Постанова

від 24.01.2014 по справі 804/939/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2014 р. Справа № 804/939/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільков В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства "АРХ-ІОН" до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про скасування постанови ВП №41098461 від 09.12.2013р., -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «АРХ-ІОН» до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про скасування постанови ВП №41098461 від 09.12.2013 року.

У позовній заяві позивача просить скасувати постанову Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ВП №41098461 від 09.12.2013р. про арешт коштів боржника - приватного підприємства «АРХ-ІОН».

У обґрунтування позову позивач посилається на те, що при винесені постанови про арешт коштів боржника відповідачем були порушенні вимоги діючого законодавства, а саме, на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках боржника може бути накладений арешт в розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів. Проте, відповідач виніс постанову про арешт всіх коштів боржника. На підставі викладеного, позивач вважає оскаржувану постанову безпідставною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, а також здійснити розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідач до суду не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи; 16.01.2014р. надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Крім того, відповідачем до суду були надані заперечення проти позову, у яких в обґрунтування своєї позиції відповідачем зазначено про те, що ним правомірно відкрито виконавче провадження та вчиняються виконавчі дії.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. за № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено підстави для відкриття виконавчого провадження, зокрема, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, а саме за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що державним виконавцем Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Тимощук С.П. прийнята 05.12.2013р. постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області за № КР-40-Ю від 17.09.2013р. про стягнення штрафу у сумі 103230,00 гривень. У постанові зазначено про те, що боржнику необхідно самостійно виконати рішення до 12.12.2013р. та роз'яснено, що при невиконанні рішення у наданий для добровільного виконання строк виконати його у примусовому порядку зі стягненням із боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Відповідно до частини 5 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

З досліджених в матеріалах справи доказів судом встановлено, що постанова від 05.12.2013 року направлялась сторонам виконавчого провадження супровідним листом 10.12.2013 року.

Крім того, як пояснив представник позивача, копію постанови про відкриття виконавчого провадження позивач отримав поштою, при цьому, виконувати рішення у добровільному наміру не мав, оскільки оскаржив постанову про стягнення штрафу до суду.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

09.12.2013 року державним виконавцем Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Тимощук С.П. прийнята постанова про арешт на всю фактичну суму коштів, що належить ПП «АРХ-ІОН» (код ЄДРПОУ 33178903), яке розташоване за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Отоо Брозовського, 58, прим. № 9 та обліковується на рахунках: № 26005114656980 в КФ АТ «Банк Фінанси та Кредит» м.Кривий Ріг та на всі інші рахунки відкриті у банку АТ «Банк Фінанси та Кредит». Крім того, зазначеною постановою встановлена заборона здійснювати відчуження та будь-які інші дії з грошовими коштами, що належать ПП «АРХ-ІОН» та відкривати інші рахунки у зазначеній банківській установі.

Відповідно до частин 1-3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Частиною 6 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Пунктом 10.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 встановлено, що арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку(-ах).

Відповідно до пункту 4.1.9 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Зазначені правові норми свідчать, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання, з метою забезпечення виконання рішення державний виконавець має право накласти арешт на все майно та кошти, що містяться на всіх рахунках боржника у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Таким чином, при прийнятті постанови про арешт коштів боржника від 09.12.2013 року відповідачем не забезпечено виконання умов вищезазначених норм Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті щодо застосування арешту тільки у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Суд не вважає обґрунтованим позицію відповідача, що арешт накладено не на всі кошти, оскільки це не спростовує необхідність визначити суму, в межах якої застосовано арешт на кошти.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова про арешт коштів боржника є неналежною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про арешт коштів боржника винесена без дотриманням вимог закону, а тому підлягає скасуванню.

Виходячи з викладеного суд вважає, що позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, у зв'язку із чим вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «АРХ-ІОН» до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про скасування постанови ВП №41098461 від 09.12.2013р. - задовольнити повністю.

Скасувати постанову Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ВП №41098461 від 09.12.2013р. про арешт коштів боржника - приватного підприємства «АРХ-ІОН».

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили на 24.01.2014р. Суддя З оригіналом згідно: Помічник суддіВ.В Ільков В.В. Ільков О.А. Вовчанська