Рішення

від 11.12.2006 по справі 9/472-06-12125

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/472-06-12125

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2006 р.Справа  № 9/472-06-12125

За позовом: Державного підприємства „Дослідне господарство „Таїровське” Національного наукового центру  “Інститут виноградарства і виноробства ім.Таїрова В.Є.”

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний науковий центр “Інститут виноградарства і виноробства ім.Таїрова В.Є.”

До відповідачів: Овідіопольської державної адміністрації Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранит К”

Про: розірвання договору оренди

                                                                                                               Суддя Бакланова Н.В.

Представники:

Від позивача:  Зайцев Л.М. дов. №281 від 04.12.2006р.

                    Подолян П.Є. –в.о. директора

Від 3-ої особи: Баркар С.Г. дов. №б/н від 31.03.2006р.

Від відповідачів:

Овідіопольської РДА – Шимбарьов О.В. дов. 31/9/01-3166 від 04.12.2006р.

ТОВ „Гранит К” –Кузнєцова Т.В. дов. №107 від 30.10.2006р.

СУТЬ СПОРУ:  Позивач Державне підприємство „Дослідне господарство „Таїровське” Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства ім.Таїрова В.Є.” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний науковий центр “Інститут виноградарства і виноробства ім.Таїрова В.Є.”, звернувся до відповідачів Овідіопольської державної адміністрації Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранит К” з позовом про  розірвання договору оренди від 17.02.2005р. земельної ділянки загальною площею 0,4181, укладеного між Овідіопольською районною державною адміністрацією та ТОВ „Гранит К” та про зобов'язання ТОВ „Гранит К” припинити будівельні роботи та звільнити земельну ділянку загальною площею 0,4181.

          Відповідач Овідіопольська державна адміністрація Одеської області позов не визнає з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач ТОВ „Гранит К” позов не визнає з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.1998р. Таїровською селищною радою прийнято рішення №3 „Про закріплення земельної ділянки в постійне користування за дослідним господарством „Таїровське”, яким вирішено закріпити за ДГ „Таїровське” в постійне користування 748 га землі, та видати ДГ „Таїровське” Державний акт на право постійного користування землею.

24.04.2000р. на виконання вказаного рішення ДГ „Таїровське” отримано Державний акт на право постійного користування 748,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Однак, як стверджує позивач, в порушення ст. 149 Земельного кодексу України, Овідіопольською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №92 від 14.02.2005р., згідно якого ТОВ „Гранит К” надано в оренду земельну ділянку площею 0,4181 га із земель сільськогосподарського призначення для розташування відкритого майданчика з метою обслуговування будівництва будинку та зберігання будівельних матеріалів.  

На підставі цього розпорядження, між Овідіопольською районною державною адміністрацією та ТОВ „Гранит К” укладеного договір оренди від 17.02.2005р., який зареєстровано в Одеській регіональній філії Центру Державного земельного кадастру 05.03.2005р. №040552900003.

10.03.2005р., відповідно до п. 15.3 договору, між сторонами по договору оренди  були складені акти прийому-передачі об'єкта оренди, акт визначення меж земельної ділянки в натурі.

Але, з часом, як стверджує позивач, у зв'язку з невідповідністю нормам законодавства, рекомендаціям виїзного засідання Держкомзему, та інформації районного відділу земельних ресурсів від 25.07.2006р. №4227-л про невідповідність нормам законодавства проектної документації стосовно відводу земельної ділянки в довгострокову оренду ТОВ „Гранит К”, розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації №911 від 25.07.2006р.  вищевказане розпорядження №92 від 14.02.2005р. скасовано.

 На думку, позивача, з прийняттям розпорядження №911 від 125.07.2006р. договір оренди від 17.02.2005р. втратив предмет оренди.

В зв'язку з вищевикладеним, Українська академія аграрних наук та позивач звертались до Овідіопольською районної адміністрації з пропозицією про зобов'язання керівника ТОВ „Гранит К” розірвати договір оренди від 17.02.2005р.  

Про необхідність розірвання вказаного договору Українська академія аграрних наук зверталася на ім'я голови райдержадміністрації листами від 07.09.2006р. №5-ІІ/17 , від 19.08.2006р. №222, від 22.09.2006р. №253.

Листом від 27.09.2006р. №1/23/а-2491 дана пропозиція райдержадміністрацією відхилена.

Позивач наполягає, що протиправними діями відповідача ТОВ „Гранит К” порушені правові та екологічні основи охорони земель, встановлених Законом України „Про охорону земель”  від 19.06.2003р. №962-ІV, порушені вимоги Закону України „Про землеустрій” від 22.05.2003р. №858-ІV, що й обумовило звернення позивача з даним позовом.

Відповідач ТОВ „Гранит К” позовні вимоги не визнає та повідомив суд про те, що   рішенням господарського суду Одеської області від 22.11.2006р. по справі №15/415-06-11103 договір оренди земельної ділянки від 17.02.2005р., укладений між Овідіопольською  райдержадміністрацією та ТОВ „Гранит К”, що є предметом розгляду даної справи,  визнано дійсним. Рішення набрало чинності, сторонами не оскаржувалось.

В зв'язку з цим відповідач вважає, що на підставі вимог ст. 80 ГПК України господарський суд повинен припинити провадження у справі.

Відповідач ДП „ДГ „Таїровське” Інституту виноградарства і виноробства ім.Таїрова В.Є. позовні вимоги не визнає посилаючись на те, що доводи позивача щодо незаконності договору оренди від 17.02.2005р. спростовується фактами, встановленими постановою господарського суду Одеської області від 26.10.2006р. по адміністративній справі  №15/368-06-9920А  

Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з'ясування і доведеність, дійшов до висновку про  необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Підставою звернення до суду з  вимогами про розірвання договору оренди, позивач вказує наявність розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 911 від 25.07.2006 р. “Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 14.02.2005 р. № 92 “Про надання земельної ділянки несільськогосподарського призначення в оренду ТОВ “Гранит К”.

На підставі розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації №92 „Про надання земельної ділянки несільськогосподарського призначення в оренду ТОВ „Гранит К” від 14.02.2005р. між Овідіопольською райдержадміністрацією та ТОВ „Гранит К” 17.02.2005р. укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,4181га з земель несільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Таїровської селищної ради за межами населених пунктів для розташування відкритого майданчику для зберігання будівельних матеріалів.

В подальшому Овідіопольською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №911 від 25.07.2006р. „Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 14.02.2005р. №92 „Про надання земельної ділянки несільськогосподарського призначення в оренду ТОВ „Гранит К”.

При розгляді адміністративної справи №15/368-06-9920А господарським судом Одеської області встановлено, що розпорядження Овідіопольської районної держаної адміністрації   Одеської області  №911 від 25.07.2005р. прийнято з порушенням вимог чинного в Україні законодавства, у зв'язку чим постановою господарського суду Одеської області від 26.10.2006р. по справі №15/368-06-9920А  розпорядження №911 від 25.07.2006р. “Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 14.02.2005р. №92 „Про надання земельної ділянки несільськогосподарського призначення в оренду ТОВ „Гранит К” визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, що встановлені в постанові господарського суду Одеської області від 26.10.2006р. по справі №15/368-06-9920А, не підлягають доказуванню. Під час господарського провадження не підлягають доказуванню та не можуть бути спростовані преюдиціально встановлені обставини. Це обставини, які складають фактичну основу раніше прийнятого судового рішення по іншій справі. Факти, що входили до предмету доказування по справі №15/368-06-9920А були вивчені, відображені у судовому рішенні, набули сили достовірності та непорушності, оскільки судове рішення не скасоване у встановленому порядку, а набрало законної сили.

Тому при вирішенні спору суд виходить з того, що розпорядження голови райдержадміністрації від 14.02.2005р. №92 „Про надання земельної ділянки несільськогосподарського призначення в оренду ТОВ „Гранит К” є чинним, тому й договір, що укладений на його підставі є діючим, що також встановлено рішення господарського суду Одеської області  від 22.11.2006р. по справі №15/415-06-11103.

Як встановлено судом, сторони договору заперечують проти його розірвання, а відповідно до ст.31 Закону України “Про оренду землі” розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.

Зазначений договір оренди земельної ділянки від 17.02.2005 р. на теперішній час діє, сторонами виконується.

Ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підстави вищевказаних норм, суд вважає, що оскільки позивач не є стороною по оспорюваному договору він не має права звертатися з вимогою про його розірвання..

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.  44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення підписано “15” січня 2007р.

      Рішення набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                       Бакланова Н.В.