Постанова

від 27.01.2014 по справі 2а-3154/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2014 р. м. Київ К-42182/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства «Медиком-М»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010

у справі №2а-3154/10/1670

за позовом Приватного підприємства «Медиком-М»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010, в позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій позивача з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в ході якої перевірено правильність нарахування та сплати позивачем орендної плати за земельні ділянки згідно податкової декларації за 2008 рік та договору оренди земельної ділянки, за результатами якої складено акт №2825/15-227/34793195 від 09.06.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення ст.21 Закону України «Про оренду землі», з врахуванням змін внесених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 03.06.2008 №309-УІ, внаслідок чого допущено заниження розміру орендної плати за землю за січень-грудень 2008 року на загальну суму 9945,45 грн., оскільки орендна плата за договором оренди земельної ділянки комунальної власності у 2008 році позивачем нараховувалась та сплачувалась в розмірі 1% від грошової оцінки землі, замість встановлених законодавством 3% від грошової оцінки землі.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №000541/0/1503/0/1923 від 18.06.2010, яким визначено суму податкового зобов?язання з орендної плати за землю у загальному розмірі 14918,25 грн., у т.ч. 9945,45 грн. основного платежу та 4972,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суди попередніх інстанцій, підтримуючи правову позицію податкового органу, дійшли висновку, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є загальнодержавним податком, розмір та порядок сплати якого визначається законами у сфері оподаткування, а відтак не може змінюватись за взаємною згодою сторін.

Судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 ЗК).

Згідно зі статтею другою Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 21 Закону України «Про оренду землі» річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів. Розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», до загальнодержавних платежів належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» та статтею 8 Закону України «Про плату за землю» передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Разом із тим, статтею 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Вищезазначені положення законодавчих актів знайшли своє відображення і в умовах укладеного позивачем з Кременчуцькою міськрадою договорі оренди земельної ділянки №10997

від 09.10.2007, зареєстрованого 16.11.2007 за №040754800248.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державна податкова інспекція наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статей 12, 80, 83 ЗК, статті 21, 30 Закону України «Про оренду землі» наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Таким чином, зміна розміру земельного податку згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 №309-УІ є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної палати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Таке застосування норм матеріального права відповідає практиці Верховного Суду України викладеній в постанові від 11.06.2013 за позовом ЗАТ «Кримвтормет» до ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Медиком-М» задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити. Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об?єднаної державної податкової інспекції №000541/0/1503/0/1923 від 18.06.2010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Медиком-М» (39600, Полтавська обл., м.Кременчук, вул.Сербіченка, 1, кв.12, код ЄДРПОУ 34793195) судові витрати в розмірі 6 (Шість) грн. 80 коп.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун