Постанова

від 06.02.2014 по справі 801/508/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2014 року Справа №801/508/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., суддів Кірєєва Д.В, Циганової Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Абсолют"

до Міністерства доходів і зборів України, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

за участю представників:

від позивача - не з'явився, надіславши клопотання про розгляд справи без участі свого представника;

від відповідача - не з'явився, будь - яких клопотань не надіслав.

Обставини справи: Акціонерне товариство закритого типу "Абсолют" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо неприйняття як податкової звітності декларації позивача за листопад 2013 року по ПДВ, зобов'язати Міністерство доходів і зборів України прийняти податкову декларацію Акціонерного товариства закритого типу "Абсолют" за листопад 2013 року по ПДВ, зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим прийняти податкову декларацію Акціонерного товариства закритого типу "Абсолют" за листопад 2013 року по ПДВ, зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим відобразити показники декларації по ПДВ за листопад 2013 року в картці особового рахунку платника податків з ПДВ.

Позовні вимоги мотивовані тим, що подана позивачем податкова декларація з ПДВ за листопад 2013 року відповідає вимогам ст. 48 Податкового кодексу України. Крім того, у відповідачів відсутні умови, згідно яких податковому органу надається право податкову декларацію з ПДВ не визнавати як податкову звітність. Позивач наполягає на тому, що він є платником ПДВ, рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ було визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду АРК від 12.02.2010 року по справі №2а-11986/09/11/0170, яка набрала законної сили.

Також, позивач просить в порядку ст. 267 КАС України встановити судовий контроль за виконанням рішення суду по цій справі.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу "Абсолют" зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 18.01.1994 року у якості юридичної особи, що підтверджується копіями виписки з ЄДР юридичних та фізичних осіб, довідки з ЄДРПОУ та свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №432179 (а.с.22-25).

Акціонерне товариство закритого типу "Абсолют" взято на облік платника податків в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 15.02.1994 року за № 3009 (а.с.26).

Акціонерне товариство закритого типу "Абсолют" зареєстровано платником податку на додану вартість 28.03.2003, про що відповідачем видане Свідоцтво №00876756 (а.с.33).

Позивач 19.12.2013 року засобами електронного зв'язку подав до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС податкову декларацію із ПДВ за листопад 2013 року (а.с.7-19).

Квитанцією №1 від 19.12.2013 року ДПС України до відома позивача доведено про неприйняття декларації за січень 2013 року в зв'язку з тим, що позивач не був платником ПДВ в періоді листопад 2013 року (а.с.13-16).

Платниками податків відповідно до п. 15.1. ст. 15 ПК України визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно п.п. 16.1.2., 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору, а саме відображати інформацію, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п. 48.2 ст. 48 ПК України).

Згідно з п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п.п.48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 49.1. ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.8. ст. 49 ПК України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто платником податків або уповноваженою на це особою, надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення,засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством).

Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Відповідно до п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до п.9 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України тимчасово, до розробки та впровадження в дію автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності" відповідно до пункту 49.17 статті 49 цього Кодексу, діє Порядок з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 р. №233 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 .04. 2008 р. за N 320/15011.

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011р. за №1490/20228 затверджено форми та порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ (далі - Порядок №1492).

Декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II Порядку №1492 строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.

Відповідно до п.4 Розділу Ш Порядку№1492 податкова звітність у паперовій формі подається на аркушах А4, в електронній формі - згідно з порядком підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку. Договір про визнання електронних документів надається до органу ДПС за місцем реєстрації платника податків.

Квитанція про одержання звіту в електронній формі (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням центру обробки електронної звітності або оператора та засвідчує факт і час одержання звіту в електронній формі (Наказ Державна податкова адміністрації України, від 06.04.2009р. № 168 "Про впровадження централізованої системи електронної податкової звітності платників податків в органах ДПС України").

Згідно з Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04. 2008р. N 233 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 р. за N 320/15011 "Про подання електронної податкової звітності", а саме п. 7.4, перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

У п.7.5 ст.7 Наказу №233 зазначено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ДПІ 12.01.2012 року був укладений договір № 120120121 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності), поданих першим в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу (а.с.17-19).

Судом встановлено, що позивач, виконуючи вищенаведені вимоги ПК України, діючи згідно з умовами договору № 120120121 від 12.01.2012 року, надіслав до податкового органу засобами електронного зв'язку декларацію по ПДВ за листопад 2013 року з додатками.

Відповідно до п.4.5 Наказу ДПА Украйни від 31.12.2008р. № 827 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України - якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:

1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

3) не скріплено печаткою платника податків;

4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 183.12 ПК України реєстр платників податку на додану вартість веде Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до п.2.4 розділу II Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011р. №1394, з числа обов'язків щодо ведення Реєстру центральний орган державної податкової служби здійснює:

- розробку організаційних та методологічних принципів ведення Реєстру;

- організацію реєстрації платників ПДВ;

- присвоєння платникам ПДВ індивідуальних податкових номерів;

- формування номерів свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ;

- розробку технології та програмно-технічних засобів ведення Реєстру;

- виконання функцій адміністратора бази даних Реєстру (накопичення, аналіз даних, що надходять з регіональних податкових органів, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо);

- автоматизоване ведення бази Реєстру;

- розробку нормативних документів на створення, ведення та користування даними Реєстру;

- оприлюднення даних з Реєстру.

Таким чином, до обов'язків Міндоходів України входить автоматизоване ведення бази Реєстру, а до обов'язків ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АРК безпосередньо прийом декларацій. Отже, до повноважень Міндоходів України, як до суб'єкта владних повноважень, не віднесено прийняття рішень щодо неприйняття або прийняття податкових декларацій.

Судом встановлено, що відмову в прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість АТЗТ "Абсолют" за листопад 2013 року, було направлено саме Міністерством доходів і зборів України.

Проте, Податковим кодексом не визначено в процедурі прийняття електронної звітності можливість прийняття вказаних рішень Міністерством доходів і зборів України, оскільки відповідні дії повинні здійснювати тільки органи податкової служби, в яких перебуває на обліку платник податків.

Судом також встановлено, що актом №182/15-2 від 30.09.2009 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим оформлене рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ Акціонерного товариства закритого типу "Абсолют", яке було визнано протиправним і скасовано постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.02.2010 року у справі № 2а-11968/09/11/0170 за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Абсолют" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, яку ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010 року залишено без змін (а.с.36-37).

Відповідно до п. 6.2 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. N 978, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за N1400/18695, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 255 КАС України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Судове рішення про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника Акціонерного товариства закритого типу "Абсолют", оформлене актом №182/15-2 від 30.09.2009 року, набрало законної сили 24.02.2010 року та є підставою для його виконання згідно ч. 2 ст. 257 КАС України.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

З огляду на наведене, суд вважає, що на час подання Акціонерним товариством закритого типу "Абсолют"податкової декларації з ПДВ за листопад 2013 року були відсутні правові підстави вважати позивача особою, яка не зареєстрована платником ПДВ.

Відповідачем фактично отримано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2013 року та додатків до неї 19.12.2013 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій № 1 (а.с.13-16).

При цьому суд зазначає, що вірним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є звернення з позовними вимогами про визнання протиправною відмови податкового органу від прийняття як податкового звіту поданої декларації через наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Обов'язковою ознакою таких рішень або дій є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника податків штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом оскарження в рамках адміністративного судочинства.

При цьому, відповідачем, у разі оскарження до суду відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації є орган державної податкової служби, що надіслав відповідне повідомлення.

Відповідно до п.49.13 ст.49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання протиправною відмову Міністерства доходів і зборів України прийняти як податковий звіт декларацію з податку на додану вартість позивача за листопад 2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року №1503/12/13-12.

Крім того, у вказаному листі суд касаційної інстанції зауважив, що вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Суди повинні розглянути питання щодо протиправності відмови у прийнятті податкової декларації, незважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такої відмови. У зв'язку з цим у суду немає підстав для відмови в позові платникові податку або відмови у відкритті провадження (закриття провадження) в разі, якщо таким платником було інакше сформульовано позовні вимоги, предметом яких є протиправність відмови у прийнятті податкової декларації.

За таких обставин, вимогу про зобов'язання ДПІ у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим прийняти податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за листопад 2013 року суд розцінює як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

У той же час позовні вимоги про зобов'язання Міндоходів і зборів України прийняти податкову декларацію є необґрунтованими та не підлягають задоволенню оскільки до компетенції цього органу не належить прийняття декларацій.

Відповідно до п.3.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 року № 276, якою встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Відповідно до п.3.5 Інструкції № 276 у залежності від призначення платежів відкриваються особові рахунки, в тому числі для здійснення обліку податку на додану вартість для платників податків - юридичних та фізичних осіб.

Згідно з п. 3.6. Інструкції форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотній боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотній бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Нарахуванню в особових рахунках платників підлягають в тому числі податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником (п.4.1 Інструкції).

Тобто дані карток особових рахунків повинні відображати фактичний стан платежів до бюджету платника податків.

У відповідності до п.3.2 Інструкції № 276 картки особових рахунків відкриваються тим структурним підрозділом органу державної податкової служби, який відповідно до своїх функціональних обов'язків відкриває особові рахунки платників.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що для забезпечення відновлення порушеного права Акціонерного товариства закритого типу "Абсолют" необхідно, визнавши протиправною відмову Міністерства доходів і зборів України по неприйняттю як податкової звітності декларації з ПДВ за листопад 2013 року, поданої 19.12.2013 року, одночасно з цим зобов'язати відповідача ДПІ у м. Сімферополі відобразити в картці особового Акціонерного товариства закритого типу "Абсолют" показники , зазначені в декларації з ПДВ за листопад 2013 року, поданої 19.12.2013 року, так як позивач об'єктивно має матеріальний інтерес в тому, щоб відомості зазначеного особового рахунку відображали дійсний і правильний стан його розрахунків з Державою з податку на додану вартість.

При таких обставинах позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з п.4 ч.1 ст.163, п. 4 ч.1 ст.207 КАС України, у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної інстанцій зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення органами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС та зобов'язати ДПІ у м. Сімферополі надати звіт про виконання судового рішення протягом місяця з моменту набрання чинності рішенням по справі №801/508/14.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

У судовому засіданні 6.02.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанова складена 11.02.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Міністерства доходів і зборів України щодо неприйняття як податкової звітності декларації позивача з ПДВ за листопад 2013 року по ПДВ, поданої 19.12.2013 року.

3. Визнати податкову декларацію з податку на додану вартість та додатки до неї за листопад 2013 року, які були подані Акціонерним товариством закритого типу "Абсолют" (вул. Київська, 4, м. Сімферополь, АР Крим, 95053, ЄДРПОУ 22278204), прийнятими у день їх фактичного отримання органом державної податкової служби - 19.12.2013 року.

4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим відобразити показники декларації з ПДВ за листопад 2013 року в картці особового рахунку платника податків з ПДВ.

5. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Головного Управління Міндоходів в АР Крим у місячний строк з дня набрання судовим рішенням по справі № 801/508/14 надати звіт про виконання постанови.

6. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу "Абсолют" (ідентифікаційний номер 22278204, р/р 26060549622659 в КРУ КБ "Приватбанк" , м. Сімферополь, МФО 384436) судовий збір у розмірі 59 грн.,02 коп. (п'ятдесят дев'ять грн. 02 коп.).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.

Суддя Кірєєв Д.В.

Суддя Циганова Г.Ю.