Рішення

від 10.02.2014 по справі 5015/6081/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2014 р. Справа № 5015/6081/11

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Кидисюка Р.А. та Матвіїва Р.І.,

при секретарі Ільницькій М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлячок», Львівська область, м. Стрий,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Феденків Зіновій Володимирович, Львівська область, Стрийський район, с. Пятничани,

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу та стягнення судових витрат (ціна позову - 387 346 грн. 28 коп.).

За участю представників:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Феденків З.О. - керівник (паспорт громадянина України серії КА №807809, виданий Стрийським МВ УМВС України у Львівській області 14.04.1998 року);

Від третьої особи: не з'явився.

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник відповідача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлячок» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу та стягнення судових витрат (ціна позову - 48 582, 25 доларів США, що еквівалентно 387 346 грн. 28 коп.).

Ухвалою господарського суду від 19.10.2011 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.11.2011 року, про що сторони та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року №64 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі, в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що сторони та третя особа належним чином повідомлялись під розписку (докази в матеріалах справи).

30.11.2011 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Рівненського міського суду у справі № 2-13980/10.

Ухвалою від 18.10.2013 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.11.2013 року, про що сторони та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

На підставі ухвали від 04.11.2013 року автоматичним розподілом призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Кидисюка Р.А. та Кітаєвої С.Б.

У зв'язку з відпусткою судді Кітаєвої С.Б. автоматизованою системою документообігу суду 04.12.2013 року здійснено заміну члена колегії суддів, до складу суду введено суддю Мазовіту А.Б.

У зв'язку з відрядженням судді Мазовіти А.Б. автоматизованою системою документообігу суду 03.02.2014 року здійснено заміну члена колегії суддів, до складу суду введено суддю Матвіїва Р.І.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у запереченнях та додаткових поясненнях на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

В ході розгляду справи встановлено.

Пунктом 1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», затвердженим Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Універсал Банк» від 22.06.2009 року(протокол №2-2009) встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк». Комерційний банк «Львів», що існував у формі відкритого акціонерного товариства , тип якого у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Універсал Банк» (протокол від 22.06.2009 року №2-2009) було змінено на Публічне акціонерне товариство та який було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк».

Пунктом 1.6. вказаного Статуту визначено, що Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний», який у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Банк Універсальний» (протокол від 27ю08ю2007 року №4-2007) було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк».

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 21133352, знаходиться за адресою: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, поштова адреса: 79015, Львівська область, м. Львів, вул. Федьковича, буд. 51, що підтверджується Довідкою Головного управління статистики у м. Києві з ЄДРЮО та ФОП серії АБ №187865 та Витягом з ЄДРПОУ серії АВ №818171 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Світлячок» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20790582, знаходиться за адресою: 82400, Львівська область, Стрийський район, м. Стрий, вул. Шептицького, буд. 53, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №463833, Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ №933290 та Витягом з ЄДРПОУ серії АГ №920122 (докази в матеріалах справи).

13.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (надалі - позивач, банк, іпотекодержатель) та громадянином України Феденків Зіновієм Володимировичем, ідентифікаційний номер 2435507635, що проживає за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Пятничани (надалі - позичальник, третя особа) укладено Кредитний договір (з відкриттям відновлювальної кредитної лінії) № 35/33/73 (надалі - кредитний договір).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за цим договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає статтям 207, 208 ЦК України, а в силу статті 204 ЦК України є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є кредитним договором, відповідно до статті 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розділом 1 договору встановлено предмет договору, розділом 2 - умови видачі кредиту.

Так, згідно пункту 1.1. кредитного договору, банк надає позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на наступних умовах: ліміт кредитної лінії - 38 480, валюта кредиту - долар США, термін кредиту - 120 місяців, дата погашення кредиту - 12.07.2017 року, процентна ставка - 12,5 відсотків річних.

Відповідності до пункту 2.1. кредитного договору кредит надається позичальнику за наявності наступних умов:

2.1.1. позичальник надав банку повну інформацію про свій фінансовий стан, а також надав банку повну інформацію про наявну в нього на дату укладення даного договору зобов'язань по відношенню до третій осіб.

2.1.2. позичальник не приймає участь в якості позивача, відповідача чи третьої особи в судових спорах, про які він не повідомив банку і які загрожують його фінансовому стану.

2.1.3. належно оформленого забезпечення виконання позичальником зобов'язань за даним договором у відповідності до розділу 3 даного договору.

Розділом 3 кредитного договору встановлено забезпечення по кредиту, розділом 4 - порядок надання кредиту, умови погашення заборгованості по кредиту та сплати процентів.

Так, відповідно до пункту 3.1. кредитного договору позичальник за умовами даного договору зобов'язується належно оформити договір застави, в забезпечення повернення кредиту, процентів, а також неустойки та інших штрафних санкцій, передбачених цим договором, витрат, понесених банком у випадку звернення стягнення на заставлене майно, та/або при необхідності договір поруки та договір страхування заставленого майна. під «належним оформленням договору застави, договору поруки, договору страхування», сторони розуміють підписання позичальником та/або іншими третіми особами договору, нотаріальне посвідчення (за угодою сторін або відповідно до законодавства), іншу передбачену законодавством процедуру реєстрації відносин. При укладенні договору страхування майна на термін, менший, ніж встановлений в пункті 1.1. даного договору, позичальник зобов'язаний за десять днів до закінчення терміну дії страхування застрахувати майно на новий термін.

Пунктом 4.2. кредитного договору передбачено, що зобов'язання банку щодо здійснення кредитної операції в межах незаповненого Ліміту кредитної лінії не є безвідкличними і виконуються за умови наявності ресурсів та дотримання позичальником умов договору.

Згідно пункту 4.3. кредитного договору датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку). Кредит надається на вимогу позичальника у межах кредитної лінії.

Відповідно до пункту 4.4. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно. проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня видачі кредиту по день його повернення за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. День надання кредиту і день повернення кредиту при нарахування процентів рахуються як один день.

Нарахування процентів за користування кредитом в поточному місяці проводиться банком в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому дню поточного місяця. Сплата процентів здійснюється позичальником не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування кредитом, сплачуються одночасно з поверненням останньої суми кредиту.

Згідно пунктів 4.5. та 4.6. кредитного договору сплата позичальником заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до Графіку погашення заборгованості по кредиту (Додаток №1), який є невід'ємною частиною даного договору. Сплата кредиту та процентів за його користування може здійснюватись шляхом безготівкового перерахування коштів та/або внесення готівки в касу банку.

Пунктами 4.7. кредитного договору сторони погодили, що платежів відповідно до умов даного договору вважаються здійсненими в обумовлений термін, якщо сума платежу в повному розмірі поступила на рахунок банку, відповідно до пунктів 4.4. та 4.5. кредитного договору. Якщо день є неробочим, то платежі мають бути здійсненими не пізніше наступного робочого дня. При цьому проценти за користування грошовими коштами нараховуються і сплачуються за період від вказаного робочого дня до наступного робочого дня.

Розділами 5 та 6 договору встановлено зобов'язання сторін, розділами 7 та 8 - права сторін.

Так, згідно пункту 5.1. кредитного договору банк, серед іншого, зобов'язувався відкрити позичальнику рахунки для здійснення розрахунків по видачі і сплаті кредиту та нарахуванню та сплаті процентів за користування кредитом, а також видати позичальнику кредит на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пунктів 6.1.1. та 6.1.2. кредитного договору позичальник зобов'язувався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені даним договором терміни, ап. також виконати інші свої зобов'язання згідно даного договору. Грошові кошти, які направляються на виконання зобов'язань, передбачених даним договором, зараховувати в наступному порядку: а) в першу чергу - для сплати процентів за кредит; б) в другу чергу - сплата штрафних санкцій та пені; в) в третю чергу - погашення основної суми кредиту.

Пунктом 7.1. кредитного договору сторони погодили, що банк при зміні облікової ставки Національного Банку України, інфляційного індексу чи кон'юнктури ринку попиту на кредитні ресурси має право переглянути встановлену в пункті 1.1. даного договору процентну ставку за користування кредитом, про що повідомляє позичальника в письмовій формі за десять календарних днів до дня встановлення нової ставки.

Згідно пункту 7.1.3. кредитного договору при настанні випадків, передбачених пунктами 10.3 та 10.4 даного договору , достроково стягнути заборгованість в повному обсязі за рахунок заставного майна та/або інших видів забезпечення, що передані в якості забезпечення по даному договору.

Пунктом 8.1. кредитного договору сторони встановили, що позичальник, серед іншого, має право достроково вносити часткові платежі в погашення заборгованості по кредиту, при цьому проценти сплачувати щомісячно відповідно до залишку заборгованості по кредиту, а також достроково виконати свої зобов'язання за даним договором, повернувши кредит та сплативши проценти за користування ним в повному обсязі, відповідно до умов даного договору.

Розділом 9 договору встановлено відповідальність сторін, розділом 10 - термін дії договору та його дострокове розірвання.

Так, відповідно до пункту 9.1. кредитного договору при порушенні погашення кредиту або сплати процентів за користування коштами позичальник додатково сплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу.

Згідно пункту 10.1. кредитного договору вказаний договір діє з моменту його укладення і до повного виконання сторонами зобов'язань по даному договору.

Відповідно до пункту 10.3.1. кредитного договору банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту та сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов даного договору, а позичальник зобов'язаний повернути банку суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані банку у випадку порушення позичальником термінів платежів, що встановлені даним договором.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надав позичальнику кредит в розмір 38 480 доларів США.

Відповідач своїх зобов'язань з повернення кредиту та внесення плати за користування кредитом не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 37 000, 65 доларів США, що станом на дату розрахунку еквівалентно 295 006 грн. 18 коп. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

13.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Світлячок» (надалі - відповідач, іпотекодавець, майновий поручитель) укладено Договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською М.М., про що в реєстрі вчинено запис №4840 (надалі - договір іпотеки).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за цим договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає статтям 207, 208 ЦК України, а в силу статті 204 ЦК України є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором застави, відповідно до статей 572 та 575 ЦК України.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно приписів частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно пункту 1.1. договору іпотеки даний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору, а також будь-яких додаткових договорів до нього, який укладено між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якого останній зобов'язаний до 12.07.2017 року повернути іпотекодержателю кредит в розмірі 38 480 доларів США, проценти за користування кредитними коштами у розмірі 12,5 відсотків річних, комісії, неустойки та інші штрафні санкції, а також інші платежі, передбачені кредитним договором, в тому числі витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, збитки, завдані порушенням умов кредитного договору та/або даного договору.

Пунктом 1.2. договору іпотеки сторони встановили, що за даним договором іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором нежитлові приміщення №№17, 18 загальною площею 37,0 м. кв., що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Чорновола, буд. 35, та належать іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу майна комунальної власності №7, посвідченого Стрийською державною нотаріальною конторою 21.03.2000 року за реєстром №1-1354, зареєстрованого Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 03.05.2000 року за реєстром №1400 (надалі - предмет іпотеки).

Згідно пункту 1.3. договору іпотеки на момент укладення вказаного договору сторони оцінили предмет іпотеки у 48 100 доларів США, що еквівалентно 242 905 грн. 00 коп. У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки його вартість визначається в порядку, визначеному розділом 4 договору іпотеки.

Розділом 2 договору визначено права та обов'язки іпотекодержателя, розділом 3 - права та обов'язки іпотекодавця.

Так, згідно пункту 2.1.4. договору іпотеки іпотекодержатель у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за даним договором та/або позичальником за кредитним договором має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку та на умовах, визначених договором іпотеки.

Розділом 4 договору встановлено порядок звернення стягнення та реалізації майна, розділом 5 - відповідальність сторін.

Так, відповідно до пункту 4.1. договору іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору та/або іпотекодавцем договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктами 4.2.1. та 4.2.5. договору іпотеки встановлено, іпотекодавець набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту та/або при несплаті чи частковій несплаті в строк сум процентів, несплаті в строк сум неустойок, та/або несплаті чи частковій несплаті в строк сум інших платежів, передбачених кредитним договором та/або даним договором, а також якщо іпотекодавець не виконує та/або неналежним чином виконує умови даного договору та/або позичальник умови кредитного договору.

Згідно пункту 4.3. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 4.4. договору іпотеки сторони погодили, що реалізація предмета іпотеки здійснюється іпотекодержателем, державним виконавцем чи комісіонером одним із наступних способів за вибором іпотекодержателя:

- шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», на користь іпотекодержателя. При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з якими сторони домовились, що ціна предмета іпотеки не може бути нижчою від експертної оцінки майна, проведеної не пізніше, ніж за три місяці до моменту цього продажу. Цим договором іпотекодавець уповноважує іпотекодержателя продати предмет іпотеки відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» та на виконання позасудового задоволення вимог іпотекодержателя в разі порушення іпотекодавцем умов кредитного договору та/або даного договору.

- шляхом прийняття предмета іпотеки у власність іпотекодержателем в порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з якими сторони домовились, що ціна предмета іпотеки не може бути нижчою від експертної оцінки майна, проведеної не пізніше, ніж за три місяці до моменту цього продажу.

- шляхом продажу предмета іпотеки з аукціону (прилюдних торгів).

Згідно пункту 5.1. договору іпотеки у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених даним договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні усі завдані у зв'язку з цим збитки.

На виконання умов договору іпотеки 13.07.2007 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською М.М. у зв'язку з укладенням договору іпотеки накладено заборону на відчуження предмету іпотеки до припинення договору іпотеки. Вказану заборону зареєстровано в реєстрі за №4841, в реєстрі заборон за №66.

20.05.2010 року позивачем на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надіслано Вимогу від 05.05.2010 року вих. №035/396 про сплату заборгованості з повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними в розмірі 38 956, 86 доларів США. Третьою особою вказану Вимогу отримано 22.05.2010 року, про що свідчить відповідна відмітка уповноваженої особи третьої особи, виконана на повідомленні про вручення поштового відправлення (докази в матеріалах справи).

08.12.2010 року позивачем на адресу відповідача надіслано Вимогу від 07.12.2010 року вих. №035/525 про сплату заборгованості з повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними в розмірі 42 298, 48 доларів США. Відповідачем вказану Вимогу отримано 10.12.2010 року, про що свідчить відповідна відмітка уповноваженої особи відповідача, виконана на повідомленні про вручення поштового відправлення (докази в матеріалах справи).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.04.2013 року у цивільній справі № 2-13980/10 за позовом Феденківа Зіновія Володимировича до ПАТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними правочинами позовні вимоги Феденківа Зіновія Володимировича задоволено частково, визнано недійсним договір іпотеки від 13.07.2007 року, укладений між ВАТ «Банк Універсальний» та ТзОВ «Світлячок» в особі директора Феденків З.О., посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською М.М., зареєстрованого в реєстрі за №4840 та зобов'язано приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Чернилевську М.М. виключити з реєстру іпотек та заборони відчуження запис про іпотеку та заборонено відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки від 13.07.2007 року, укладеним між ВАТ «Банк Універсальний» та ТзОВ «Світлячок» в особі директора Феденків З.О., зареєстрованого в реєстрі за №4841 та зареєстрованого в реєстрі заборон за №66.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 03.09.2013 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22.04.2013 року у цивільній справі № 2-13980/10 скасовано в частині, якою визнано недійсним договір іпотеки від 13.07.2007 року, укладений між ВАТ «Банк Універсальний» та ТзОВ «Світлячок» в особі директора Феденків З.О., посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською М.М., зареєстрованого в реєстрі за №4840 та зобов'язано приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Чернилевську М.М. виключити з реєстру іпотек та заборони відчуження запис про іпотеку та заборонено відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки від 13.07.2007 року, укладеним між ВАТ «Банк Універсальний» та ТзОВ «Світлячок» в особі директора Феденків З.О., зареєстрованого в реєстрі за №4841 та зареєстрованого в реєстрі заборон за №66. В цій частині позовних вимог прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до статті 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином, доказів розірвання або визнання недійсним Договору іпотеки від 13.07.2007 року, укладеного між ВАТ «Банк Універсальний» та ТзОВ «Світлячок» в особі директора Феденків З.О., зареєстрованого в реєстрі за №4841 та зареєстрованого в реєстрі заборон за №66 станом на час розгляду справи в судовому засіданні сторонами не заявлено та не подано.

Так, позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог позивача в розмірі 48 582, 25 доларів США, що еквівалентно у національній валюті станом на дату розрахунку за офіційним курсом НБУ 387 346 грн. 28 коп.

Відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву, поданих до суду 09.12.2013 року за вх. №52428/13, проти позову заперечує з підстав того, що позивач не є стороною договору іпотеки, Кредитний договір (з відкриттям відновлювальної кредитної лінії) від 13.07.2007 року № 35/33/73 та Договір іпотеки від 13.07.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською М.М., про що в реєстрі вчинено запис №4840 укладені з порушенням вимог чинного законодавства України, а також невірного визначення позивачем у справі суми заборгованості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача з повернення кредитних коштів та процентів за користування ними.

Суд критично оцінює доводи відповідача, оскільки, як вбачається із витягу із Статуту Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», затвердженого Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Універсал Банк» від 22.06.2009 року(протокол №2-2009), Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк». Комерційний банк «Львів», що існував у формі відкритого акціонерного товариства, тип якого у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Універсал Банк» (протокол від 22.06.2009 року №2-2009) було змінено на Публічне акціонерне товариство та який було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк». Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний», який у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Банк Універсальний» (протокол від 27.08.2007 року №4-2007) було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк».

Окрім того, факт відповідності вимогам чинного законодавства України та чинності укладених між сторонами та третьою особою у справі Кредитного договору (з відкриттям відновлювальної кредитної лінії) від 13.07.2007 року № 35/33/73 та Договору іпотеки від 13.07.2007 року встановлено Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 03.09.2013 року у цивільній справі № 2-13980/10.

Вказане рішення набрало законної сили та, у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

Щодо доводів відповідача про невірне визначення суми заборгованості третьої особи з повернення суми кредитних коштів та процентів за користування ними, суд зазначає наступне.

14.01.2014 року представником позивача подано клопотання (вх. №1026/14), до якого долучено розрахунок суми заборгованості третьої особи по договору кредиту. Так, згідно поданого позивачем розрахунку сума заборгованості третьої особи з повернення кредитних коштів становить 37 000, 65 доларів США, зі сплати відсотків за користування кредитними коштами - 4 136, 37 доларів США (різницю між простроченою заборгованістю по відсотках та зарахованими по відсотках коштами: 16 771, 82 - 12 635, 45 = 4 136, 37), сплати пені - 19 405, 43 доларів США.

Відповідач у своїх додаткових поясненнях поданих до суду 30.01.2014 року за вх. №3779/14 проти поданого позивачем розрахунку заперечив з підстав того, що позивачем за одні й ті ж періоди у своїх розрахунках подано різні суми заборгованості третьої особи з повернення позивачу суми кредитних коштів, відсотків за користування ними та пені за прострочення сплати кредитних коштів.

Окрім того, як на підставу своїх заперечень, відповідач посилається на те, що позивачем здійснено розрахунок суми пені в доларах США, що суперечить вимогам статті 192, частини третьої статті 533 ЦК України, а також Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Окрім того, відповідач зазначає, що згідно статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, суд критично оцінює вказані заперечення відповідача, оскільки предметом спору у справі є звернення стягнення на предмет іпотеки, а не стягнення грошової суми. Окрім того, відповідачем станом на момент розгляду справи по суті не заявлено та не подано клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно частини 1 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

У відповідності до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається із поданого позивачем 14.01.2014 року розрахунку, сума наданого позивачем третій особі кредиту в період з 30.11.2007 року по 31.12.2007 року становила 37 798, 75 доларів США. Після вказаного періоду позивачем в рахунок сплати кредиту зараховано 71,62 доларів США. Так, заборгованість третьої особи перед позивачем з повернення кредитних коштів становить 37 727, 13 доларів США (37 798,75 - 71,62 = 37 727, 13), доказів погашення третьою особою вказаної суми заборгованості станом на час розгляду справи в судовому засіданні сторонами суду не заявлено та не подано. Таким чином, позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог позивача з повернення кредитних коштів в розмірі 37 000, 65 доларів США що еквівалентно 295 006 грн. 28 коп. є обґрунтованими та доведеними, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог позивача з повернення відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 5 581,26 доларів США, суд зазначає наступне.

У поданому позивачем 14.01.2014 року розрахунку сума відсотків розраховується позивачем за період з 18.07.2007 року по 11.12.2013 року, проте, як вбачається із матеріалів справи, позовну заяву подано до суду 18.10.2011 року. Відтак, сума нарахованих відсотків за період з 18.07.2007 року по 18.10.2011 року складає 6 477, 10 доларів США. Станом на момент розгляду справи в судовому засіданні позивачем не подано заяви про збільшення розміру позовних вимог, а відтак, позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог позивача з повернення відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 5 581,26 доларів США, що еквівалентно 44 499 грн. 39 коп. є обґрунтованими та доведеними, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно частин першої та другої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Абзацом першим статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» визначено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Враховуючи відсутність прямої заборони викладення умов договору щодо визначення розміру грошового зобов'язання в іноземній валюті із вираженням її еквіваленту в національній валюті, суд дійшов до висновку про те, що стягнення пені за договором в грошовій одиниці України - гривні, - із визначенням еквіваленту в валюті договору (доларі США) не суперечить вимогам чинного законодавства України. Аналогічна позиція викладена в листі Вищого господарського суду України від 11.06.2001 року №01-8/677 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України», а також пункті 1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 26.07.2002 року №01-8/870 «Щодо практики вирішення спорів, пов'язаних з розрахунками».

Щодо визначення позивачем розміру пені за прострочення виконання третьою особою зобов'язань за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Розмір пені та строк, протягом якого нараховується пеня встановлено статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також частиною шостою статті 232 ГК України.

Так, максимальний розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України в період, за який стягується пеня, а строк нарахування - півроку з моменту, коли грошове зобов'язання мало бути виконане.

Як вбачається із поданого 14.01.2014 року позивачем розрахунку пені, за періоди нарахування пені з 10.08.2010 року по 01.01.2012 року (509 днів) та з 23.03.2012 року по 01.01.2013 року (284 дні) визначено позивачем з порушенням вимог вищевказаних нормативно-правових актів, а також нараховано пеню за періоди, пізніше, аніж подання позовної заяви до суду.

Станом на час розгляду справи в судовому засіданні заяви про збільшення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимоги позивача про сплату третьою особою пені позивачем суду не заявлено.

Так, періодом, за який нараховується пеня за прострочення третьою особою взятих на себе договірних зобов'язань з повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними є визначений позивачем при поданні позовної заяви до суду у Розрахунку заборгованості за кредитним договором №35/33/73 (додаток №3 до позовної заяви) період з 13.07.2007 року по 25.06.2011 року.

В судовому засіданні 10.02.2014 року перераховано суму пені, і вона становить 3 442, 35 доларів США, що еквівалентно 27 445 грн. 86 коп.

Таким чином, позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог позивача про стягнення з третьої особи пені за прострочення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором в розмірі 6 000, 34 доларів США що еквівалентно 47 840 грн. 71 коп. не є обґрунтованими та доведеними, підлягають до задоволення частково в розмірі 3 442, 35 доларів США, що еквівалентно 27 445 грн. 86 коп.

Відповідно до частини першої статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно визначення, наведеного у статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно положень статті 33 вищенаведеного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Аналогічне положення міститься у пункті 2.1.4. укладеного між позивачем та відповідачем у справі договору іпотеки.

Статтею 19 Закону України «Про заставу» встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Приписами частини першої статті 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Абзацами першим та другим статті 7 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Частиною першою статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно приписів частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду, серед іншого, зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Зокрема, пунктом 2 частини першої вказаної статті визначено такий спосіб реалізації, як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Відповідно до приписів статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 43 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами документи, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення №№17, 18 загальною площею 37,0 м. кв., що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Чорновола, буд. 35, та належать іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу майна комунальної власності №7, посвідченого Стрийською державною нотаріальною конторою 21.03.2000 року за реєстром №1-1354, зареєстрованого Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 03.05.2000 року за реєстром №1400, що належить боржнику: Товариству з обмеженою відповідальністю «Світлячок» (82400, Львівська область, Стрийський район, м. Стрий, вул. Шептицького, буд. 53; код ЄДРПОУ 20790582) для забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору (з відкриттям відновлювальної кредитної лінії) від 13.07.2007 року №35/33/73 на суму 46 024, 26 доларів США, що станом на дату проведення розрахунку еквівалентно 366 951 грн. 53 коп. на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19; код ЄДРПОУ 21133352).

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження згідно із статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна та майнових прав і професійну оціночну діяльність.

3. В частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення №№17, 18 загальною площею 37,0 м. кв., що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Чорновола, буд. 35, та належать іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу майна комунальної власності №7, посвідченого Стрийською державною нотаріальною конторою 21.03.2000 року за реєстром №1-1354, зареєстрованого Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 03.05.2000 року за реєстром №1400, що належить боржнику: Товариству з обмеженою відповідальністю «Світлячок» (82400, Львівська область, Стрийський район, м. Стрий, вул. Шептицького, буд. 53; код ЄДРПОУ 20790582) для забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору (з відкриттям відновлювальної кредитної лінії) від 13.07.2007 року №35/33/73 на суму 2 557, 99 доларів США, що станом на дату проведення розрахунку еквівалентно 20 394 грн. 85 коп. на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19; код ЄДРПОУ 21133352) - в позові відмовити.

4. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлячок» (82400, Львівська область, Стрийський район, м. Стрий, вул. Шептицького, буд. 53; код ЄДРПОУ 20790582) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19; код ЄДРПОУ 21133352) 3 669 грн. 52 коп. державного мита та 223 грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати в порядку статей 116 та 117 ГПК України.

10.02.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 10.02.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

Суддя Кидисюк Р.А.

Суддя Матвіїв Р.І.