та дійшли передчасного висновку про те, що ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину, оскільки вступив в управління та володіння спадковим майном.

За таких обставин ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим відповідно до ст. 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08 жовтня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.А. Макарчук

Судді: А.О. Леванчук

А.В. Маляренко

В.А. Нагорняк

Т.О. Писана

11

Справа № 6-47328св13

Головуючий у першій інстанції Бучківська В.Л.

Доповідач Нагорняк В.А.