Рішення

від 03.02.2014 по справі 910/20800/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20800/13 03.02.14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВЕРНА»

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ РЕЧІ»

про: стягнення 3.398,64 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Устименко І.М. - за довіреністю від 02.01.2014 № 2;

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товарситво з обмеженою відповідальністю «ЛАВЕРНА» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ РЕЧІ» про стягнення з останнього заборгованості в сумі 3 398,64 грн.

Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній, на виконання укладеного між сторонами даного спору договору купівлі-продажу від 24.11.2011 р. № 216, поставив відповідачеві товар на загальну суму 3 182,81 грн, який останній отримав, проте не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 3 182,81 грн.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 3 182,81 грн. Крім того, позивач також нараховує на суму заборгованості штраф у розмірі 63,66 грн., пеню у розмірі 124,18 грн. та 3 % річних у розмірі 27,99 грн., які також просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Ухвалою від 31.10.2013, прийнято вказаний вище позов до розгляду та порушено провадження у справі № 910/20800/13.

Ухвали винесені у даній справі надсилалися господарським судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи належним чином.

Повноважний представник відповідача у судові засідання не з'явився, відповідач про поважні причини нез'явлення його представника суд не повідомив.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.02.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

24 листопада 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАВЕРНА», як продавцем (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ РЕЧІ», як покупцем (надалі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 216 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити товар покупцю, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2. договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки проводяться згідно рахунку-фактури або накладних на товар отриманих від продавця.

Оплата за поставлений товар згідно умов цього договору здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця на протязі 7 (семи) календарних днів з дати відвантаження товару. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (п. 5.2. договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 182,81 грн. згідно видаткової накладної № 45 від 03.07.2013 р.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивачем поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 3 182,81 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи засвідченою копією видаткової, товарно-транспортної та податкової накладних.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок допущеного відповідачем порушення у його зобов'язані за Договором, яке полягає в оплаті отриманого від позивача товару. Відповідач отриманий від позивача товар повністю не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 3 182,81 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 182,81 грн. - основної заборгованості підлягають задоволенню повністю з урахуванням такого.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Суд відзначає, відповідачем жодного підтвердження щодо факту погашення перед позивачем заборгованості в сумі 3 182,81 грн., станом на момент вирішення даного спору по суті, суду не надано.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 3 182,81 грн.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 63,66 грн, пені у розмірі 124,18 грн та 3 % річних у розмірі 27,99 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.2. договору у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 2 % від вартості не сплаченої партії товару, а також нарахувати пеню за кожен день несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 63,66 грн., пені у розмірі 124,18 грн. та 3 % річних у розмірі 27,99 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ РЕЧІ» (03039, м. Київ, Голосіївський район, пров. Червоноармійський, буд. 14; ідентифікаційний код 37641953, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВЕРНА» (08703, Київська область, місто Обухів, вулиця Каштанова, будинок 3 Б; ідентифікаційний код 19407661, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в розмірі 3.182,81 (три тисячі сто вісімдесят дві) грн. 81 коп.; штраф у розмірі 63,66 (шістдесят три) грн. 66 коп.; пеню у розмірі 124,18 (сто двадцять чотири) грн. 18 коп.; 3 % річних у розмірі 27,99 (двадцять сім) грн. 99 коп. витрати по сплаті судового збору в сумі 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08 лютого 2014 року.

Суддя С.В. Балац