Рішення

від 03.02.2014 по справі 922/5056/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р.Справа № 922/5056/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Бабиніним Д.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "СНС-Система", м. Київ до ФО-П ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів за участю :

Представника позивача: Селіванов М.В., дов. б/н від 28.01.2014 р.

Представник відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СНС-Система", звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення основного боргу в розмірі 94999,94 грн., пені в розмірі 2780,67 грн., 641,69 грн. 3% річних.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 09/07/13 від 09.07.2013 р. щодо оплати вартості отриманого товару.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримували в повному обсязі.

Відповідач свого уповноваженого представника в судові засідання не направив, витребуваних ухвалами суду документів не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи направлена на зазначену в позовній заяві адресу відповідача та повернута до суду з відміткою про закінчення термінів зберігання ухвала про порушення провадження у справі (арк.спр. 48-52). Вказаний висновок цілком узгоджується з абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

09 липня 2013 року між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір поставки № 09/07/13 (далі - "договір поставки").

Відповідно до п. 1 договору поставки постачальник передає у власність покупця продукцію - поліетилен, поліпропілен (товар), а покупець приймає товар та сплачує його ціну.

Пунктом 2 договору поставки сторони погодили, що найменування, кількість та ціна товару вказуються в видатковій накладній, яка є невід"ємною частиною договору.

Згідно п. 8 договору поставки оплата за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів, якщо інші умови оплати за товар не узгоджені сторонами додатково.

За змістом п.п. 6, 11 договору поставки підтвердженням належного виконання постачальником своїх обов"язків за договором є підписання представником покупця видаткової накладної. Товар є прийнятим покупцем по кількості - з моменту підписання представником постачальника накладної, по якості - через 5 календарних днів з моменту поставки, якщо за цей період від покупця не надійшло письмових претензій стосовно якості товару.

Позивач стверджує, що на виконання положень договору він поставив, а відповідач прийняв в період з 19.08.2013 р. до 22.08.2013 р. товар на загальну суму 232499,94 грн., втім останній за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 94999,94 грн.

Пунктом 14 договору поставки сторони погодили, що за несвоєчасне виконання сторонами зобов'язань, передбачених п.п. 8, 9, 12 цього договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,056 % за кожний день прострочення від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення виконання чи неналежного виконання зобов'язань.

На підставі вказаного положення договору поставки позивач нарахував відповідачу пеню за період з 05.09.2013 р. по 26.11.2013 р. на загальну суму 2780,67 грн.

Керуючись ст. 625 ЦК України позивач також нарахував відповідачу 3% річних за період з 05.09.2013 р. по 26.11.2013 р. на загальну суму 641,69 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв в період з 19.08.2013 р. до 22.08.2013 р. товар на загальну суму 232499,94 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (арк.спр. 10-13).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов»язання за договором поставки перед відповідачем.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту положень п.п. 6, 8, 11 договору поставки слідує, що відповідач мав розрахуватися за отриманий товар протягом 14 календарних днів з моменту підписання позивачем видаткової накладної.

Таким чином, відповідач мав розрахуватися за отриманий ним товар в наступні строки:

- за видатковою накладною № РН-0000015 від 19.08.2013 р. на суму 30799,99 грн. - до 02.09.2013 р.

- за видатковою накладною № РН-0000016 від 20.08.2013 р. на суму 46199,99 грн. - до 03.09.2013 р.

- за видатковою накладною № РН-0000018 від 21.08.2013 р. на суму 77749,98 грн. - до 04.09.2013 р.

- за видатковою накладною № РН-0000019 від 22.08.2013 р. на суму 77749,98 грн. - до 05.09.2013 р.

Позивач стверджує, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 94999,94 грн. за видатковими накладними: № РН-0000018 від 21.08.2013 р. та № РН-0000019 від 22.08.2013 р.

Втім, такі твердження позивача не знайшли свого документального підтвердження.

Надані до матеріалів справи у якості доказів видаткові накладні підтверджують, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 232499,94 грн.

Виписки з банку (арк.спр. 37-38) свідчать про оплату відповідачем 144500,00 грн. від загальної вартості отриманого за договором товару.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази свідчать про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за договором в розмірі 87999,94 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази оплати вказаної заборгованості за договором поставки в більшій частині або в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за договором поставки, та про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості в розмірі 87999,94 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Договором поставки (п.14) сторони погодили, що за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару, відповідач має сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,056 % за кожний день прострочення від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення виконання чи неналежного виконання зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вищевикладене та прострочення відповідачем грошового зобов'язання (оплати вартості поставленого за договором товару), перевіривши розмір пені та 3% річних на предмет відповідності вимогам договору, чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 253-255, ч. 3 ст. 549, 625 ЦК України, ч. 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 статті 232 ГК України, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені та 3% річних в цілому є законними та обґрунтованими. Втім, позивачем невірно визначено суму заборгованості, на яку відповідні санкції можуть нараховуватися.

Так, за видатковою накладною № РН-0000018 від 21.08.2013 р. за період з 05.09.2013 р. по визначену позивачем дату - 26.11.2013 р. пеня має становити 480,02 грн., а 3% річних - 110,77 грн.

За видатковою накладною № РН-0000019 від 22.08.2013 р. за період з 06.09.2013 р. по визначену позивачем дату - 26.11.2013 р. пеня має становити 2270,73 грн., а 3% річних - 524,01 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних. Так, за період з 05.09.2013 р. по 26.11.2013 р. пеня підлягає стягненню в розмірі 2750,75 грн., а 3% річних - в розмірі 634,78 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Відповідно до даної норми витрати по сплаті судового збору при частковому задоволенні позовних вимог покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в сумі 1827,71 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 175, 231, 231 ГК України, ст.ст. 526, 549, 610-612, 625, 692, 712 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33,38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СНС-Система" (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 10/10, оф. 60, код ЄДРПОУ 32981286) заборгованість в розмірі 87999,94 грн., пеню в розмірі 2750,75 грн., 634,78 грн. 3% річних, судовий збір в розмірі 1827,71 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.02.2014 р.

Суддя Суярко Т.Д.