Рішення

від 06.02.2014 по справі 908/4028/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 8/112/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2014 Справа № 908/4028/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руслан-Запчастини" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Красіна, 17/1)

до відповідача Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. О. Невського, 119)

про стягнення 9408 грн. 97 коп. основного боргу за договором № 68 від 03.01.2013 р., 591 грн. 86 коп. пені.

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - Безух А.М., дов. від 14.01.2014 р.

Відповідача - не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 9408 грн. 97 коп. основного боргу за договором № 68 від 03.01.2013 р., 4234 грн. 06 коп. відсотків за користування грошовими коштами.

Розгляд справи, призначений на 22.012.014 р., відкладався до 06.02.2014 р. у зв'язку з неявкою відповідача. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 06.02.2014 р.

В судовому засіданні 22.01.2014 р. позивачем заявлено про уточнення позовних вимог. В обґрунтування заяви зазначено, що з урахуванням діючих норм права, існуючої судової практики нарахування відсотків при простроченні виконання зобов'язання по своїй правовій природі є неустойкою (пенею). Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. З урахуванням викладеного нараховані відсотки є неустойкою (пенею), а тому позивач просить стягнути з КП "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області заборгованість в розмірі 9408 грн. 97 коп., пеню у розмірі 591 грн. 86 коп., нараховану за період з 26.07.2013 р. по 17.01.2014 р.

Після дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами суд вважає, що заявлене клопотання за своєю суттю є клопотанням про зменшення розміру позовних вимог. У відповідності до ст.. 22 ГПК України клопотання задоволено судом.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 9408 грн. 97 коп. основного боргу за договором № 68 від 03.01.2013 р., 591 грн. 86 коп. пені.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові, відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, 612 ЦК України. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов договору №68, укладеного з відповідачем 03.01.2013 р., за видатковими накладними останньому відвантажено запчастини. Відповідно до п. 3.1 договору оплата кожної партії поставленої продукції здійснюється покупцем на протязі 10-ти банківських днів з моменту поставки даної партії продукції, але не пізніше 25-го числа поточного місяця. Порушуючи умови договору, відповідач частково здійснив оплату отриманого товару, внаслідок чого за ним склалась заборгованість у сумі 9408 грн. 97 коп., яку позивач просить стягнути з підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод». Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 591 грн. 86 коп. пені, нарахованої за період з 26.07.2013 р. по 17.01.2014 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, не скористався правом надати відзив на позов, в судове засідання представник двічі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалу від 11.12.2013 р. про порушення провадження по даній справі відповідач отримав 17.12.2013 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції, та мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень за їх наявності. Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 06.02.2014 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Руслан-Запчастини» (позивач у справі, постачальник) та Комунальним підприємством «Мелітопольський асфальтобетонний завод» (відповідач у справі, покупець) 03.01.2013 р. укладено договір № 68, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та по ціні, вказаним в товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору. Порядок розрахунків узгоджено п. 3.1 договору, яким передбачено, що оплата кожної партії поставленої продукції здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів з моменту поставки даної партії продукції, але не пізніше 20 числа поточного місяця.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору № 68 від 03.01.2013 р. за видатковими накладними № РЗС-004685 від 14.06.2013 р., № РЗС-004700 від 14.06.2013 р. № РЗС-004674 від 14.06.2013 р., № РЗС-004803 від 18.06.2013 р. позивачем поставлено відповідачу продукцію, яку отримано відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на зазначених накладних та довіреність № 160 від 01.06.2013 р. На оплату поставленої продукції відповідачу пред'явлено рахунки-фактури. Як вказує позивач, відповідачем не оплачено продукцію, отриману за вказаними накладними. Згідно представленого позивачем розрахунку з відповідачем склалася заборгованість в розмірі 9408 грн. 97 коп.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов договору. Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару в узгодженому розмірі та у визначені строки, заявлені позовні вимоги визнав, про що підписав акт звірення розрахунків станом на 12.11.2013 р., суд вважає вимоги про стягнення основного боргу в сумі 9408 грн. 97 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 591 грн. 86 коп., нарахованої за період з 26.07.2013 р. по 17.01.2014 р. позивач обґрунтовує п. 5.2 договору № 68 від 03.01.2013 р., згідно до якого за прострочення оплати поставленої продукції покупець сплачує проценти за користування грошовими коштами в розмірі 0,3% від вартості неоплаченої в строк продукції за кожний день прострочки.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З огляду на наведене судом встановлено підстави щодо стягнення пені за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання. Суд знаходить представлений розрахунок неустойки обґрунтованим, вимоги не суперечними ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

У зв'язку з внесенням позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, переплачена сума судового збору в розмірі 29 грн. 50 коп. підлягає поверненню позивачу, про що судом винесено відповідну ухвалу.

На підставі викладеного, ст. ст. 193, 232 ГК України, ст. ст. 526, 549, 692 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. О. Невського, 119, ЄДРПОУ 32298150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Руслан-Запчастини" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Красіна, 17/1, ЄДРПОУ 33513251) 9408 (дев'ять тисяч чотириста вісім) грн. 97 коп. основного боргу, 591 (п'ятсот дев'яносто одна) грн. 86 коп. пені, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судових витрат. Видати наказ.

Повне рішення складено 11 лютого 2014 року.

Суддя І.А. Попова