Рішення

від 10.02.2014 по справі 910/23696/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23696/13 10.02.14 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атаваді"

про стягнення 23950,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Рачинський В.А. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атаваді" заборгованості за Договором № 23/10/12 від 23.10.2012 року на виділення механізмів в розмірі 23950,00 грн., в тому числі 13950,00 грн. основного боргу, 10000,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України та умов Договору не виконав свої зобов'язання перед позивачем по оплаті наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року порушено провадження по справі № 910/23696/13, розгляд справи призначено на 20.01.2014 року.

В судове засідання 20.01.2014 року з`явився представник позивача, через відділ діловодства суду надав документи на виконання вимог ухвали суду.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що юридичною адресою відповідача є інша, ніж та, що зазначена в позовній заяві.

З метою належного повідомлення відповідача про судове засідання ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 відкладено розгляд справи на 10.02.2014.

В судовому засіданні 10.02.2014 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка відповідача про отримання ухвали суду від 20.01.2014 на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.02.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.10.2012 року між Відкритим акціонерним товариством «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атаваді» (далі - замовник) укладено договір № 23/10/12 на виділення механізмів ВАТ «СБМУ» (далі - договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 23/10/12 від 23.10.2012 є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що згідно технології виконання земляних робіт виконавець зобов'язується виділити для роботи на об'єкті замовника в м. Києві вул. Богатирська (АЗС Талісман) наступні механізми, які є на балансі ВАТ СБМУ, згідно заявок з обслуговуючим персоналом: бульдозер ДЗ-110. Замовник зобов'язався оформити та оплатити фактично відпрацьований механізмами виконавця час (п. 1.2 договору).

Вартість роботи механізму без врахування вартості пального становить: 1 (одна) машино-година роботи бульдозера ДЗ-110 - 150,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25,00 грн.; 1 (одна) машино-зміна (вісім годин) роботи бульдозера ДЗ-110 - 1200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 200,00 грн. (п. 3.1 договору).

Пунктами 3.2, 3.4 договору визначено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі орендних довідок на механізм з фактично відпрацьованим часом, що затверджені замовником та акта на виконані роботи, які виконавець подає не пізніше 27 числа поточного місяця. Кошти виконавцю перераховуються після підписання замовником акту на виконані роботи протягом 10 банківських днів.

Строк дії договору складає: з моменту підписання його сторонами до 31.12.2012 року (п. 1.3 договору).

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги на суму 13950,00 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними актом виконаних робіт за листопад 2012р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2012р.

В ході розгляду спору судом встановлено, що зобов'язання встановлені в договорі, відповідач не виконав, грошові кошти в сумі 13950,00 грн. на рахунок позивача не перерахував.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.4 договору, кошти виконавцю перераховуються після підписання замовником акту на виконані роботи протягом 10 банківських днів.

Отже, з урахуванням приписів статті 530 ЦК України та п. 3.4 договору на момент розгляду справи судом строк виконання відповідного грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг настав.

Однак, відповідач свого обов'язку щодо сплати наданих послуг не виконав.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті наданих послуг за ТОВ "Атаваді" перед ВАТ "СБМУ" утворилась заборгованість в розмірі 13950,00 грн.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг згідно з договором.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 13950,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, передбачений пунктом 5.4 договору. Зазначеним пунктом Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних виконавцем робіт замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від фактичної суми боргу за кожний день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє замовника від повного розрахунку за виконані обсяги робіт. У разі повної або часткової затримки оплати за виконані роботи більш ніж на два календарні місяці замовник сплачує виконавцеві штраф в розмірі 10000,00 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. За таких обставин законом не заборонено передбачити в договорі інші види забезпечення виконання зобов'язання, і нарахування пені не звільняє порушника зобов'язання від застосування інших передбачених договором санкцій, в даному випадку штрафу.

Перевіривши розрахунки позовних вимог про стягнення штрафу суд встановив, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився, заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атаваді" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 22910501, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 2, код ЄДРПОУ 04012922) 13950,00 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 коп.) основного боргу, 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) штрафу та 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.02.2014

Суддя О.А. Грєхова