Рішення

від 03.02.2014 по справі 910/23865/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23865/13 03.02.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технікел Інжиніринг Груп»

про розірвання договору та повернення безпідставно придбаного майна

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство «Комбінат «Придніпровський» (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технікел Інжиніринг Груп» (надалі -відповідач) про розірвання договору №003 від 08.05.2012 р. та стягнення з відповідача безпідставно набутого майна у розмірі 32 935,97 грн., неустойку у сумі 2 490,50 грн. та 3% річних у розмірі 988,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо виконання робіт за договором №003 від 08.05.2012 р., оскільки останній так і не приступив до виконання передоплачених робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.12.2013 р. за участю представників сторін.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Також, суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.12.2013 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2013 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень від 30.12.2013 р. При цьому, до суду повернувся конверт з відміткою: «вибуло».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.02.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технікел Інжиніринг Груп» та Публічним акціонерним товариством «Комбинат Приднепровский» укладено договір №003 умовами якого передбачено, що позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов'язання з:

- проектування, виготовлення комплектуючих та повної модернізації автомата ВДП-5000 надалі обладнання, згідно Технічного Завдання;

- проведення пуско-налагоджувальних робіт і випробування даного обладнання;

- проведення навчання по обслуговуванню, персоналу позивача обладнання (надалі за текстом договору - роботи).

Відповідно до п. 1.2. договору термін здачі робіт за даним договором складає 45 робочих днів з моменту надходження попередньої оплати на рахунок відповідача (з них 30 днів - виготовлення комплектуючих, 15 - днів проведення робіт на заводі позивача після підтвердження позивачем готовності до початку їх проведення). Або по домовленості сторін. Після приймання обладнання в роботу представником відповідача.

Згідно з п.2.1. договору вартість виконаних робіт складає 216 000, 00 грн. без ПДВ та включає в себе вартість всіх робіт та виготовлення комплектуючих, а також транспортні витрати. (Відповідач не є платником ПДВ - є платником податку на прибуток на загальних умовах).

Пунктами 2.2. та 2.3. договору передбачено, що оплата здійснюється двома платежами:

- попередня оплата у розмірі 43 200, 00 грн., що становить 20 % від загальної вартості робіт - на протязі 5 банківських днів з дати підписання обома сторонами договору;

- кінцевий розрахунок у розмірі 172 800, 00 грн., що становить 80 % від загальної вартості робіт - не пізніше ніж 5 банківських днів з дати надання послуг. Датою надання послуг вважається дата підписання обома сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Відповідач приступає до виконання робіт за даним договором з дня надходження попередньої оплати від позивача.

Відповідно до п. 5.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором відповідач та позивач несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 30.05.2012 р. на виконання умов договору №003 від 08.05.2012 р. було перераховано відповідачеві 43 200, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10021 від 30.05.2012 р. (копія в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором, замовлених робіт не виконав, перерахованих грошових коштів в розмірі 43 200, 00 грн. не повернув. Крім того, позивач просить суд розірвати договір № 003 від 08.05.2012 р. на підставі ч. 2 та 3 ст. 849 ЦК України та повернути безпідставно набуте майно у розмірі 32 935, 97 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 490, 50 грн. та 3 % річних у сумі 988, 08 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договір № 003 від 08.05.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором № 003 від 08.05.2012 р. позивачем 30.05.2012 р. було перераховано відповідачеві авансовий платіж у розмірі 43 200, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10021 від 30.05.2012 р.

Тому з моменту отримання вказаних коштів з 30.05.2012 р., відповідач був зобов'язаний розпочати виконання робіт та завершити їх протягом 45 робочих днів, тобто до 02.08.2012 р.

Матеріалами справи також підтверджується, що передбачених договором робіт та у вказані строки відповідач не виконав, доказів належного виконання суду не надав.

03.04.2013 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1/281 від 01.04.2013 р., в якій позивач зазначає, що у зв'язку з невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, а саме непроведення проектування, виготовлення комплектуючих та повної модернізації автомата ВФП-5000, згідно технічного завдання та пуско-налагоджувальні роботи і випробування даного обладнання, просить останнього повернути попередньо сплачені кошти у розмірі 43 200, 00 грн., дана претензія отримана відповідачем 08.04.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копії в матеріалах справи).

Відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав.

08.05.2013 р. позивачем було повторно направлено відповідачу претензію № 1/388 від 07.05.2013 р., в якій позивач відмовився від договору на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України та вимагав протягом 7 днів повернути суму перерахованих авансових коштів у сумі 43 200, 00 грн., отримання якого підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 13.05.2013 р. (в матеріалах справи).

Відповідач листом від 17.06.2013 р. надав відповідь на вищезазначений лист позивача, в якому фактично визнав свою заборгованість та пояснив, що товариством виконані роботи і закуплені комплектуючі для проведення модернізації автомата ВФП-5000, але відсутність власних коштів не дали можливість продовжувати та виконувати роботи в повному обсязі, а тому враховуючи вищенаведене просить позивача перерахувати заборгованість відповідача з урахуванням проведених витрат.

31.07.2013 р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист №6/508 від 19.06.2013 р., в якому позивач зазначив, що враховуючи те, що відповідачем було поставлено на «Комбінат Придніпровський» комплектуючих на суми 10 264, 03 грн., позивач не оскаржує дану суму та вимагає в 7-денний строк повернути попередньо сплачені кошти у розмірі 32 935, 97 грн. та підписати додаткову угоду про припинення дії договору №003 від 08.05.2012 р., даний лист отриманий відповідачем 05.0.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія в матеріалах справи).

Отже, відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 2 ст. 849 ЦК України встановлено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Проте відповідач жодної відповіді не надав, додаткову угоду не підписав, отриману суму передоплати позивачу не повернув.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки законодавством передбачено право підрядника відмовлятися від договору підряду, оскільки передбачені спірним договором роботи відповідачем не виконані, доказів протилежного суду не надано, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про розірвання договору №003 від 08.05.2012 р.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 32 935, 97 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Тобто, до відсутності правової підстави вищенаведена стаття відносить також і випадок, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Розірвання договору №003 від 08.05.2012 р. і є тією підставою, яка відпала в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, кошти в розмірі 32 935, 97 грн. позивачем перераховувались відповідачу на підставі договору №003 від 08.05.2012 р., який, в свою чергу, припинив дію.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 32 935, 97 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 490, 50 грн. та 3 % річних у сумі 988, 08 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки момент виникнення у відповідача обов'язку з повернення коштів у даному випадку пов'язаний з моментом розірвання договору, тому відповідачем не прострочено виконання грошового зобов'язання перед позивачем на момент звернення останнього до суду, а тому його вимоги в частині стягнення 2 490, 50 грн. - пені та 988,08 - 3% річних з відповідача визнаються судом необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський» задовольнити частково.

2. Розірвати договір № 003 від 08.05.2013 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Комбінат «Придніпровський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технікел Інжиніринг Груп».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технікел Інжиніринг Груп» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код - 37717693) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський» (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, буд. 15, ідентифікаційний код - 01528186) 32 935 (тридцять дві тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 97 коп. - безпідставно набуте майно та 1 556 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 15 коп. - судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 06.02.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.