Рішення

від 12.01.2007 по справі 1/402-06-10825

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/402-06-10825

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2007 р.Справа  № 1/402-06-10825

      За позовом ВАТ „Аліягське хлібоприймальне підприємство”

       до відповідача: ЗАТ „Селена”

      про стягнення 136 294,61 грн.

                                                                                     Суддя         Гарник Л.Л.

Представники:

від позивача:  Кобилінський С.І., на підставі довіреності;

від відповідача: Прохода Ю.Л., на підставі довіреності.

СУТЬ СПОРУ: позивач - ВАТ „Аліягське хлібоприймальне підприємство”, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача –ЗАТ „Селена”, про стягнення 156 314,72 грн.  

07.12.2006р. відповідною заявою позивач зменшив розмір заявлених вимог і просить стягнути 136 294,61 грн., в тому числі заборгованість у розмірі 120 905,79 грн. на підставі договору від 20.10.2004р. № 7, заборгованість у розмірі 15 388,82 грн. на підставі договору від 29.04.2005р.

Згідно ухвали господарського суду від 13.12.2006р. термін розгляду справи продовжувався до 13.01.2007р.

  Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

  Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

20.10.2004р. сторони уклали договір на оброблення гибридного насіння кукурудзи         № 7, відповідно до умов якого ВАТ „Аліягське хлібоприймальне підприємство” зобов'язалося забезпечити приймання та оброблення насіння кукурудзи, а ЗАТ „Селена” –завезти кукурудзу та відшкодувати витрати виконавця, пов'язані з її обробленням.

29.04.2005р. сторони уклали договір відповідального зберігання, відповідно до умов якого ВАТ „Аліягське хлібоприймальне підприємство” зобов'язалося приймати на відповідальне зберігання насіння гибридів кукурудзи, а ЗАТ „Селена” –передавати це насіння та здійснювати оплату послуг зберігання.

За наслідками виконання зобов'язань за названими договорами 26.05.2006р. сторони склали акт звірення взаємних розрахунків станом на 01.05.2006р., згідно якого погодили розмір грошових зобов'язань ЗАТ „Селена” – 152 363,12 грн.

З огляду на викладене й ту обставину, що ЗАТ „Селена” в повному обсязі                             не виконало зобов'язання щодо здійснення розрахунку за названими договорами,                    ВАТ „Аліягське хлібоприймальне підприємство” в судовому порядку вимагає стягнути наявну заборгованість у розмірі 120 905,79 грн. на підставі договору від 20.10.2004р. № 7, заборгованість у розмірі 15 388,82 грн. на підставі договору від 29.04.2005р.

Розглянувши викладені позивачем доводи, господарський суд дійшов висновку про те, що останні частково заслуговують на увагу та потребують об'єктивної оцінки з наступних підстав.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що в ході виконання умов укладених сторонами договорів від 20.10.2004р. № 7, від 29.04.2005р. позивач за дорученням відповідача виконав роботи, пов'язані з обробленням насіння кукурудзи та його зберіганням, наслідком чого стало складення сторонами згадуваного акту звірення взаємних розрахунків  від  26.05.2006р.

Враховуючи ту обставину, що згідно даних акту звірення взаємних розрахунків розмір грошових зобов'язань ЗАТ „Селена” складає 152 363,12 грн., в той час як позивачем ставиться питання про стягнення заборгованості у розмірі 136 294,61 грн., а також те, що відповідач доказів належного виконання власних зобов'язань в частині здійснення оплати не надав, позовні вимоги про стягнення заборгованості на підставі договору від 20.10.2004р. № 7 господарський суд вважає обґрунтованими та у цьому зв'язку виходить з наступних норм чинного законодавства.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі частини 1 статті 193 названого кодексу суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно     до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи  за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

На таких підставах господарський суд вважає підставним позов в частині стягнення заборгованості у розмірі 120 905,79 грн. на підставі договору від 20.10.2004р. № 7.

Викладені у відзиві заперечення на зазначені позовні вимоги господарський суд залишає поза увагою з підстав, наведених вище у мотивувальній частині цього рішення, оскільки з урахуванням всіх обставин справи, вони не впливають на вирішення спору по суті та спростовуються фактичними обставинами справи.

Та обставина, що на підставі пункту 2.4 договору від 20.10.2004р. № 7 відповідач- замовник у випадку відсутності грошових коштів зобов'язався здійснити розрахунок насінням, але дотепер не розрахувався ані у грошовій, ані в натуральній формі та не запропонував підрядчику отримати плату в будь-якій з означених форм,  на думку господарського суду не обмежує право позивача вимагати від відповідача виконання зобов'язання шляхом здійснення оплати виконаних робіт грошовими коштами.

Решту позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 15 388,82 грн. на підставі договору відповідального зберігання від 29.04.2005р. господарський суд залишає без розгляду з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Визначений законом порядок оплати конкретизований приписом пункту 1.2 укладеного сторонами договору відповідального зберігання від 29.04.2005р., згідно якого оплата послуг зберігання здійснюється протягом десяти банківських днів з моменту надання зберігачем відповідного рахунку.

Виходячи з тієї обставини, що передумовами здійснення відповідачем-поклажедавцем розрахунків на підставі укладеного сторонами договору відповідального зберігання від 29.04.2005р., є не лише факт здійснення позивачем зберігання переданого йому майна, але і пред'явлення відповідного рахунку, господарський суд власними ухвалами додатково витребував у позивача докази виконання зобов'язань                                 за укладеним сторонами договором від 29.04.2005р.

Проте, позивач означені вимоги суду залишив без виконання, але в судовому засіданні пояснив, що на теперішній час позбавлений можливості надати суду рахунки,        які ним пред'являлися відповідачу для здійснення оплати за наслідками виконання зобов'язань за договором відповідального зберігання від 29.04.2005р.

То ж, враховуючи те, що позивач стверджує про наявність означених рахунків і про те, що вони пред'являлись відповідачу, а відповідач означене заперечує,                               проте жодна з сторін відповідними доказами свої доводи не обґрунтувала, господарський суд позбавлений підстав достеменно встановити як факт так і дату настання боргового зобов'язання відповідача за договором відповідального зберігання від 29.04.2005р. та у цьому зв'язку на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України  залишає без розгляду позовні вимоги про стягнення заборгованості на підставі названого договору.

Виходячи з викладеного, аналізуючи положення чинного законодавства                            і матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості у розмірі 120 905,79 грн. на підставі договору від 20.10.2004р.     № 7.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного                забезпечення    судового   процесу  покладаються  на  відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статей 44, 49  Господарського процесуального  кодексу   України.

Клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не було надано доказів того, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

        Керуючись ст.ст. 44, 49, 81 п. 5, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

 1.  Позов задовольнити частково.

       2. Стягнути з ЗАТ „Селена” /67624, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне,  вул. Гаркавого, 5, п/р 260058094 в ООФ АППБ „Аваль” м. Одеси, МФО 328351,                  ОКПО 32886764, п/р 26007305307001 в ЮГРУ ПриватБанк м. Одеси, МФО 328704,                      ід. код 308189115099/

на користь ВАТ „Аліягське хлібоприймальне підприємство” /68414, Одеська область,                Арцизький район, р/р 260021047 ООФ АППБ „Аваль” м. Арциз, МФО 328351, ід. код 009552815078/

120 905,79 грн. (сто двадцять тисяч дев'ятсот п'ять грн. 79 коп.) заборгованості,

1 209,06 грн. (одна тисяча двісті дев'ять грн. 06 коп.) витрат по сплаті державного мита,

118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат по сплаті послуг з інформаційно-технічного  забезпечення судового процесу.

Усього 122 232,85 грн. (сто двадцять дві тисячі двісті тридцять дві грн. 85 коп. ).

3.          В решті позовних вимог провадження у справі припинити.             

        Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

        Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

        рішення підписане 17.01.2007р.

Суддя                                                                                       ###### #.#.