Рішення

від 06.02.2014 по справі 911/3635/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 Тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"06" лютого 2014 р. Справа № 911/3635/13

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» в особі Бородянського районного підрозділу, смт Бородянка до Громадського об'єднання «Об'єднане садове товариство «Загальці-1», Бородянський район, с. Дружня треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Обслуговуючий кооператив «Садове товариство В.О. ім. С.П. Корольова», Бородянський район, с. Дружня 2. Садівницьке товариство «Простір», Бородянський район, с. Дружня про визнання договору укладеним за участю представників:

позивача:Конєва Л.Л. - дов. від 24.05.2013р. №125 відповідача:Майорова О.О - керівник, Шкарівська І.М. - дов. від 10.10.2013р. № 2 третіх осіб:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» в особі Бородянського районного підрозділу (далі - позивач) до Громадського об'єднання «Об'єднане садове товариство «Загальці-1» (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Обслуговуючий кооператив «Садове товариство В.О. ім. С.П. Корольова» (далі - третя особа 1) та Садівницьке товариство «Простір» (далі - третя особа 2) про визнання договору про спільне використання технологічних електричних мереж і додатків до нього укладеними між сторонами на умовах поданого до суду проекту та зобов'язання відповідача погодити кошторис обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж у Київському територіальному представництві Національної комісії регулювання електроенергетики України (вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 18.11.2013р.).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на існування прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладання зазначеного договору між сторонами у справі, яку відповідач ігнорує.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представники відповідача, присутні в судовому засіданні, проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, письмових поясненнях та додаткових поясненнях, які зводяться до того, що позивач передчасно звернувся до суд з позовом, оскільки в нього відсутній в силу закону обов'язок щодо укладання зазначеного договору. Крім того, надісланий позивачем проект договору не містить його істотних умов передбачених п. 5.17 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 та не містить додатків до договору, перелік яких визначено в п. 5.18 зазначених Правил.

Треті особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, пояснення по суті спору не надіслали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір про постачання електричної енергії від 23.11.2007р. № 00336 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник - позивач продає електричну енергію споживачу - відповідачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 260 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами Договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією .

Відповідно до п. 1.10 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 електропередавальна організація не має права відмовити в передачі електричної енергії постачальникам електричної енергії, у приєднанні до її мереж інших електропередавальних організацій або замовників за умови дотримання ними вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів.

Електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Згідно із п. 1.7 зазначених Правил у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2).

Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

Садівнице товариство «Простір» листом від 21.01.2013р. та обслуговуючий кооператив «Садове товариство «В.О. ім. С.П. Корольова» листом від 04.02.2013р. звернулись до позивача з проханням укласти договір на постачання електричної енергії.

Оскільки електричні мережі вказаних товариств - третіх осіб приєднані до мереж відповідача, позивач листами від 21.09.2012р., від 26.02.2013р. та претензією від 03.04.2013р. звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж разом з проектом договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України , укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 6 цієї статті встановлено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України ).

Однак, відповідач договір про спільне користування електричними мережами не підписав, протокол розбіжностей позивачу не надсилал.

У зв'язку з чим, позивач просить суд визнати договір про спільне використання технологічних електричних мереж і додатків до нього укладеними між сторонами на умовах поданого до суду проекту та зобов'язати відповідача погодити кошторис обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж у Київському територіальному представництві Національної комісії регулювання електроенергетики України на підставі ст.ст. 179, 184, 187 Господарського кодексу України , ст. 641 Цивільного кодексу України, пунктів 1.10, 5.12 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28(далі - Правила).

Відповідач заперечує проти позову посилаючись на те, що позивач передчасно звернувся до нього з вказаною позовною заявою, оскільки треті особи звернулись до позивача з заявами, які не відповідають п. 5.4 Правил, позаяк заяви взагалі не містять додатків, вказаних у зазначеному пункті.

Крім того, відповідач зазначає, що надісланий позивачем проект договору не відповідає пунктам 5.17, 5.18 вказаних правил, оскільки договір не містить умов, які є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей та не містить документів, які є невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідно п. 5.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 визначено, що для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про спільне використання технологічних електричних мереж заявник (споживач, власник технологічних електричних мереж (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації такі документи:

1) заяву щодо укладення відповідного договору із зазначенням роду виробничої діяльності, місцезнаходження та банківських реквізитів заявника;

2) акти про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше);

3) однолінійну схему електропостачання об'єкта (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше);

4) відомості щодо розрахункових засобів обліку (тип, марка, технічні характеристики тощо) (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше);

5) заявку на очікуваний обсяг споживання електричної енергії та величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми (за необхідності), довідку про укладені державні контракти (за наявності), відомості про величину приєднаної потужності і категорії надійності електропостачання струмоприймачів;

6) акти екологічної, аварійної та технологічної броні споживача (за наявності);

7) копію свідоцтва про державну реєстрацію та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

8) копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення) або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта);

9) копію належним чином оформленої довіреності на право укладати договори особі, яка уповноважена підписувати договори;

10) копію акта допуску про підключення електроустановки та у визначених законодавством випадках - сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 N 923 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (із змінами);

11) паспортні дані силових трансформаторів, кабельних та/або повітряних ліній передачі електричної енергії (для споживачів, у яких розрахункові засоби обліку встановлені не на межі балансової належності) (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше);

12) довідку про перелік субспоживачів (у разі їх наявності), дані (зазначені у підпункті 4 цього пункту) розрахункових засобів обліку субспоживачів (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше).

Проте, доказів того, що треті особи звернулись до позивача з заявами, до яких додані документи передбачені п. 5.4 вказаних правил, позивач суду не надав.

А отже, у позивача не настав обов'язок на укладення договорів з третіми особами, у зв'язку з чим позивач передчасно та безпідставно запропонував відповідачу укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідно пункту 1.2 Правил договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами.

Приписами ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Пунктом 5.17 Правил визначено, що договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей:

1) найменування сторін;

2) місце і дату укладення договору;

3) обсяг передачі електричної енергії та договірної граничної величини електричної потужності;

4) режими постачання;

5) гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності електропостачання);

6) величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача;

7) порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності);

8) порядок обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку);

9) порядок надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії;

10) умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та/або у разі відключення споживача за борги чи з інших причин;

11) строк дії договору;

12) умови та порядок розірвання договору;

13) місцезнаходження, банківські реквізити сторін.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж додатково містить:

1) порядок розрахунків за використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача);

2) однолінійну схему технологічних електричних мереж спільного використання з обов'язковим зазначенням місць установлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії, у тому числі для підприємств та організацій, які обслуговують (утримують) внутрішньобудинкові електричні мережі, вказуються кількість квартир та інформація про наявність або відсутність ввідного загальнобудинкового пристрою з розрахунковим засобом обліку електричної енергії;

3) перелік елементів технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), які використовуються для передачі електричної енергії;

4) розрахунок умовних одиниць технологічних електричних мереж спільного використання, узгоджений електропередавальною організацією, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані ці технологічні електричні мережі.

Відповідно до п. 5.18 Правил, невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж є:

1) акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін;

2) відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії;

3) схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача;

4) акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (за необхідності згідно з вимогами нормативно-правових актів);

5) довідка про обсяги переданої електричної енергії за базовий період.

Судом досліджено доданий позивачем проект договору і додатки до нього та встановлено, що проект договору не містить усіх істотних умов, які є обов'язковими для цього виду договору визначених в пункті 5.17 Правил. Додатки до проекту договору, які є невід'ємними частинами договору про спільне використання технологічних електричних мереж, та їх зміст не відповідають положенням п. 5.18 Правил.

Таким чином, доказів направлення відповідачу оферти із зазначенням істотних умов договору, як того вимагає ст. 641 ЦК України , ст. 181 ГК України, пункт 5.17 Правил та документів згідно переліку визначеного в пункті 5.18 Правил, які є невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж, позивач суду не надав.

Оскільки позивач не надав суду доказів, звернення до нього третіх осіб з заявами, до яких додані документи перелік, яких визначений у п. 5.4 Правил то у позивача не настав обов'язок на укладення договорів з третіми особами та спірного договору між сторонами у справі, у зв'язку з чим позивач передчасно та безпідставно запропонував відповідачу укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж. Також, позивач не надав суду доказів направлення відповідачу оферти із зазначенням істотних умов договору, як того вимагає ст. 641 ЦК України , ст. 181 ГК України, пункт 5.17 Правил та не надав належно оформлених документів згідно переліку визначеного п. 5.18 Правил.

Посилання ж позивача на обов'язок споживача укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж у разі використання його технологічних мереж іншими суб'єктами, не спростовує обов'язку позивача дотримуватись процедури укладання договорів, визначеної ст. 181 ГК України та ст. 641 ЦК України .

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання договору про спільне використання технологічних електричних мереж укладеним між сторонами на умовах поданого до суду проекту та зобов'язання відповідача погодити кошторис обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж у Київському територіальному представництві Національної комісії регулювання електроенергетики України є безпідставними, недоведеними та необґрунтованими, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Відповідач просить суд на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на позивача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5800 грн.

В підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката у розмірі 5800 грн., відповідач посилається на договір про надання правової допомоги від 10.10.2013р., додаткову угоду № 1 від 18.12.2013р. до договору, платіжне доручення від 11.10.2013р. № 52 та платіжне доручення від 20.12.2013р. № 69 згідно яких проведена оплата правової допомоги за договором від 10.10.2013р. в розмірі 5800 грн., акт виконаних робіт (наданих послуг з правової допомоги) від 06.02.2014р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4676 від 25.10.2011р., виданого на ім'я Приймак О.Ю.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ст. 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно із приписами п 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судом встановлено, що між відповідачем та адвокатом Приймаком Олександром Юрійовичем укладено договір про надання правової допомоги від 10.10.2013р, за умовами якого адвокат приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту з наступних правових питань та у таких обсягах: надати послуги з правового консультування, щодо правових відношень стосовно діяльності клієнта та вирішення спорів з державними органами та третіми особами щодо спорів стосовно електропостачання та майна клієнта; бути представником клієнта та захищати його інтереси в судах всіх інстанціях, в правоохоронних органах (МВС, Прокуратура), органах державної виконавчої служби та інших державних та недержавних органах та організаціях щодо вирішення спору стосовно електропостачання та майна клієнта; представляти інтереси клієнта в господарській справі № 911/3635/13 за позовом ПАТ «Київобленерго» в особі Бородянського районного підрозділу до ГО «ОСТ «Загальці-1» про спонукання укласти договір (п. 1 договору).

Згідно п. 4 договору за надання правової допомоги клієнт сплачує на користь адвоката гонорар у розмірі 5000 грн. за виконання п.п. 1 та 3 п. 1 даного договору у момент підписання (або протягом 3 банківських діб).

Додатковою угодою № 1 від 18.12.2013р. до договору про надання правової допомоги від 10.10.2013р. сторони погодили збільшення вартості робіт та їх оплати, а саме: «Сторони погодили, що збільшення строку слухання справи не є з вини адвоката, а затрачений час на виконання умов договору про надання правової допомоги від 10.10.2013р. виходить за межі обумовленого часу згідно розрахунку суми гонорару, а тому є необхідність збільшити вартість послуг адвоката на 800 грн., тобто в об'ємі двох нормо годин, згідно додаткового розрахунку вартості гонорару».

На виконання умов договору адвокат Приймак О.Ю. надав відповідачу передбачені договором послуги з надання правової допомоги.

За надані адвокатські послуги відповідач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 5800 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.10.2013р. № 52 та платіжним дорученням від 20.12.2013р. № 69, завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

Статус особи, яка представляла інтереси відповідача за вказаною угодою, відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Право на заняття адвокатською діяльністю Приймаком О.Ю. та статус його як адвоката підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 4676 від 25.10.2011р.., виданого на ім'я Приймак О.Ю, відомостями, які містяться в єдиному реєстрі адвокатів України.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, відшкодування витрат на оплату послуг адвоката відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладається судом на позивача.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» в особі Бородянського районного підрозділу (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 23243188) на користь Громадського об'єднання «Об'єднане садове товариство «Загальці-1» (07807, Київська обл., Бородянський район, с. Дружня, вул. 1 Лінія, буд. 2, ідентифікаційний код 26427032) 5800 (п'ять тисяч вісімсот) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 10.02.2014р.