Рішення

від 11.02.2014 по справі 413/4678/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 413/4678/12 22-ц/774/479/К/14

Справа № 413/4678/2012 Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц/774/479/К/14 Кулігіна Т.Д.

Категорія № 6 (ІV) Доповідач - Барильська А.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.

при секретарі: Кузьміній Н.В.

за участю: апелянта ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Жовтневої районної у місті ради про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Жовтневої районної у місті ради та просив суд визнати за ним право власності на гараж НОМЕР_1 ГБК «Автомобіліст» у м.Кривому Розі, загальною площею 30,6 кв.м., самочинно збудований на місці цегляного гаражу НОМЕР_1, площею 18,9 кв.м.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначив, що він є членом ГБК «Автомобіліст» та не має заборгованості по членським внескам, згідно договору купівлі-продажу від 07.03.2006 року йому належить гараж НОМЕР_1 ГБК «Автомобіліст» в м. Кривому Розі, розміром 3,50 х 6,40 м.

За період користування гаражем позивач здійснив його реконструкцію, у зв'язку з чим його площа збільшилася з 18,9 кв.м. до 30,6 кв.м.

Згідно повідомлення КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» № 171693 від 06.10.2010року виявлено, що при обстежені гаражу НОМЕР_1, розташованого в ГБК «Автомобіліст», збудований самочинно на місці цегляного. Відповідно до рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Ради від 21.12.2011 року «Про оформлення свідоцтва про право власності на об 'єкт нерухомого майна» рекомендовано оформити право власності на гараж НОМЕР_1 гаражно-будівельного кооперативу «Автомобіліст» в м. Кривий Ріг, загальною площею 30,6 кв.м.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31 травня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено: визнано за позивачем право власності на гараж НОМЕР_1 гаражно-будівельного кооперативу «Автомобіліст» в м. Кривому Розі, загальною площею 30,6 кв.м., самочинно збудований на місці цегляного гаражу НОМЕР_1 гаражно-будівельного кооперативу «Автомобіліст» в м. Кривий Ріг, площею 18,9 кв.м.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким просить визнати за ОСОБА_4 та нею право спільної сумісної власності на спірний гараж, визнавши його об'єктом права спільної сумісної власності.

Зокрема, зазначила, що, визнаючи право власності ОСОБА_4 на гараж НОМЕР_1 ГБК «Автомобіліст», суд першої інстанції не взяв до уваги, що спірний гараж було придбано позивачем та нею у період шлюбу за спільні кошти подружжя.

Також судом залишено поза увагою, що реконструкція вказаного гаража протягом 2007 року здійснювалася за кошти подружжя, у зв'язку з чим він є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, гаражно-будівельний кооператив «Автомобіліст» зареєстрований в виконавчому комітеті Криворізької міської Ради Дніпропетровської області та має ідентифікаційний код №33355764.

Згідно довідки ГБК «Автомобіліст» від 14 грудня 2011 року, ОСОБА_4 є членом ГБК «Автомобіліст» та не має заборгованості по членським внескам.

Згідно договору купівлі-продажу від 07.03.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстр №948 та витягу № 10124873 від 17.03.2006 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_4 є власником гаражу НОМЕР_1 гаражно-будівельного кооперативу «Автомобіліст» в м. Кривий Ріг, розміром 3,50 х 6,40 м.

За період користування гаражем було здійснено його реконструкцію, внаслідок чого, загальна площа збільшилася з 18,9 кв.м. до 30,6 кв.м.

Згідно повідомлення КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» №171693 від 06.10.2010 року встановлено, що гараж НОМЕР_1 в ГБА «Автомобіліст» збудований самочинно на місці цегляного, не оформлені право установчі документи.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради № 588 від 21.12.2011 року ОСОБА_4 вирішено оформити право власності на спірний гараж та рекомендовано надати копію рішення до КП ДОР «КБТІ» для оформлення і видачі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна.

Згідно довідки ГБК «Автомобіліст» від 14 грудня 2011 року, виданої ОСОБА_4 зазначено, що документи на земельну ділянку знаходяться в стадії оформлення.

Відповідно експлікації внутрішніх площ до плану гаражу загальна площа гаража складає 30,6 кв.м.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 посилався на те, що ним було здійснено реконструкцію спірного гаража, внаслідок чого збільшилася його площа, у зв'язку з чим він просив визнати за ним право власності на новостворене нерухоме майно.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 та визнаючи за ним право власності на спірний гараж, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи з положень частин першої і другої статті 331 ЦК України, частини першої статті 182 ЦК України та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Частинами третьою та четвертою статті 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вонизбудовані (будуються) на земельній .ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена їй для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до статті 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земелькою ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови.

Частиною 3 статті 10 та частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем не було надано належного дозволу на право користування земельною ділянкою.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 було здійснено реконструкцію спірного гаража без дозволу здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці без отримання на це дозволу згідно чинного законодавства України та «Правил забудови в м.Кривому Розі», які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

У зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню на підставі п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що спірний гараж є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв'язку з чим просила визнати за нею та позивачем право власності на ? частину за кожним, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи на розгляді у Жовтневому районному суді знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, де предметом даного спору, зокрема, є спірний гараж.

У даній цивільній справі ОСОБА_2 позов про визнання за нею права власності на ? частину гаражу не заявлявся.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31 травня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: