Рішення

від 10.02.2014 по справі 906/74/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "10" лютого 2014 р. Справа № 906/74/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Радкевич Р.І., довіреність від 11.09.2013р.;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (м.Київ)

до Публічного акціонерного товариства "Агропромислова акціонерна корпорація "Оранта" (с.Кропивня, Володарсько-Волинський район, Житомирська область)

про стягнення 76248,26грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 76248,26грн., з яких: 71060,00грн. основного боргу на підставі Договору №КО-ЖТ-28/13 від 30.08.2013р., 1162,41грн. пені, 268,25грн. 3% річних та 3757,60грн. штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання (а.с.18).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (позивач, виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Агропромислова акціонерна корпорація "Оранта" (відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг №КО-ЖТ-28/13 (а.с.8-9), за умовами якого виконавець зобов'язався в порядку та на умовах договору, на території сільськогосподарських угідь замовника надати останньому послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на пальному замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору, загальна вартість наданих послуг обчислюється виходячи з актів передачі-приймання наданих послуг, що підписані сторонами.

Оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше ніж через 5 (п'ять) робочих днів з дати підписання відповідного акту (п.3.4 Договору).

На виконання умов Договору №КО-ЖТ-28/13 від 30.08.2013р. позивач надав відповідачу послуги по збиранню врожаю на загальну суму 71060,00грн., що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) №8804 від 13.11.2013р. та №10133 від 16.12.2013р., які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств (а.с.10-11).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті за надані послуги не виконав.

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги по збиранню врожаю.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Приписами ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, пунктом 3.4 договору визначено обов'язок замовника оплатити вартість наданих послуг в строк не пізніше ніж через 5 (п'ять) робочих днів з дати підписання актів передачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач не надав суду доказів оплати за надані позивачем послуги по збиранню врожаю.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 71060,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.5.2 договору №КО-ЖТ-28/13 від 30.08.2013р. про надання послуг за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню у розмірі 1162,41грн. та штраф у сумі 3757,60грн. (а.с.3).

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 5.2 договору №КО-ЖТ-28/13 від 30.08.2013р. про надання послуг сторони встановили, що за прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу (а.с.3), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 1162,41грн. та штраф у розмірі 3757,60грн. нараховані відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 268,25грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.3), прийшов до висновку, що річні в розмірі 268,25грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 76248,26грн., з яких: 71060,00грн. - основного боргу, 1162,41грн. - пені, 3757,60грн.- штрафу та 268,25грн. - 3% річних.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Агропромислова акціонерна корпорація "Оранта" (Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с.Кропивня, код 03743115)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01024, м.Київ, вул.Лютеранська, 15 літ.А, н/п17, код 37702357)

- 71060,00грн. - основного боргу;

- 1162,41грн. - пені,;

- 3757,60грн. штрафу;

- 268,25грн. - 3% річних;

- 1827,00грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 2прим:

1 - до справи;

2 - відповідачу (рек.з пов.)