Постанова

від 06.11.2013 по справі 872/8737/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. справа № 0870/12248/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 р.

у справі за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Торгівельно-Промислових Компаній «Трансформатор-Сервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку , -

ВСТАНОВИВ:

Представник ДПІ звернувся 12.12.2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Торгівельно-Промислових Компаній «Трансформатор-Сервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку. Просив накласти арешт на всі кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Торгівельно-Промислових Компаній «Трансформатор-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37087904), які знаходяться в установах банку. В обґрунтування позову посилався на те, що відповідач має податковий борг перед бюджетом на загальну суму 18256,58грн. (у тому числі з податку на прибуток 12907,56грн. та з ПДВ у розмірі 5358,02грн.), який виник на підставі несплати самостійно задекларованих та донарахованих податковим органом зобов'язань. Податковим органом вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу, які не дали результатів. У підприємства відсутні джерела погашення податкового боргу, але наявні розрахункові рахунки, тому у відповідності з п. 20.1.17 ст. 20 ПКУ, слід накласти арешт на рахунки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року в задоволенні даного позову - відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що хоча п. 20.1.17 ст. 20 ПКУ передбачено право податкового органу на звернення до адміністративного суду з вимогою про накладення арешту на майно та цінності платника податків, які знаходяться в банку, проте з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд керується принципом верховенства права, тому вимога щодо накладення арешту на всі кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків, який має несплачений податковий борг, не узгоджується з принципом адміністративного судочинства, зокрема принципом верховенства права, а прийняття судом іншої постанови за позовом суб'єкта владних повноважень, або вихід за межі позовних вимог такого позивача буде суперечити принципу диспозитивності, встановленого ст. 11 КАС України. Звернення податкового органу до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходиться в банку, є зверненням щодо арешту майна, що належить платнику податків.

Не погодившись з даним рішенням суду представник ДПІ подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позов. Зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на пп. 20.1.17 ст. 20 ПКУ, зазначаючи, що накладення арешту на кошти здійснюється незалежно від наявності коштів на рахунках платника. Вважає, що суд першої інстанції не правильно трактував зазначену норму, у зв'язку з чим судом зроблений не правильний висновок, що лише у разі наявності коштів та цінностей на рахунках в банку можливо накласти адміністративний арешт на кошти та інші цінності такого платника.

Учасники процесу в судове засіданні не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції встановлено, що відповідач має податковий борг перед бюджетом на загальну суму 18256,58грн. (з податку на прибуток 12907,56грн. та з ПДВ у розмірі 5358,02грн.).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції посилається на те, що звернення податкового органу до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходиться в банку, є зверненням щодо арешту майна, що належить платнику податків.

Однак на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень ат у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно або його балансова вартість менша суми податкового боргу, або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України розрізняються поняття арешту майна платника податків та арешту коштів на банківському рахунку.

Так, згідно абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 цього Кодексу арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Однак, застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду, у цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається, тому реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватись виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків.

У відповідності до п. 36.3 ст. 36 ПКУ, податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно матеріалів справи даний податковий борг виник на підставі несплати самостійно задекларованих та донарахованих податковим органом зобов'язань. Податковим органом вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу, які не дали результатів. У підприємства відсутні джерела погашення податкового боргу, але наявні розрахункові рахунки, тому у відповідності з п. 20.1.17 ст. 20 ПКУ, слід накласти арешт на рахунки.

Таким чином, податковий борг відповідача може бути погашений шляхом реалізації податковим органом права на застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанцій дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись п. 3 ч. 1 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Торгівельно-Промислових Компаній «Трансформатор-Сервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку - скасувати.

Позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Торгівельно-Промислових Компаній «Трансформатор-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37087904), які знаходяться в установах банку.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна