Рішення

від 04.02.2014 по справі 911/91/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. Справа № 911/91/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради,

08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 2

до Громадської організації по благоустрою міста Василькова «Едемський сад»,

08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Сількорівська, 16, кв. 1

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

за участю представників:

позивача - Кривша Я.А. (довіреність від 09.01.2014 № 16/01-06);

відповідача - Ільченко Н.Д. (голова Правління, протокол установчих зборів громадської організації від 17.03.2009 № 3).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради (далі - позивач) до Громадської організації по благоустрою міста Василькова «Едемський сад» (далі - відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, що визначені договором, з повної оплати вартості об'єкту купівлі-продажу у строки за Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 27.03.2013 № 249.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.01.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 1503/14 від 28.01.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 15.01.2014.

У судовому засіданні 28.01.2014 судом оголошено перерву до 04.02.2014 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 1960 від 04.02.2014) відповідачем подано заяву про визнання позову, наявність заборгованості пояснюється відсутністю грошових коштів, у зв'язку з тим, що відповідач є неприбутковою організацією, яка здійснює діяльність за рахунок добровільних внесків членів організації.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 1961 від 04.02.2014) відповідачем подано заяву про відсутність у нього банківських рахунків.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 1962 від 04.02.2014) позивачем подано докази часткової сплати відповідачем заборгованості.

У судовому засіданні 04.02.2014 представнику відповідача судом роз'яснено наслідки визнання позову, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки заяву про визнання відповідачем позову підписано уповноваженою особою - головою Правління Ільченко Н.Д. (встановлено судом згідно з протоколом установчих зборів громадської організації від 17.03.2009 № 3) та, з огляду на матеріали справи, зважаючи на частину 6 статті 22, частину 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, визнання позову відповідачем прийнято господарським судом.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.02.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Рішенням тридцять шостої сесії шостого скликання Васильківської міської ради Київської області від 02.02.2013 № 02.02.-36-VI «Про затвердження плану приватизації об'єктів комунальної власності Васильківської територіальної громади на 2013 рік» нежитлову будівлю, загальною площею 153,6 кв.м., яка розташована за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, 3-а включено до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації та визначено спосіб приватизації - викуп орендарем Громадською організацією по благоустрою міста Василькова «Едемський сад».

Між Управлінням з питань економіки та власності Васильківської міської ради (далі - продавець) та Громадською організацією по благоустрою міста Василькова «Едемський сад» (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець продав, а покупець купив нежитлову будівлю загальною площею 153,6 кв.м., яка розташована за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, 3-а (пункт 1. Договору).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області 27.03.2013 та зареєстровано в реєстрі за № 249.

Відповідно до пунктів 5., 6. Договору продаж за домовленістю сторін вчиняється на суму 254 527,20 грн. з урахуванням ПДВ, які покупець зобов'язується сплатити протягом 30 календарних днів з моменту укладення цього Договору. Факт повного розрахунку підтверджуватиметься платіжним дорученням.

Право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості об'єкта приватизації (пункт 10. Договору).

Строк виконання грошового зобов'язання за Договором закінчився 26.04.2013.

На виконання умов Договору, відповідачем частково сплачено суму заборгованості у розмірі 2 430,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 18.05.2013, від 20.05.2013, від 24.05.2013 та від 04.06.2013, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідачем підтверджено факт наявності заборгованості за Договором, а також визнано позов у повному обсязі.

Згідно з частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Отже, визнання позову є процесуальним правом відповідача, з яким кореспондується повноваження суду задовольнити визнаний позов, якщо суд не встановить, що визнання позову суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

При прийнятті рішення, зважаючи на повне визнання позову відповідачем, судом взято до уваги правові позиції, що викладено у пункті 24. постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" та в абзаці 9 підпункту 3.12. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, якщо таке визнання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб та, у зв'язку з цим, позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що предметом даного позову є договір купівлі-продажу, що укладений у процесі приватизації, а, відтак, на спірні правовідносини розповсюджується дія спеціального законодавства України щодо приватизації державного майна.

Відповідно до частини 5 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбаченим договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Відтак, позовна вимога про визнання Договору недійсним у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки, визнана судом законною та обґрунтованою.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 21.12.2011 №40/88.

Зважаючи на вказане, господарський суд приходить до висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

У ході розгляду справи, судом враховано підпункт 2.2. пункту 2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

За подання позовної заяви з вимогою немайнового характеру, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у розмірі 1 мінімальної заробітної плати - 1 218,00 грн.

Проте, з наявного у матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 20.06.2013 № 267 вбачається, що судовий збір сплачено позивачем у розмірі 1 720,50 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір"сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 20.06.2013 № 267 підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 502,50 грн.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 218,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір від 27.03.2013 (зареєстровано в реєстрі за № 249) купівлі-продажу нежитлової будівлі загальною площею 153,6 кв.м., яка розташована за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, 3-а, укладений між Управлінням з питань економіки та власності Васильківської міської ради та Громадською організацією по благоустрою міста Василькова «Едемський сад».

3. Стягнути з Громадської організації по благоустрою міста Василькова «Едемський сад» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Сількорівська, 16, кв. 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33763348) на користь Управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25823914) судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Управлінню з питань економіки та власності Васильківської міської ради (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25823914) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 502,50 грн. зайво сплачений за платіжним дорученням від 20.06.2013 № 267.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 10.02.2014.

Суддя С.О. Саванчук