Постанова

від 06.02.2014 по справі 915/1906/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2014 р.Справа № 915/1906/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: О.Т. Лавренюк

суддів: Я.Ф. Савицького, Т.Я. Гладишевої

при секретарі судового засідання: Будному О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кравченко О.С., довіреність б/н від 30.07.2013 р.

від відповідача: представник не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Аграрне підприємство „Благодатненський птахопром"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 10.12.2013 р.

по справі № 915/1906/13

за позовом Фермерського господарства „Черніхов Михайло Олександрович"

до відповідача Приватного підприємства „Аграрне підприємство „Благодатненський птахопром"

про розірвання договору,

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

В судовому засіданні 06.02.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

15.10.2013 р. Фермерське господарство "Черніхов Михайло Олександрович" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства "Аграрне підприємство "Благодатненський птахопром" про розірвання договору про спільну діяльність, укладеного між сторонами 16.08.2006р.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про спільну діяльність від 16.08.2006р., істотним порушенням ним умов договору, що на підставі ст. 651 ЦК України створює підстави для його розірвання.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.12.2013 р. по справі №915/2010/13 (суддя Бритавська Ю.С.) визнано недійсним договір про спільну діяльність, укладений між Фермерським господарством „Черніхов Михайло Олександрович" та Приватним підприємством „Аграрне підприємство „Благодатненський птахопром" 16.08.2006 р., відмовлено в задоволенні позовних вимог Фермерського господарства „Черніхов Михайло Олександрович", з посиланням на наявність підстав для визнання недійсним договору про спільну діяльність, укладеного між ФГ "Черніхов Михайло Олександрович" та ПП "Аграрне підприємство "Благодатненський птахопром" 16.08.2006р., на підставі ч.ч. 1,5 ст. 203, ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, тому суд реалізував своє право, передбачене п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся ПАТ „Аграрне підприємство „Благодатненський птахопром" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 10.12.2013 р. по справі №915/2010/13 повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, на те, що місцевий суд не правомірно вийшов за межі позовних вимог, рішення суперечить п. 2 ст. 83 ГПК України.

06.02.2014 р. через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду від ПАТ „Аграрне підприємство „Благодатненський птахопром" надійшло повідомлення телеграфом, в якому позивач просить відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання представника.

Представник ФГ „Черніхов Михайло Олександрович" був присутній в судовому засіданні від 06.025.2014 р., надавав пояснення.

Колегією суддів у судовому засіданні клопотання ПП "Аграрне підприємство "Благодатненський птахопром" про відкладення розгляду справи було відхилено, оскільки відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а клопотання відповідача необґрунтоване, не підтверджене жодними доказами, в т.ч. щодо неможливості бути присутнім у судовому засіданні представника відповідача Коритного В.В.

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника ПАТ „Аграрне підприємство „Благодатненський птахопром".

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПАТ „Аграрне підприємство „Благодатненський птахопром", заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що в задоволені апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2006р. між ФГ "Черніхов Михайло Олександрович" (Сторона-1, позивач) та ПП "АП "Благодатненський птахопром" (Сторона-2, відповідач) був укладений договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони домовилися про організацію спільної діяльності в сфері сільгоспвиробництва для досягнення наступних господарських та комерційних цілей: посів та отримання врожаю на землях, належних ФГ "Черніхов М.О."; сторони зобов'язалися діяти спільно шляхом об'єднання майна, грошових коштів і зусиль для отримання прибутку.

Розділом 2 договору передбачені взаємні зобов'язання сторін. Так, для досягнення цілей за договором сторони зобов'язалися:

- п.2.1.1. обмінюватися інформацією, що являється в їх розпорядженні, з тематики спільної діяльності;

- п.2.1.2. спільно в строк 10 днів проводити консультації для обговорення питань спільної діяльності;

- п.2.1.3. у разі потреби здійснювати взаємне кредитування і фінансування на безвідсотковій і безвідплатній основі на умовах, які обмовляються в окремих угодах;

- п.2.1.4. виконувати спільні замовлення і замовлення один одного по спільній діяльності на пріоритетній і пільговій основі.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що спільна діяльність сторін здійснюється відповідно до Програми робіт, прикладеної до цього договору, в якій сторони визначають лад, строки, етапи і умови проведення спільної діяльності.

Згідно з розділом 3 договору позивач зобов'язався: у строк протягом 3 днів із моменту підписання договору підготовити та передати для посіву земельні ділянки в розмірі 28 га; забезпечити охорону визначених площ.

Розділом 4 договору визначені зобов'язання відповідача. Так, Сторона-2 зобов'язалась: для підписання цього договору невідкладно приступити до посівних робіт і посіяти на визначених земельних ділянках; забезпечити своєю технікою обробку визначених культур; забезпечити своєю технікою збирання урожаю; надавати фінансові звіти про кількість вирощеного та зібраного урожаю.

Пунктами 5.1-5.4 договору передбачено, що ведення спільних речей здійснюється за взаємною угодою сторін, які приймаються на зібраннях їх представників або шляхом письмового узгодження; керівництво спільною діяльністю, а також ведення спільних речей доручається Стороні-2; Сторона-2 являється повноважним представником Сторони-1 і діє на підставі довіреності, яку Сторона-1 зобов'язується видати протягом 1 дня із моменту підписання цього договору; Сторона-2 виконує всі необхідні юридичні дії і акти для досягнення поставленої за договором цілі, зокрема реєструє цей договір в податковому органі; відчиняє окремий поточний рахунок в банку, через який здійснює всі фінансові операції по спільній діяльності.

Відповідно до п.п. 6.1-6.2.4 договору внесок Сторони-1 (позивача) - земельні ділянки в розмірі 28 га; доля Сторони-1 складає 2% внеску - 4298 грн.; внесок Сторони-2 (відповідача), його доля не визначені.

Згідно з п.7.1 договору спільне майно сторін відсутнє.

Пунктами 8.1-8.6 договору встановлено, що продукція, що являється результатом спільної діяльності, в повному обсязі належить Стороні-2; всі доходи, отримані за даною угодою внаслідок спільної діяльності є власністю Сторони-2; Сторона-2 за угодою відшкодовує Стороні-1 виплату коштів за оренду земельної ділянки їх власникам; прибуток, що отримує Сторона-2, розподілу не підлягає; Сторона-2 провадить відшкодування по умовам договору після збирання всього урожаю з визначених земельних ділянок з 2007 року; оподаткування прибутку від спільної діяльності здійснюється сторонами в порядку, передбаченим чинним законодавством України.

У відповідності до п.9.1 договору витрати і збитки сторін покриваються за рахунок Сторони-2.

За п.10.1 договору цей договір діє з 15.08.2006р. по 15.08.2016р.

Пунктом 11.1 договору сторони залишили за собою право на дострокове розірвання цього договору в зв'язку із зміною економічної ситуації в країні, безперспективністю і недоцільністю здійснення спільного господарювання, а також в разі безперспективності здійснення своєї діяльності на принципах самоокуповування і самофінансування шляхом письмового повідомленні Сторони-ініціатора іншої Сторони не пізніше ніж за 1 місяць.

Відповідно до п.п. 11.2-11.4 договору взаємостосунки сторін припиняються шляхом складання окремої угоди або акту про дострокове припинення дії цього договору; в разі припинення дії договору, після відшкодування сторонами в установленому порядку боргів, грошові кошти і майно, що залишилися, розподіляються між сторонами пропорційно їх внескам (часткам). Дія договору може бути припинена за заявою однією із Сторін в разі невиконання другою Стороною своїх зобов'язань. В даному випадку всі невигідні наслідки розірвання полягають на винну сторону.

Позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов договору, зокрема вказує на те, що до теперішнього часу в порушення п.2.2 договору відсутня Програма робіт з визначенням ладу, строків, етапів і умов проведення спільної діяльності; в порушення умов п.4.1.4 договору відповідачем жодного разу не надано фінансових звітів про кількість вирощеного та зібраного врожаю, та взагалі не надано бухгалтерських та інших документів, що стосуються спільної діяльності, чим ФГ "Черніхов М.О." позбавлено можливості реалізувати передбачене п.2.3 договору право здійснювати контроль над діяльністю відповідача, як сторони за договором; в порушення п.5.4 договору відповідачем не зареєстровано договір у податковому органі, не відкрито окремий поточний рахунок у банку. Позивач вказує, що відповідно до п.2.1.1 договору відповідачу був направлений лист з проханням надіслати документи та інформацію, що стосується спільної діяльності, який останнім проігноровано. Окрім того, претензія про розірвання договору про спільну діяльність від 16.08.2006р., надіслана відповідачу 15.08.2013р., залишена без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Дослідивши обставини справи та вимоги чинного законодавства апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 Господарського процесуального кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського процесуального кодексу України.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

У відповідності до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 210 ЦК України (у редакції, що діяла на момент укладення договору про спільну діяльність від 16.08.2006р.) встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом . Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 640 ЦК України (у редакції, що діяла на момент укладення договору про спільну діяльність від 16.08.2006р.) договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частинами 1,2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Вимогами ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Згідно з вимогами ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

За вимогами ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

У відповідності до ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Статтею 1133 ЦК України встановлено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Статтею 1136 ЦК України встановлено, що кожний учасник договору простого товариства має право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ учасників. Відмова від цього права або його обмеження, в тому числі за погодженням учасників, є нікчемною.

Відповідно до ст. 1137 ЦК України порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною .

Згідно зі ст. 1139 ЦК України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною .

Предметом договору про спільну діяльність від 16.08.2006р. є організація спільної діяльності в сфері сільгоспвиробництва для досягнення наступних господарських і комерційних цілей: посів та отримання врожаю на землях, належних ФГ "Черніхов М.О.", зобов'язання сторін діяти спільно шляхом об'єднання майна , грошових коштів і зусиль для отримання прибутку .

Між тим, п.п. 6.1-6.2.4 договору визначено наявність внеску та долі лише Сторони-1 за договором (позивача), внесок та доля Сторони-2 (відповідача) взагалі не визначені.

Пунктами 8.1, 8.2, 8.4 договору встановлено, що продукція, що являється результатом спільної діяльності, в повному обсязі належить Стороні-2 ; всі доходи, отримані за даною угодою внаслідок спільної діяльності є власністю Сторони-2 ; прибуток , що отримує Сторона-2, розподілу не підлягає .

За п.9.1 договору витрати і збитки сторін покриваються за рахунок Сторони-2 .

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним договору про спільну діяльність, укладеного між ФГ "Черніхов Михайло Олександрович" та ПП "Аграрне підприємство "Благодатненський птахопром" 16.08.2006р., на підставі ч.ч. 1,5 ст. 203, ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, реалізуючи своє право, передбачене п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України

До того ж, умови договору про спільну діяльність від 16.08.2006р., визначені в п.п. 8.1, 8.2, 8.4, 9.1, в силу вимог ст.ст. 1137, 1139 ЦК України є нікчемними.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю .

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, в повній мірі дослідив матеріали справи, дав належну юридичну оцінку обставинам справи та дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ФГ "Черніхов Михайло Олександрович" про розірвання договору про спільну діяльність від 16.08.2006р. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Твердження скаржника про те, що місцевий суд не правомірно вийшов за межі позовних вимог, рішення суперечить п. 2 ст. 83 ГПК України, оскільки клопотання зацікавленої сторони про виходу за межі позовних вимог до суду не надходило не відповідає дійсності з огляду на приписи п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" де, зазначено якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Миколаївської області від 10.12.2013 р. по справі №915/2010/13, як прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 103 , 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Миколаївської області від 10.12.2013 р. по справі №915/2010/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства „Аграрне підприємство „Благодатненський птахопром" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 11.02.2014 р.

Головуючий суддя О.Т. Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Т.Я. Гладишева