Постанова

від 15.01.2007 по справі 15/436-06-11943а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/436-06-11943А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "15" січня 2007 р. Справа  № 15/436-06-11943А

 10 год. 52 хв.                                                                               м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

при секретарі                                  Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –               Ніронка Ю.М.;  

від відповідача –           не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада” до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

    ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Невада” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0001652343/2/23-235 від 27.10.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 58 348,32 грн., посилаючись на неправомірність прийняття відповідачем зазначеного рішення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 листопада 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/436-06-11943А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28 листопада 2006 р. у справі № 15/436-06-11943А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає проведену перевірку цілком правомірною, а оскаржуване рішення обґрунтованим, у зв'язку з чим просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, про що зазначено у письмових запереченнях на позов.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

13 липня 2006 р. працівниками Державної податкової інспекції у м. Рівне проведено позапланову перевірку Рівненської філії ТОВ „Невада” щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу при наданні послуг в сфері грального бізнесу. Так, податковою інспекцією було здійснено перевірку залу гральних автоматів, що належать позивачу та розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Сагайдачного, 4А.

За результатами перевірки складений акт № 007187 від 13 липня 2006 р., на підставі якого відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.07.2006 р. № 0001642343/0/23-235 на суму 379,00 грн. та № 0001652343/0/23-235 на суму 58348,32 грн.

Позивачем зазначені рішення оскаржено до ДПА у Рівненській області. Згідно листа ДПА у Рівненській області від 11.08.2006 р. № 11064/25-16/149 первинну скаргу ТОВ „Невада” для розгляду за належністю до ДПІ у м. Рівне. За результатами розгляду скарги позивача ДПІ у м. Рівне прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.08.2006 р. № 15875/25-09, яким рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001652343/0/23-235 від 20.07.2006 р. залишено без змін, а скаргу позивача –без задоволення. У зв'язку з цим ДПІ у м. Рівне 21.08.2006 р. прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001652343/1/23-235 на суму 58 348,32 грн.

ТОВ „Невада” оскаржило прийняте 20.07.2006 р. ДПІ у м. Рівне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001652343/0/23-235 до ДПА у Рівненській області. Рішенням ДПА у Рівненській області від 11.09.2006 р. № 12574/25-16/149 про результати розгляду скарги рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.07.2006 р. № 0001642343/0/23-235 на суму 379,00 грн. залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Позивач звернувся до ДПА у Рівненській області з повторною скаргою від 23.08.2006 р. № 115, в якій позивач просив скасувати рішення ДПІ у м. Рівне про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.2006 р. № 0001652343/1/23-235 на суму 58 348,32 грн. Рішенням ДПА у Рівненській області від 24.10.2006 р. № 14843/25-16/159 про результати розгляду повторної скарги рішення ДПІ у м. Рівне про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.07.2006 р. № 0001652343/0/23-235 (від 21.08.2006 р. № 0001652343/1/23-235) та рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.08.2006 р. № 15875/25-09 залишені без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення. За результатами розгляду скарги та прийняття рішення ДПА у Рівненській області ДПІ у м. Рівне 27.10.2006 р. винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001652343/2/23-235 на суму 58 348,32 грн.

Проте, на думку суду, зазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.10.2006 р. винесено за результатами перевірки, проведеної з порушенням вимог чинного законодавства, та прийнято в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкового органу щодо проведення перевірок встановлені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Указом Президента „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

Статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що вважаються позаплановими перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадах –за рішенням суду.

Крім того, згідно „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрований Мінюстом України 25.08.2005 р. №925/11205 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та іншими законодавчими актами.

Так, згідно ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка проводиться лише за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

Одна з перелічених підстав обов'язково повинна бути зазначена у направленні та наказі під час проведення позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи ОДПС, зокрема ДПІ у м. Рівне, мають право приступити до проведення позапланової перевірки, якщо вони надали платнику податків під розписку направлення на перевірку та копію наказу керівника податкового органу державної податкової служби. Однак, в порушення зазначеної норми, фахівцями ДПІ у м. Рівне під час проведення перевірки не надані під розписку позивачу ні направлення на перевірку, ні копію наказу про проведення позапланової виїзної перевірки.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що оскільки позивач не скористався наданим йому правом недопуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, вся перевірка з моменту її початку стає правомірною. Проте відповідач не надав суду доказів щодо вручення позивачу під розписку направлення на перевірку та копію наказу про проведення перевірки. Більш того, на думку суду, зазначеними ствердженнями відповідач визнає наявність факту ненадання позивачу направлення на перевірку та копію наказу про проведення перевірки.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування. Також частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення є порушення позивачем ст. 5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, а саме: здійснення діяльності без придбання відповідних патентів на 3 гральні місця грального автомату „Містер Твістер” (типу „стовпчик”) та на 5 гральних місць грального автомату типу рулетки.   

Так, на думку відповідача, на гральні автомати, що перевірялись ДПІ у м. Рівне,  необхідно придбавати кількість торгових патентів у кратності відповідно до кількості гравців. Проте, ці посилання податкової інспекції судом оцінюється критично, оскільки суперечать Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, об'єктом правового регулювання є, зокрема, діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу.

Під гральним бізнесом у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, об'єктами оподаткування є наступні види грального бізнесу: гральний автомат з грошовим або майновим виграшем; гральний стіл з кільцем рулетки для казино; інші гральні столи (спеціальні столи для казино, крім столів для більярду); кегельбани, що вводяться у дію за допомогою жетона, монети або без них; столи для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань; інші види грального бізнесу, включаючи розиграші з видачею грошових виграшів у готівковій формі поза банківські установи або у майновій формі на місці.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл).

В цій нормі закону законодавець терміни „гральне місце”, „гральний автомат” та „гральний стіл” ототожнює. Тобто один гральний автомат є одним гральним місцем та один гральний стіл є також одним гральним місцем в незалежності від того, скільки гравців одночасно можуть брати участь в азартній грі. Одночасно за гральним столом, гральним автоматом або за кільцем рулетки можуть грати кілька гравців (навіть необмежена кількість гравців).

Крім того, згідно технічної документації на гральні автомати, що перевірялись, а саме: відповідно до технічних умов ТУ У 36.5-24765919.001-2003, протоколу сертифікаційних випробувань № 1521Б від 06.03.2006 р., сертифікату відповідності серії ВБ № 462720 реєстраційний № UA1.033.0029513-06 від 14.03.2006 р., гральний автомат „Містер Твістер” виробництва ТОВ „Одрекс” дійсно є одним гральним автоматом.

Таким чином, на перевіряємі гральні автомати позивачем правомірно отримано по одному торговому патенту на кожний гральний автомат.

У зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що відповідачем неправомірно нараховані штрафні санкції позивачу за надання послуг в сфері грального бізнесу без одержання відповідних торгових патентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу Адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, а рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0001652343/2/23-235 від 27.10.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 58 348,32 грн. підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

               ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада” до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити.

2.          СКАСУВАТИ рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001652343/2/23-235 від 27.10.2006 р.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 20.01.2007 р.

                            Суддя                                                                          Петров В.С.