Постанова

від 21.05.2009 по справі ас12/661-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС12/661-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.09           Справа №АС12/661-08.

За позовом          Приватного геодезично  - землевпорядного  центру «Землі Білопільщини», Білопільський район   

до відповідача          Управління Пенсійного фонду України в Білопільському  районі, м.Білопілля  

про скасування рішення

                                                                        СУДДЯ    Н.П. ЛУГОВА                 

Представники:

від позивача:                    Міськов Є.П.

від відповідача:                     Фесенко І.В., довіреність № 29/01-01-39  від 02.01.09

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Балясна В.С.

          Згідно ухвали суду від 27.11.2008р. на підставі ст.165 КАС України справу було передано від судді Костенко Л.А. на розгляд судді Луговій Н.П., у судовому засіданні, що відбулося 27.11.2008р. на підставі ст.150 КАС України розгляд справи було відкладено на 08.01.2009р., 08.01.2009р.  було оголошено перерву до 20.01.2009р., 20.01.2009р. провадження у справі було зупинено на підставі п.п.3 п.1 ст.156 КАС України, 24.03.2009р.  провадження у справі було поновлено та призначено її до розгляду на 30.04.2009р., 30.04.2009р. розгляд справи було відкладено на 21.05.2009р.           

          Суть спору: позивач просить скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі № 294 від 09.09.2008р. про застосування до Приватного геодезично –землевпорядного центру “Землі  Білопільщини” штрафних санкцій в сумі 2 130 грн. 56 коп. та пені в сумі 1 221 грн. 58 коп. за несвоєчасну сплату позивачем  страхових внесків у вигляді штрафу  у розмірі 10, 20 та 50 % у залежності від кількості днів затримки та 0,1 % пені на суми недоїмки та фінансових санкцій.    

          Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що вони є неправомірними та необґрунтованими.         

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши надані докази, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, суд встановив:

          В обґрунтування вимог викладених у позовній заяві, позивач посилається на те, Приватний геодезично-землевпорядний центр “Землі Білопільщини” є платником єдиного податку за ставкою єдиного податку 10 % спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності  у період  з 2000р. по 2008 рік та по теперішній час.

Позивач вказує на те, що за ним не рахується борг з виплат Пенсійному фонду за період з 2004 року по 2008 рік, а  відрахування провадяться щомісячно, пенсійні внески перераховані повністю та рознесені помісячно по персоніфікованому обліку кожного працівника  ПГЗЦ «Землі Білопільщини».

          Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого  рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.          

           У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що відповідно до ст. ст. 14, 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003р., страхувальниками та платниками страхових внесків є роботодавці та підприємства, установи і організації створені відповідно до законодавства, які обрали особливий спосіб оподаткування –фіксований податок, єдиний податок –повинні нараховувати та сплачувати 32 % від суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у т.ч. в натуральній формі, а також позивач зазначає, що ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", на яку посилається позивач, не містить положень щодо відміни пільги з нарахування страхових внесків у розмірі 32 % фонду оплати праці найманих працівників у січні-червні 2004 року, а передбачає виключення спрямування коштів від сплати частини єдиного та фіксованого податку суб'єктами малого підприємництва до Пенсійного фонду України та відрахувань на обов'язкове соціальне страхування.

Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємства”, на який посилається позивач,  в обґрунтування позовних вимог, регулює податкові правовідносини. Суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, згаданим указом звільнені від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а не від сплати страхових внесків.

Також, відповідач посилається на те, що позивач в порушення вимог  абз.1 п.1 ст.19 та п.1 ч.8 Прикінцевих положень Закону, не здійснював нарахування внесків на загальнообов»язкове державне  пенсійне страхування за ставкою  32% за березень, квітень, травень та червень 2004р., тому УПФУ в Білопільському районі за наслідками виявлених  19.07.2004р. під час документальної перевірки порушень було донараховано 1 219 грн. 67 коп. страхових внесків, які узгоджено у встановленому законом порядку та сплачено в порядку календарної черговості виникнення боргу.

До позивача також, були застосовані фінансові санкції та нарахована пеня  згідно рішень: № 29 від 19.04.2004р. в сумі 170 грн. 00 коп.; № 27 від 19.07.2004р.  в сумі 185 грн. 95 коп.; № 661 від 28.12.2006р. на суму 896 грн. 28 коп., які узгоджено у встановленому законом порядку та сплачено в порядку календарної черговості виникнення боргу.

За даними картки особового  рахунку позивача за період з 01.01.2004р. по 09.09.2008р., тобто, на момент  застосування штрафних санкцій згідно рішення № 294, недоїмка зі сплати  страхових внесків складається з:

- переплати станом на 01.01.2004р.  – 35 грн. 79 коп.;

- нараховано до сплати позивачем зобов»язань згідно звіту додаток 23 – 12 498 грн. 36 коп.;

- донараховано страхових внесків згідно акту перевірки від 19.07.2004р. -   1 219 грн. 67 коп.

-  застосовано фінансові санкції та нараховано пеню -  1 252 грн. 23 коп.;

- сплачено страхових внесків – 10 077 грн. 06 коп.;

- зараховано єдиного  податку -  3 966 грн. 26 коп.;

- недоїмка станом на 09.09.2008р . складає  891 грн. 15  коп.

Фінансова санкція в сумі 2 130 грн. 56 коп.  та пеня в сумі 1 221 грн. 58 коп., застосовані до позивача згідно рішення УПФУ в Білопільському районі № 294 від 09.09.2008р. на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов»язкове державне  пенсійне страхування», за період з 20.04.2005р. по 28.08.2008р. в результаті несвоєчасної сплати ним страхових внесків у вигляді штрафу у розмірі 10, 20 та 50 % в залежності від кількості днів затримки та 0,1 % пені на суми недоїмки та фінансових санкцій.              

  Відповідно до ч. 1 ст. 11, п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 6, ч. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003р. та п. 2, 4, Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України”, затвердженої Постановою правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003р., зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України № 64/8663 від 16.01.2004р., позивач зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на обов‘язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32 % від суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі у натуральній формі та 1 % - 2 % від суми доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих чи виплачених платнику.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про загальнообовязкове  державне пенсійне страхування”, підприємство самостійно повинно обчислювати суму страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, яка зазначається  в  розрахунку страхових внесків у строки, що визначені п.6 ст.20 вищезазначеного Закону.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є субєктом малого підприємництва і є платником єдиного податку.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” № 2063-ІІ від 19.10.2000р., свідоцтво про сплату єдиного податку дає право підприємству на заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обовязкових платежів) сплатою єдиного податку.

Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” № 727/98 від 03.07.1998р. із змінами та доповненнями, субєктам малого підприємництва надано право самостійно обирати спосіб оподаткування за єдиним податком, визначені ставки єдиного податку, визначені база та обєкти оподаткування, строки та порядок сплати єдиного податку.

Як вбачається з матеріалів справи та згідно п. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” № 727/98 від 03.07.1998р. із змінами та доповненнями, позивач не є платником збору на обовязкове державне пенсійне страхування. Внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, відповідно до п. 2 вказаного Указу, сплачені підприємством позивача у складі єдиного податку (10 % від перерахованих підприємством сум єдиного податку).

Згідно ст. 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003р., страхові внески не включаються до складу податків, інших обовязкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Позивач зазначає, що почав сплачувати  32.0% від суми виплат заробітної плати до Пенсійного  фонду відповідно до Закону України «Про внесення змін до закону України «Про державний бюджет України на 2004р.» з 01.07.2004р.

 Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями, органи Пенсійного фонду є контролюючими органами стосовно збору на обовязкове державне пенсійне страхування.

Пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 вказаного Закону передбачає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних нормативно-правових актів, виданого на підставі (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або Пенсійного фонду, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і Пенсійного фонду, рішення приймається на користь платника податків.

Так, відповідно до Закону України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року", суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV, не вважати заборгованістю.  Донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються. Відповідно до  Прикінцевих положень цього закону, зокрема п. 3  Пенсійному фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття у разі, якщо ними були застосовані фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарювання, обумовлених у статті 1 цього Закону за період 2004 року - I кварталу 2005 року, та якщо вони були стягнуті, провести зарахування цих сум на особові рахунки страхувальників у рахунок майбутніх платежів.

Відповідно до листа Пенсійного Фонду України  від 12.05.2006 р. N 5946/03-20 на виконання статті 2 Закону України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року" до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року не застосовуються донарахування та штрафні санкції, які передбачені пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Листом Пенсійного Фонду України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.02.2005 р. N 1526/04 "Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суб'єктами особливого режиму оподаткування у 2004 році"  рекомендовано, беручи до уваги ту обставину, що у 2004 році не було врегульовано питання щодо вилучення із законодавства про спрощену систему оподаткування положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду України, не нараховувати пеню та не застосовувати штрафні санкції до вищезазначених платників за несплату та несвоєчасну сплату страхових внесків, нарахованих у 2004 році (у тому числі і за грудень місяць), передбачені частиною 8 і пунктами 2 та 7 частини 9 статті 106 Закону, та переглянути з врахуванням наведеного раніше прийняті рішення з даного питання.

Відповідно до ст. 58 Конституції України  закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Слід зазначити, що господарським судом Сумської області в 2008 році розглядалася справа № АС 5/245-07 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі до відповідача: Приватного геодезично-землевпорядного центру “Землі  Білопільщини”, Білопільський район  про стягнення 1814 грн. 96 коп.

Матеріалами цієї справи встановлювався факт сплати приватним геодезичного-землевпорядним центром „Землі Білопільщини” коштів за період з листопада 2006 року по 30 березня 2007 року, які Управління Пенсійного фонду України у Білопільському районі зараховував в погашення заборгованості, що виникла ще у січні –червні 2004 року. Наслідком розгляду зазначеної справи було закриття провадження у справі відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 21 квітня 2008 року. Управління Пенсійного фонду України у Білопільському районі відмовилося від позовних вимог, тобто фактично визнало той факт, що ніякої заборгованості, яка виникла в 2004 році не існувало.

Закриття провадження у справах в зв'язку з відмовою від позовів було також наслідком розгляду справ № 14 /50-06,  № 15/562-06,  № АС 9/586-08 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі до Приватного геодезично-землевпорядного центру “Землі Білопільщини” про стягнення страхових внесків, штрафних санкцій та пені, в яких відповідач також зараховував сплачувані позивачем внески в погашення боргів, які на його думку, мали місце починаючи з 2004 року.

Слід також зазначити, що на звернення позивача до Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Сумській області, в матеріалах справи є лист-відповідь, в якому зазначено, що згідно з рішенням УПФУ в Білопільському районі від 09.09.2008 року № 294: за порушення строків сплати за період з 15.12.2006 року по 28.08.2008 року застосовані фінансові санкції та нарахована пеня в сумі 3 352 грн. 14 коп. але, платіжні документи підприємства свідчать про своєчасність сплати внесків за цей період.

Також, позивачем  подано докази сплати страхових внесків протягом усього 2008 року за кожний задекларований місяць

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та скасовує рішення Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі № 294 від 09.09.2008р. про застосування до Приватного геодезично –землевпорядного центру “Землі  Білопільщини” штрафних санкцій в сумі 2 130 грн. 56 коп. та пені в сумі 1 221 грн. 58 коп. за несвоєчасну сплату позивачем  страхових внесків у вигляді штрафу  у розмірі 10, 20 та 50 % у залежності від кількості днів затримки та 0,1 % пені на суми недоїмки та фінансових санкцій.

Згідно ст.94 КАС України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.   

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                        ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі № 294 від 09.09.2008р. про застосування до Приватного геодезично –землевпорядного центру “Землі  Білопільщини” штрафних санкцій в сумі 2 130 грн. 56 коп. та пені в сумі 1 221 грн. 58 коп. за несвоєчасну сплату позивачем  страхових внесків у вигляді штрафу  у розмірі 10, 20 та 50 % у залежності від кількості днів затримки та 0,1 % пені на суми недоїмки та фінансових санкцій.

3. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Білопільському  районі (41800, Сумська область, м.Білопілля, вул.Макаренко, 7, код 21129778) на користь Приватного геодезично  - землевпорядного  центру «Землі Білопільщини» (41812, , Сумська область, м.Ворожба, вул. Некрасова, 3, код 30748924) 3 грн. 40 коп. витрат про сплаті судового збору.

4. Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.          

5. Порядок і строки апеляційного оскарження встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,  якщо таку заяву не було подано. В разі подання  апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано,  набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 СУДДЯ                                                                                                     Н.П. ЛУГОВА

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.        

Повний текст постанови підписаний  21.05.2009р.