Постанова

від 10.02.2014 по справі 910/18349/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2014 р. Справа№ 910/18349/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук П.П. - представник дов. б/н від 15.11.2013;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Коровай"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2013

у справі № 910/18349/13 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Млин'ок"

до Публічного акціонерного товариства "Коровай"

про стягнення 215 832,34 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/18349/13 відкладено на 10.02.2014.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 у справі № 910/18349/13 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 204 030,25 грн. заборгованості, 9 710,22 грн. пені, 2 091,87 грн. три відсотки річних, 4 316,65 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване тим, що на виконання умов контракту № 1005, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 230 530,25 грн., що підтверджується видатковими накладними, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, сплативши позивачу грошові кошти у розмірі 26 500,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок позивача; таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар, враховуючи часткове погашення, складає 204 030,25 грн.; суд, визнає вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 у справі № 910/18349/13 скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на порушення ст. 4-2 ГПК України, оскільки господарський суд, приймаючи рішення, не надав можливості відповідачу прийняти участь у справі та надати докази, адже судом не було взято до уваги, що 06.11.2013 о 10:27 з електронної адреси відповідача на електронну адресу Господарського суду міста Києва була надіслана заява № 682 від 06.11.2013 про перенесення слухання справи № 913/18349/13, у зв'язку із знаходженням представника відповідача у відрядженні.

На думку скаржника, судом першої інстанції порушено п. 3 ст. 63 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, не те, що доказів на підтвердження зайнятості представника відповідача не надано, як не надано і доказів неможливості забезпечити явку іншого представника до суду на вказану дату; відповідачем заперечень на вимогу про сплату боргу не надано.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 204 030,25 грн. боргу за поставлений товар, 9 710,22 грн. пені, 2 091,87 грн. 3% річних; судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.05.2013 між позивачем та відповідачем укладено контракт № 1005, відповідно до п. 1.1 якого позивач, за контрактом продавець, зобов'язується поставити, а відповідач, за контрактом покупець, прийняти та оплатити борошно пшеничне в асортименті, висівки пшеничні у мішках та безтарно в строки та на умовах, передбачених у даному контракті.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем умов контракту № 1005 та прийняття відповідачем товару, підтверджується видатковими накладними № РН-0000098 від 10.05.2013 на суму 33 500,00 грн., № РН-0000101 від 11.05.2013 на суму 44 203,25 грн., № РН-0000102 від 11.05.2013 на суму 44 839,75 грн., № РН-0000103 від 11.05.2013 на суму 40 987,25 грн., № РН-0000104 від 11.05.2013 на суму 33 500,00 грн., № РН-0000105 від 11.05.2013 на суму 33 500,00 грн., усього на загальну суму 230 530,25 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені відбитками печаток.

Згідно із п. 4.1 контракту № 1005 відповідач проводить 100% оплату товару з відстрочкою у 2 банківських дні на розрахунковий рахунок позивача відповідно до реквізитів, зазначених у виставлених ним рахунках.

В матеріалах справи наявні виставлені позивачем відповідачу рахунки-фактури, а саме: №СФ-0000120 від 10.05.2013 на суму 33 500,00 грн., № СФ-0000124 від 11.05.2013 на суму 44 203,25 грн., № СФ-0000125 від 11.05.2013 на суму 44 839,80 грн., № СФ-0000126 від 11.05.2013 на суму 40 987,25 грн., № СФ-0000127 від 11.05.2013 на суму 33 500,00 грн., № СФ-0000128 від 11.05.2013 на суму 33 500,00 грн.

Таким чином, відповідач повинен бути оплатити поставлений позивачем товар згідно із видатковими накладними № РН-0000098, № РН-0000101, № РН-0000102, № РН-0000103, № РН-0000104, № РН-0000105 до 15.05.2013.

Однак, відповідач свої зобов'язання за контрактом № 1005 щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав належним чином.

У претензії від 18.06.2013 за № 38 позивач просив відповідача в строк до 21.06.2013 виконати повну оплату заборгованості.

Відповіді на зазначену претензію відповідачем не надано.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач належним чином не виконав обов'язок, передбачений п. 4.1 контракту № 1005, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 204 030,25 грн.

Про часткову оплату одержаних товарів свідчать витяги із особового рахунку позивача за 14.05.2013 та 11.06.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів повної оплати за поставлений позивачем товар, відповідачем не надано.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення 204 030,25 грн. є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ч. 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3 контракту № 1005 у випадку затримки оплати товару від строків, зазначених в п. 4.1 даного контракту, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення оплати, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача сум пені та 3% річних, наведений позивачем у позовній заяві, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суми пені у розмірі 9 710,22 грн. та 3% річних у розмірі 2 091,87 грн. є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 27.09.2013 розгляд справи № 910/18349/13 призначено на 06.11.2013.

Факт отримання скаржником 07.10.2013 ухвали Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 у справі № 910/18349/13 підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 04625546.

Із оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання 06.11.2013.

Згідно із ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони, якщо вирішити спір в даному засіданні є можливим.

Законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь у судовому засіданні, або представляти інтереси відповідача особисто.

Таким чином, судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права про права та обов'язки сторін у судовому процесі.

Порушення норм процесуального права, на які вказує скаржник, відсутні.

Крім того, згідно із ст.ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції; у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 у справі № 910/18349/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Коровай" без задоволення.

2. Справу № 910/18349/13 повернути до Господарського суду міста Києва

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха