Рішення

від 11.02.2014 по справі 902/1740/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 лютого 2014 р. Справа № 902/1740/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо», м. Вінниця

до : товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля-Метінвест»,

смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область

про стягнення 15000 грн. заборгованості

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю представників сторін:

позивача: Олійник В.Ю. за довіреністю № 7 від 03.01.2014 року,

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Вінницяоблпаливо» звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля-Метінвест» заборгованості з орендної плати в сумі 15 000,00 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 01.06.2011р. між сторонами договору оренди № 31/032, відповідачеві передано тимчасове платне користування виробничий майданчик з твердим покриттям 1000 кв.м., залізничну естакаду, автомобільні ваги, санітарно-побутові приміщення, що знаходяться за адресою: Вінницька область, смт. Козятин, вул. Молодогвардійська, 61. Положеннями вказаного договору визначено зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати у розмірі та в строки визначені п.п. 3.1., 3.4. договору. Проте, в порушення умов договору, відповідач не виконує своїх зобов'язань, в результаті чого станом на 23.12.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 15 000,00 грн..

Ухвалою суду від 27.12.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1740/13 та призначено її до розгляду.

Ухвалою суду від 21.01.2014 року розгляд справи відкладено на 11.02.2014 року з зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду в частині надання доказів та з метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

В судове засідання 11.02.2014 року з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву та визначених судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив.

Ухвали суду направлені відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак були повернуті на адресу суду з відмітками відділення поштового зв'язку наступного змісту: «за зазначеною адресою не існує».

З врахуванням наведеного суд зважає на наступне. Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19, ч.2 ст.45 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу чи фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження покладається на останніх.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

01 червня 2012 року між приватним акціонерним товариством «Вінницяоблпаливо» (позивач, за договором Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля-Медінвест» (відповідач, за договором Орендар) укладено договір оренди № 31/032.

Відповідно до п. 1.1. договору, Орендодавець передає в тимчасове володіння Орендарю заасфальтований майданчик площею 1000 кв.м. з твердим покриттям під складування-переробку металобрухту, що знаходиться за адресою: смт. Козятин, вул. Молодогвардійська, 61 Козятинського району.

При згоді Орендодавця Орендар може використовувати додаткову площу для складання і переробки мателобрухту, що оформляється відповідним доповненням до договору (п. 1.2. договору).

Орендодавець надає в користування залізничну естакаду L=136 п/м, автомобільні ваги марки АЦ-30 завод № 007, а також санітарно-побутові приміщення (п. 1.3. договору).

Вступ Орендаря у користування орендованим майном, перерахованим у п. 1 (надалі майно), настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі (п. 2.1. договору).

Орендна плата визначається в розмірі 4000 грн. за місяць з урахуванням ПДВ. Зміна орендної плати оговорюється додатковою угодою, підписаною двома сторонами. Вартість інших послуг (телефонний зв'язок, електропостачання) відшкодовуються щомісяця Орендарем в сумі фактичних затрат Орендодавця за діючими цінами і тарифами за розрахунками Орендодавця. Орендна плата вноситься на р/р Орендодавця не пізніше 10-го числа кожного місяця наступного за звітним (п.п. 3.1-3.4. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору, останній діє з 08.08.2012 року по 08.08.2013 року, а в частині обов'язків по розрахунках у разі невиконання їх Орендарем та нанесення збитків Орендодавцю - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків.

0.12.2012 року сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору № 31/032 від 01.06.2012 року за умовами якої змінено пункт 3.1. «орендна плата» та викладено його у наступній редакції: «У зв'язку з зменшенням обсягів робіт орендна плата з 01.12.2012 року становить 2000 грн. за місяць враховуючи ПДВ».

09.09.2013 року сторонами підписано додаткову угоду № 1/2 до договору № 31/032 від 01.06.2012 року з умовами якої сторони дійшли згоди дію договору оренди № 31/032 від 01.06.2012 року продовжити до 31.12.2013 року, а в частині обов'язків по розрахунках у разі невиконання їх Орендарем до повного проведення розрахунків.

На виконання умов договору оренди, позивач за актом прийому-передачі до договору оренди № 31/032 від 01.06.2012 року передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування заасфальтований виробничий майданчик площею 1000 кв.м. під складування-переробку металобрухту та станції Козятин, вул. Молодогвардійська, 61 Вінницької області та інше майно зазначене в п. 1.1. договору оренди № 31/032 від 01.06.2012 року.

Як свідчать матеріали справи позивач свої зобов'язання згідно договору виконав повністю, передавши відповідачу в користування обумовлене договором майно.

Однак відповідач зобов'язання за договором в частині сплати орендних платежів не виконав в повному обсязі. Так, в період з червня 2012 року по вересень 2013 року (включно) відповідачем проводились орендні платежі не в повному обсязі та з порушенням термінів обумовлених договором, в результаті чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 15 000 грн.. Вказана сума заборгованості визнається відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків від 30.09.2013 року.

Крім того суд зважає на гарантійний лист від 12.11.2013 року, що міститься в матеріалах справи, згідно з яким відповідач визнає наявність заборгованості в розмірі 15 000 грн. та зобов'язується погасити її до 25.11.2013 року. Проте, станом на день розгляду справи, розмір заборгованості не змінився, та становить 15 000 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно договору оренди.

В силу ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором в частині сплати орендної плати, відповідачем виконувались не належним чином.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 15 000,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля-Метінвест» (23252, Вінницька область, Вінницький район, смт. Вороновиця, вул. Жовтнева, 55, код ЄДРПОУ 38174264) на користь приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо» (21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 122, код ЄДРПОУ 01880670) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. - боргу по орендній платі та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 12.02.2014р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (23252, Вінницька область, Вінницький район, смт. Вороновиця, вул. Жовтнева , 55)