Рішення

від 11.02.2014 по справі 902/72/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 лютого 2014 р. Справа № 902/72/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю фірми «МІКО», м. Миколаїв

до : Військової частини А 0215, м. Вінниця

про стягнення 178 200,00 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю представників сторін:

позивача : Чудіков В.О., керівник;

відповідача : Ільчик О.В., довіреність № 350/153/707 від 25.12.2013 року.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «МІКО» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Військової частини А 0215 заборгованості в загальному розмірі 178 200,00 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору на закупівлю товарів за державні кошти № 165/12 від 16.08.2012 року позивачем поставлено товар на загальну суму 712 800 грн..

Відповідно до п. 4.1 договору відповідач, як Замовник за договором, зобов'язався здійснити оплату товару протягом 2012 бюджетного року після отримання представником Замовника (військова частина А0215) товару та всіх документів, що підтверджують факт постачання товару.

Станом на 01.01.2014 року відповідачем зобов'язання по оплаті товару виконано частково, не оплачено товар на суму 178 200,00 грн..

Ухвалою суду від 23.01.2014 року порушено провадження за вказаним позовом у справі № 902/72/14 з призначенням до розгляду в судовому засіданні 11.02.2014 року.

Відповідач у відзиві не заперечує проти наявності заборгованості за договором на закупівлю товарів за державні кошти № 165/12 від 16.08.2012 року, одночасно наголошує на тій обставині, що оскільки Військова частина А 0215, відповідно до Закону України «Про Збройні Сили України» є складовою частиною Збройних Сил України і її фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, проведення платежів Військової частини відповідно до взятих бюджетних зобов'язань здійснюється Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області. Відповідачем вжито всіх встановлених та залежних від нього заходів для проведення розрахунків з позивачем, однак Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області не проведено платіж на суму 178 200 грн..

Перевіривши доводи представників сторін доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

16 серпня 2012 року між Військовою частиною А 0215 (відповідач, за договором Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «МІКО» (позивач, за договором Постачальник) укладено договір № 165/12 на закупівлю товарів за державні кошти.

Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник зобов'язується у 2012 році поставити Замовникові товар, зазначений у пункті 1.2 та у специфікації товару (додаток № 1 до договору). Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Найменування товару: одяг робочий чоловічий (лот № 5 - костюм (куртка і штани) спеціальний для інженерно-технічного складу), код 18.21.1 згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК016-97. Кількість товару визначена у специфікації товару (додаток № 1 до договору) (п. 1.2. договору).

Постачальник здійснює постачання товару за цим договором після отримання від Замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким Замовник визначає обсяги закупівлі товару (п. 1.4. договору).

Сума цього договору становить 712 800 грн., у тому числі ПДВ (20%) у розмірі 118 800 грн. (п. 3.1. договору).

Розрахунки за товар здійснюються за фактом постачання згідно з чинним законодавством протягом 2012 бюджетного року, після надання представнику Замовника (військової частини А0215-Т) наступних документів: рахунку-фактури, видаткової накладної, акту прийому поставленого товару, акту прийому (форма № 4), посвідчення військового представника (п. 4.1. договору).

Строк постачання товару: Постачальник постачає товар у строк до 60 календарних днів з моменту повідомлення Замовником Постачальника про готовність до виконання умов договору, але не пізніше 01.12.2012 року. Замовник може надавати таке повідомлення на постачання як повного обсягу товару, так і партію товару (п. 5.1. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами. Термін дії договору - до 31 грудня 2012 року, в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання (п. 10.1. договору).

Судом встановлено, що на виконання зобов'язань за договором позивач за видатковими накладними ( а.с. 30-33), поставив відповідачу товар на загальну суму 712 800 грн.. Відповідачем товар отримано згідно довіреностей (а.с. 33-35).

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, а саме проведено платежі на суму 534 600 грн.. Відповідно до пояснень представника відповідача та матеріалів справи, відповідачем неодноразово виставлялись до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області для оплати бюджетного фінансового зобов'язання перед позивачем за договором № 165/12 від 16.08.2012 року платіжні документи, востаннє виставлено платіжне доручення № 523 від 06.09.2013 року на суму 178 200,00 грн., але Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області зазначений платіж не проведено.

За таких обставин, станом на день розгляду справи розмір заборгованості за договором становить 178 200,00 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Зміст договору, взятих в ньому зобов'язань свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини які регулюються глави 54 Цивільного кодексу України «Купівля-Продаж».

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином. Заперечення останнього не беруться судом до уваги, оскільки не спростовують наявності заборгованості.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 178 200,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача в частині стягнення боргу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Військової частини А 0215 (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 105, код ЄДРПОУ 24981451) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми «МІКО» (54020, м. Миколаїв, пров. Корабелів, 19, код ЄДРПОУ 13847904) 178 200 (сто сімдесят вісім тисяч двісті) грн. 00 коп. - основного боргу; 3 564 (три тисячі п'ятсот шістдесят чотири) 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.02.2014р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи