Рішення

від 19.11.2013 по справі 911/3818/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа № 911/3818/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Фонд комунального майна», Київська область, м. Славутич

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудліс», Київська область, м. Славутич

про стягнення 18921,96 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Осіпова С.В. (довіреність б/н від 4 листопада 2013 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Фонд комунального майна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудліс» (далі - відповідач) про стягнення 18921,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №442 від 28 липня 2010 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за орендоване майно за період: травень 2012 року - січень 2013 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 7251,05 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував пеню в розмірі 11482,17 грн. та 3% в розмірі 188,74 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 9 жовтня 2013 року та призначено справу до розгляду на 5 листопада 2013 року.

Відповідно до ухвали суду від 5 листопада 2013 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 19 листопада 2013 року.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 9 жовтня 2013 року та від 5 листопада 2013 року в судові засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, хоча був повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

19 листопада 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором орендар) 28 липня 2013 року укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності за №442.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення, інженерні мережі та комунікації, що є їх невід'ємною частиною і знаходяться на балансі орендодавця.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що орендна площа становить 202,20 м 2 .

Відповідно до пункту 2.2.4 договору майно вважається переданим орендарю з моменту підписання акту прийому-передачі.

Згідно пункту 3.2 договору орендна плата за корисну площу визначається на підставі «Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича» та за перший (базовий) місяць оренди - серпень 2010 року становить 1327,18 грн. Розмір орендної плати за перший місяць фіксується в договорі. За кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що публікується в поточному місяці.

Відповідно до пункту 3.4 договору орендна плата вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу орендодавця, не пізніше останнього числа поточного місяця.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата, яка була перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується орендодавцем з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, за затримку внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцеві штраф у розмірі 0,5% за кожний календарний день прострочення платежу включаючи день проплати.

Згідно пункту 5.1.1 договору орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати всі платежі, передбачені цим договором.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з 1 серпня 2010 року та діє по 30 липня 2013 року.

На виконання пункту 1.1 договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 202,20 м 2 , що підтверджується актом приймання-передачі (том 1, а.с. 14).

Актом прийому-передачі від 21 січня 2013 року відповідач повернув позивачу орендоване майно (том 1, а.с. 15).

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, а саме, не повністю сплатив орендну плату за період: травень 2012 року - січень 2013 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 7251,05 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судові засідання 5 листопада 2013 року та 19 листопада 2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду. Витребувані документи відповідач суду не надав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю виконав умови договору. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у відповідача через порушення умов договору в розмірі 7251,05 грн. підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону .

У пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27 лютого 2012 року за №01-06/224/2012 «Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» Вищий господарський суд України зазначив, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний , тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови від 24.10.2011 №25/187, від 07.11.2011 №5002-2/5109-2010).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розмір пені, визначений позивачем, складає 11482,17 грн.

Проте, згідно з розрахунком, зробленим судом (з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 538,91 грн.

Під час судового розгляду справи відповідачем було заявлено щодо пропуску позивачем строку позовної давності та про застосування позовної давності у даній справі щодо позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені) за період травень - вересень 2012 року.

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Однак, зазначена заява задоволенню не підлягає, оскільки, позивачем не пропущено строк позовної давності в частині заявленої до стягнення пені за період травень - вересень 2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 188,74 грн. є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудліс» (07100, Київська область, м. Славутич, вул. Героїв Дніпра, 2, оф. 9, код 32415282) на користь Комунального підприємства «Фонд комунального майна» (07100, Київська область, м. Славутич, пл. Центральна, 5, код 32301037) - 7251 (сім тисяч двісті п'ятдесят одна) грн. 05 коп. заборгованості, 538 (п'ятсот тридцять вісім) грн. 91 коп. пені, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 74 коп. 3% річних та 725 (сімсот двадцять п'ять) грн. 47 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 25 листопада 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.