Постанова

від 10.07.2006 по справі 2-23/1584-2006а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-23/1584-2006А

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 07 липня 2006 року  

Справа № 2-23/1584-2006А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В.,

суддів                                                                      Шевченко Н.М.,

                                                                                          Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 23-30.01.2006 року у справі № 2-23/1584-2006А

за позовом           Приватного підприємства "Капстройремонт" (вул. 1 Коної Армії, 74а-24,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95024)

до           Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Постановою господарського суду Автономної республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 23-30 січня 2006 року у справі №2-23/1584-2006А позов Приватного підприємства "Капстройремонт" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0002252602/0 від 19.11.2004 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 182952,00грн., № 000226602/0 від 19.11.2004 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 147780,00грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Капстройремонт” 3,40грн. державного мита та 4000,00грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інститут обліку та аудиту” 2000,00грн. витрат за проведення судово-економічної експертизи.

                    Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

                    Судові засідання, призначені на 11.04.2006 року та 02.06.2006 року, було відкладено у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю витребування додаткових документів.

                    В судових засіданнях 16.05.2006 року, 30.05.2006 року, 13.06.2006 року та 04.07.2006 року оголошувалась перерва, після оголошеної перерви сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

                    Ухвалою від 15.05.2006 року та ухвалою від 13.06.2006 року був продовжений строк розгляду спору.

                    Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 04.07.2006 року у зв'язку з відпусткою у складу колегії було замінено суддів Голика В.С. та Дугаренко О.В. на суддів Шевченко Н.М. та Черткову І.В.

                    Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд апеляційної скарги у відсутності сторін за наявними у справі доказами, оскільки згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

                    При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України Севастопольський апеляційний господарський суд встановив наступне.

                    Державною податковою адміністрацією в Автономній Республіці Крим у період з 05.10.2004 року по 15.11.2004 року було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства Приватним підприємством "Капстройремонт" за період з 01.07.2003 року по 30.06.2004 року. По результатах перевірки було складено акт № 20-26-2/2-150-32296745 від 16.11.2004 року.

                    Перевіркою було встановлено порушення з боку Приватного підприємства "Капстройремонт" підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, усунено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2003 рік у сумі 67400,00 грн. та донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 130680,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за перше півріччя 2004 року на 13200,00 грн.; та порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.4, підпункту 7.3.1, підпункту 7.4.5  статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у серпні та вересні 2003 року, у лютому 2004 року.

                    З акту перевірки вбачається, що позивачем включені до складу валових витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а саме, завищення валових витрат склало: за друге півріччя 2003р. - 248,0 тис. грн., за 2003р.-248,0 тис. грн., за перше півріччя 2004р.- 48,0 тис. грн. За даними позивача від'ємне значення об'єкту оподаткування склало: 2003р. - 67,4 тис.грн., перше півріччя 2004р. -34,4тис.грн. Крім того, перевіркою встановлено, що за даними платника податків об'єм оподатковуваних операцій у вересні 2003р. склав 1538200грн., а податкові зобов'язання з податку на додану вартість - 307640,00грн. За результатами перевірки об'єм оподатковуваних операцій склав 1567200,00грн., а податкові зобов'язання з податку на додану вартість - 313400,00грн.

                    На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002252602/0 від 19.11.2004 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 182952,00 грн., у тому числі –130680,00 грн. податку на прибуток, 52272,00 грн. штрафних санкцій; № 0002262602/0 від 19.11.2004 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 147780,00 грн., з яких податок на додану вартість –98520,00 грн., штрафні санкції –49260,00 грн.

                    Задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що: по-перше, податковою інспекцією неправомірно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки, на думку суду, позивачем було підтверджено повернення поворотної фінансової допомоги, на яку згідно з законом не нараховуються відсотки, а тому ці відсотки, які не сплачені позивачем, правомірно не віднесені позивачем до складу валового доходу платника податку; по-друге, визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість є необґрунтованим, оскільки податкові накладні №№ Н-178, Н-179, видані Приватним підприємством „Лінкс”, відповідають вимогам закону, тому віднесення сум податку на додану вартість по цих накладних є, на думку суду першої інстанції, правомірним.

                    Вивчивши матеріали справи,  вислухавши представників сторін,  обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим підлягаючою частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

                    Так, податковою інспекцією було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 182952,00 грн.: 130680,00 грн. –сума податку, 52272,00 грн. –штрафні санкції.

                    Згідно з актом перевірки та висновком судово-бухгалтерської експертизи № 10 від 16.09.2005 року донарахування податку на прибуток за друге півріччя 2003 року відбулось за рахунок того, що позивачем не було підтверджено належним чином повернення поворотної фінансової допомоги, отриманої від Тризна М.В., донарахування податку за перше півріччя 2004 року здійснювалось за рахунок умовно нарахованих податковим органом відсотків за користування поворотною фінансовою допомогою, яка отримана від ТОВ „Енергетичні системи України”.

                    Як підтверджується матеріалами справи, між Приватним підприємством "Капстройремонт" та фізичною особою Тризна М.В. укладено договір про поворотну-фінансову допомогу від 03.03.2003 року. Згідно пункту 1 договору кредитор (Тризна М.В.) передає позичальнику (позивачу) у власність 782000,00грн. терміном до 03.09.2003 року, а позичальник зобов'язаний повернути вказану суму у зазначений строк ( том 1, аркуш справи 81).

                    Експертизою встановлено , що при порівнянні касових ордерів, які містяться у матеріалах справи, з карткою рахунку 5.5 "Інші довгострокові зобов'язання" по контрагенту Тризна М.В. вбачається отримання фінансової допомоги за період з 01.07.2003р. по 31.12.2003р. в сумі 244911,00грн., поворотно - фінансової допомоги за вказаний період в сумі 579768,00грн., з урахуванням кредитового сальдо на 01.07.2003р. по рахунку 55 в сумі 334857,00грн., на 31.12.2003р. сальдо розрахунків на 31.12.2003р. по даному контрагенту склало "0".

                    Згідно підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

                    Посилання в апеляційній скарзі податкової інспекції на те, що повернення поворотної фінансової допомоги позивачем не здійснювалось, а витратні касові ордери не підтверджують погашення поворотної фінансової допомоги, оскільки ці ордери не підписані кредитором, а призначення платежу у банківських витягах не відповідає призначенню платежу у касових ордерах, не відповідають дійсності з огляду на таке.

                    Вказані витратні касові ордери підтверджують факт передачі грошових коштів з каси підприємства до банківської установи, тобто одержувачем зазначених коштів був банк, а не кредитор за договором надання фінансової допомоги, тому підпис кредитора відсутній. Також, слід зазначити, що зазначена в апеляційній скарзі невідповідність призначень платежів мала місце лише в окремих випадках, до того ж усі вказані в видатних касових ордерах грошові кошти, оприбутковані для погашення поворотної фінансової допомоги, були видані кредитору –Тризна М.В.

                    До того ж висновками судово-бухгалтерської експертизи також підтверджується факт повернення поворотно-фінансової допомоги у повному обсязі.

                    Таким чином, судова колегія вважає, що донарахування податковою інспекцією податкового зобов'язання з податку на прибуток було здійснено неправомірно.

                    Зважаючи на викладене, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002252602/0 від 19.11.2004 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 182952,00грн. обґрунтованим та заснованим на вимогах закону.

                    Також рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим було визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 000226602/0 від 19.11.2004 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 147780,00грн.

                    Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суд першої інстанції в рішенні зазначив лише про безпідставність донарахування податку на додану вартість у сумі 27351,24 грн. за серпень 2003 року, пославшись на те, що Приватне підприємство "Капстройремонт" мало право віднести суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту по податковим накладним, які виписало приватне підприємство „Лінкс” позивачу на вказану суму податку, оскільки ці накладні відповідають вимогам закону.

                    Податкова інспекція в апеляційній скарзі не погоджується з цим висновком суду першої інстанції, вважає, що права на податковий кредит у позивача по вказаним податковим накладним не було, оскільки на момент отримання позивачем податкових накладних приватного підприємства „Лінкс” № Н-178, № Н-179 від 30.06.2003 року та №№ Н-252, Н-253, Н-254, Н-255, тобто 30.08.2003 року та 01.09.2003 року відповідно, свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства „Лінкс” було анульовано за заявою власника підприємства 07.08.2003 року.

                    Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

                    Як свідчать матеріали справи, податкові накладні № Н-178 та № Н-179 були виписані приватним підприємством „Лінкс” 30.06.2003 року (том 1, аркуші справи 79-80).

                    Згідно з заявою про виключення з реєстру платника податку на додану вартість, свідоцтво платника податку приватного підприємства „Лінкс” було анульовано 07.08.2003 року (том 1, аркуш справи 101).

                    На той момент приватне підприємство „Лінкс” було зареєстровано як платник податку на додану вартість та мало право на складання податкових накладни відповідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Цей факт податковою інспекцією не оскаржується.

                    Висновком судово-бухгалтерської експертизи підтверджується відповідність вказаних податкових накладних вимогам закону (том 3, аркуш справи 73).

                    Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

                    Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

                    Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що сам факт отримання позивачем податкових накладних після анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість приватного підприємства „Лінкс”, не позбавляє позивача права на віднесення сум податку по цим накладним до складу податкового кредиту, та вважає апеляційні вимоги податкової інстанції у цій частині безпідставними.

                    Однак, судом першої інстанції не досліджувались податкові накладні №№ Н-252, Н-253, Н-254, Н-255 на суму податку на додану вартість 7469,88 грн., видані приватним підприємством „Лінкс”, отримані 01.09.2003 року та внесенні позивачем до книги придбання відповідно  під №№ 474, 471, 473, 472.

                    Висновком судово-бухгалтерської експертизи зазначено, що вищезазначені податкові накладні на експертизу представлені не були, та експертом підтверджується завищення податкового кредиту по податковим накладним від приватного підприємства „Лінкс” у сумі 7469,88 грн.

                    Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

                    Податкові накладні №№ Н-252, Н-253, Н-254, Н-255 позивачем у судове засідання представлені не були, тому дата їх виписування судової колегії не відома та неможливо визначити, чи мало право приватне підприємство „Лінкс” виписувати ці накладні чи ні.

                    Враховуючи вказане та висновки судово-бухгалтерської експертизи, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги у частині донарахування податку на додану вартість в сумі 7469,88 грн. задоволенню не підлягають.

                    Суд першої інстанції визнав повністю нечинним податкове повідомлення-рішення № 000226602/0 від 19.11.2004 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 147780,00грн. Однак, в мотивувальній частині рішення господарським судом першої інстанції не надано оцінку тим обставинам, що стосуються порушення  з боку позивача підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме Приватним підприємством "Капстройремонт" були включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними, на загальну суму 92720,00 грн., та позивачем було необґрунтовано занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за 2003 рік у сумі 5800,00 грн. (том 1, аркуші справи 31-33).

                    Перевіркою було встановлено, що Приватне підприємство "Капстройремонт" не підтвердило податковий кредит податковими накладними та неправильно розраховувало та сплачувало податок на додану вартість, в результаті чого позивачу було донараховано податок на додану вартість у сумі 97520,00 грн.

                    По результатах проведеної судово-бухгалтерської експертизи було встановлено наступне: позивачем з числа відсутніх під час перевірки не було представлено до експертизи податкові накладні на загальну суму 11260,36 грн. (додаток до висновку, том 3, аркуш справи 79). Всього експертизою було підтверджено завищення з боку Приватного підприємства "Капстройремонт" податкового кредиту на суму 18730,27 грн. (11260,36 грн. + 7469,88 грн.).

                    Судова колегія погоджується з висновками експерта, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи.

                    Однак, у поясненні до апеляційної скарги від 30.06.2006 року податкова інспекція посилається на той факт, що Приватним підприємством "Капстройремонт" були двічі враховані у книзі обліку придбання товарів (послуг) підприємства за 2003 рік наступні податкові накладні:

-          ПП Глобін О.Ф. № 0019/1 ПДВ 919,80 грн., враховано у строках 59 та 451 книги;

-          ПМП Ілбіб № 592 ПДВ 409,18 грн., враховано у строках 53 та 451 книги;

-          ДП Клинок-Юг № 549 ПДВ 658,11 грн., враховано у строках 48 та 452 книги;

-          ДП Клинок-Юг № 477 ПДВ 418,03 грн., враховано у строках 47 та 452 книги;

-          ДП Клинок-Юг № 550 ПДВ 976,76 грн., враховано у строках 306 та 452 книги;

-          ПП „Ега” № 36 ПДВ 833,33 грн., враховано у строках 55 та 454 книги;

-          ПП „Ега” № 45 ПДВ 666,67 грн., враховано у строках 60 та 454 книги;

-          ТОВ „Лідер-Крим” № 12856 ПДВ 12565,63 грн., враховано у строках 112 та 461 книги.

                    З урахуванням викладеного, перевірив відповідність доводів податкової інспекції матеріалам справи, керуючись підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, судова колегія дійшла висновку, що суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним були двічі включені до складу податкового кредиту, тому судова колегія вважає обґрунтованим донарахування податковою інспекцією податкового зобов'язання по зазначеним накладним у сумі 17447,51 грн.

                    Що стосується заниження Приватним підприємством "Капстройремонт" податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 2003 рік у сумі 5800,00 грн., то судова колегія погоджується з висновками експерта у цій частині, згідно яких донарахування цієї суми було здійснено без урахування уточнюючого розрахунку податку на додану вартість за грудень 2003 року.

                    Виходячи з зазначеного, сума податку на додану вартість правомірно, на думку судової колегії, визначена Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим становить 36177,78 грн.

                    Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 000226602/0 від 19.11.2004 в сумі 62342,22 грн. податку на додану вартість, 31171,11 грн. штрафних санкцій, всього –93513,33 грн. В решті позовних вимог суд апеляційної інстанції відмовляє.

                    Факти, встановлені судом апеляційної інстанції, свідчать про неповне з'ясування господарським судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкового вирішення справи.

                    Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

                    Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне змінити.

                    Як свідчать матеріали справи, позивач поніс витрати, пов'язані із проведенням експертизи в сумі 4000,00 грн. (рахунок №12), що підтверджується квитанцією від 28.04.2005 року (том 3, аркуші справи 62, 87-88).

                    Судові витрати, понесені позивачем, у зв'язку з частковим задоволенням позову підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь: державне мито –у розмірі 71 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення –у розмірі 99 грн., витрати на проведення судово-бухгалтерської експертизи –у розмірі 3345 грн., на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

                    Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, статтею 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим  задовольнити частково.

                    2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23-30.01.2006 року у справі № 2-23/1584-2006А змінити.

                    3. Визнати нечинними податкове повідомлення-рішення № 0002252602/0 від 19.11.2004 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 182952,00 грн.

                    4. Визнати нечинними податкове повідомлення-рішення № 000226602/0 від 19.11.2004 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 93513,33 грн., з яких 62342,22 грн. –податку на додану вартість, 31171,11 грн. –штрафних санкцій.

                    5. В решті у позові відмовити.

                    6. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок 31111095500002 у банку одержувача: Управління державного казначейства в Автономній Республіці Крим, одержувач: Держбюджет М.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Приватного підприємства "Капстройремонт" (95024, „АР Крим, м. Сімферополь, вул.1 Конної Армії, 74а, кв.24, рахунок 26006075260001 в Філії АКІБ "УкрСіббанк" КРУ МФО 384801,ЗКПО 32296745) 71,00 грн. державного мита, 99,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 3345,00грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

                    7. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок 31111095500002 у банку одержувача: Управління державного казначейства в АР Крим, одержувач: Держбюджет м.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут обліку та аудиту" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Б.Куна,9 -106, рахунок 26002314751 в СФ АКБ "Морський транспортний банк" М.Сімферополь) 2000,00грн. витрат за проведення судово-бухгалтерської експертизи.

                    8. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                            К.В. Волков

Судді                                                                                          Н.М.Шевченко

                                                                                          І.В. Черткова