Постанова

від 23.01.2014 по справі 808/9617/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року 11:54Справа № 808/9617/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.

за участю секретаря судового засідання Батигіна О.В.

за участю представників:

від позивача: Алексієнко К.А., Рибалко О.В.,

від відповідача: Маріхіна К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем від 23.08.2013 №0000402520 та №0000412520.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Вважають висновки відповідача, викладені в акті перевірки про порушення позивачем вимог п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3 та абз. «а» п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, а спірні податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать діючому законодавству та підлягають скасуванню. Зазначили, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту витрати та суми ПДВ по господарських операціях позивача з ТОВ «Архи Мет» та ПП «Домсервіс-1», до того ж, Податковий кодекс України не передбачає відповідальності платників податків за дії інших платників податків. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився, з підстав викладений в письмових запереченнях. Зазначає, що в ході перевірки встановлено, що фінансово - господарські взаємовідносини між ПАТ «Запоріжтрансформатор» та контрагентами ТОВ «Архи Мет» та ПП «Домсервіс-1» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають ознаки безтоварних операцій на підставі яких, платником податків було сформовано витрати та завищено суму податкового кредиту. Просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 23.01.2014 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів, на підставі п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Запоріжтрансформатор» (ЄДРПОУ 00213428) з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських операціях з ТОВ «Архи Мет»(код 36605397) за лютий 2012 рік, ПП «Домсервіс-1» (код 35044701) за квітень 2012 року-жовтень 2012 року.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «Запоріжтрансформатор» порушено:

- п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 128082,00грн., в тому числі по періодах: 1 квартал 2012 року - 8484,00 грн., півріччя 2012 року - 14912,00 грн., 3 квартали 2012 року - 90622,00 грн., 2012 рік - 128082,00 грн.;

-п.198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1, 200.2, п.200.3 та абз. «а» п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 122612,00 грн., в тому числі за березень 2012 року 8160,00 грн., травень 2012 року 3632,00 грн., липень 2012 року - 48548,00 грн., вересень 2012 року - 61192,00 грн., листопад 2012 року - 1080,00 грн.

Результати перевірки викладено в акті від 08.08.2013 №60/25-20/00213428, на підставі якого, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення:

- від 23.08.2013 №0000402520, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 128082,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 64041,00 грн.;

-від 23.08.2013 №0000412520, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 122612,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 61306,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням Межрегіонального Головного управління Міндоходів від 06.11.2013 №10951/10/10-234 скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Також, 14.11.2013 позивач звернувся із скаргою до Міністерства доходів та зборів України, однак, рішення про результати розгляду скарги до позивача не надходило.

Вважаючи, спірні податкові-повідомлення рішення неправомірними, позивач звернувся до суду.

Вислухавши пояснення представників, дослідивши матеріали додані до позову, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчить акт перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем у 1 кварталі 2012 року, у півріччі 2012 року, в 3 кварталі 2012 року та 4 кварталі 2012 року витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по господарських операціях з ПП «Домсервіс-1», ТОВ «Архи Мет»; формування позивачем податкового кредиту в квітні, червні, серпні, вересні, жовтні 2012 року по господарських операціях з ПП «Домсервіс-1», в лютому 2012 року по господарських операціях з ТОВ «Архи Мет» по яких встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають: 1) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати; 2) витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених норм вбачається, що законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (абз. а п. 200.4 ст. 200 ПК України).

При цьому формування складу податкового кредиту відбувається за правилами встановленими Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З наведених норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Домсервіс-1» (постачальник) та ПАТ «Запоріжтрансформатор» (покупець) укладено договір поставки № К003497 від 20.02.2012 року, предметом якого є поставка обладнання виробничо-технічного призначення (а.с.105 том 1).

На підставі вказаного договору, специфікацій, видаткових накладних, податкових накладних, ПП «Домсервіс-1» в періоді, охопленому перевіркою, реалізовано позивачу обладнання виробничо-технічного призначення: плати, датчики, ув'язочні хомути, інструменти для бандажа, лампи Metal Halide Lamp, метало рукави оцинковані.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились в безготівковій формі, ПП «Домсервіс-1» були виписані та надані позивачу податкові накладні. Позивач перевозив товари власними транспортними засобами, що підтверджується подорожніми листами, талонами замовника (а.с.109-183 том 1).

На підставі вказаних первинних документів позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену в ціні придбаних товарів у ПП «Домсервіс-1» в розмірі 114 453,00 грн.; до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включено витрати в сумі 569 113,74 грн. по господарських операціях з ПП «Домсервіс-1».

В подальшому отримані від ПП «Домсервіс-1» товари позивачем оприбутковані та використані в господарській діяльності позивача.

11.11.2010 між ТОВ «Архи Мет» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № К002860, предметом якого є поставка металевих хомутів (а.с 184 том 1).

На підставі вказаного договору, додаткових угод, специфікацій, видаткових накладних, податкових накладних, ТОВ «Архи Мет» в періоді, охопленому перевіркою, реалізовано позивачу бандажі та оболонки для бандажів (а.с. 189-241 том 1).

На підставі виписаних ТОВ «Архи Мет» податкових накладних позивачем включено суми ПДВ в загальному розмірі 8159,00 грн. до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги (роботи) проводились в безготівковій формі, підтвердженням чого є банківські виписки.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи, оформлені по господарських операціях позивача з ПП «Домсервіс-1» та ТОВ «Архи Мет», відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Окрім того, приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та контрагентами - ПП «Домсервіс-1» та ТОВ «Архи Мет»Моноліт" зобов'язань за спірними правочинами у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по передачі товару, по здійсненню розрахунків між сторонами.

Отже, наявні в матеріалах справи документи є первинними в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують рух матеріальних цінностей, використання позивачем придбаних товарів та робіт у власній господарській діяльності.

Більш того, наявні у справі документи також засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Судом не встановлено фактів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та ПП «Домсервіс-1» та ТОВ «Архи Мет» спільного інтересу щодо їх отримання. Операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Таким чином, суд вважає доведеним реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП «Домсервіс-1» та ТОВ «Архи Мет», та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Зміст акту перевірки №60/25-20/00213428 від 08.08.2013 не спростовує того, що на час здійснення господарських операцій ПП «Домсервіс-1» та ТОВ «Архи Мет» були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з акту перевірки №60/25-20/00213428 від 08.08.2013 висновки контролюючого органу ґрунтуються на висновках:

- ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, в ході перевірок не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП «Домсервіс-1» із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ПП «Домсервіс-1» операцій з придбання товарів у ТОВ «Галактика-М», ПП «АТМ», ТОВ «Ангстрем Континенталь», що, в свою чергу робить неможливим здійснення реалізації таких товарів ПП «Домсервіс-1» на адресу ПАТ «Запоріжтрансформатор»;

-СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів отримано акт ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя, Запорізької області від 21.05.2013 №88/2220/19158092 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Архи Мет» (код36605397 ) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Дидактика» за лютий 2012року. Оскільки не підтверджено факт поставок товарів від ТОВ «Дидактика» на адресу ТОВ «АРХИ МЕТ», то, як наслідок, поставку товарів від ТОВ «АРХИ МЕТ» на адресу ПАТ «Запоріжтрансформатор» підтвердити теж можливо;

Стосовно зазначеного, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

До того ж суд звертає увагу, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, а тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не особа, яка здійснює з ним господарські відносини.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не надано доказів транспортування товару від ПП «Домсервіс-1» та ТОВ «Архи Мет», суд зазначає, що такий товар перевозився транспортом та силами позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії подорожніх листів. За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень від 23.08.2013 №0000402520 та №0000412520.

Відповідно до ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів від 23.08.2013 №0000402520, №0000412520.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» сплачений судовий збір у сумі 458,00 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М.Чернова