Рішення

від 11.02.2014 по справі 927/43/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 лютого 2014 року справа №927/43/14

За позовом: приватного підприємства „СТВ", вул. Щорса, 67, м. Чернігів, 14001, до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Березнянський цегляний завод - 2", вул. Зарічна, буд. 1А, смт. Березна, Менський район, Чернігівська область, 15622, про стягнення 31519,86 грн. Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Виноградов В.В., довіреність №4 від 09.01.2014 року,

від відповідача: не з'явився.

Рішення прийнято 11.02.2014р. після оголошеної 21.01.2014р. перерви в судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним підприємством „СТВ" подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Березнянський цегляний завод - 2" про стягнення 31519,86 грн., з яких 26384,94 грн. основного боргу по оплаті переданого товару відповідно до умов договору поставки №214 від 21.05.2013 року, 1759,46 грн. пені, 446,74 грн. 3% річних, 290,23 грн. інфляційних нарахувань та 2638,49 грн. штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити.

В судовому засіданні 21.01.2014 року представник відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі, пояснивши причину несплати товару тим, що виникло тяжке фінансове становище на підприємстві.

В судове засідання 11.02.2014 року представник відповідача не з'явився. Відповідач заяв та клопотань не надіслав; про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить розписка представника, яка міститься в матеріалах справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання заяв, клопотань та іншими правами.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №214 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товари (далі по тексту „Товар"), а покупець прийняти товар від постачальника та оплатити його згідно умов даного договору.

Згідно п. 2.1 договору загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається на підставі замовлення покупця у рахунку-фактурі постачальника за №6772 від 21 травня 2013 року, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар, згідно цього договору, поставляється партіями на умовах: FCA - франко-перевізник, відповідно до міжнародних правил тлумачення „Інкотермс" в редакції 2000 року. Товар переходить у власність покупця з моменту його навантаження в транспортний засіб покупця та видачі постачальником видаткової накладної, або після приймання товару, підписання покупцем видаткової накладної ( в разі замовлення доставки товару транспортними засобами постачальника).

Орієнтовний строк поставки постачальником товару становить три календарних дні з моменту погодження постачальником замовлення покупця. Замовлення покупцем товару здійснюється в усній або письмовій формі, а також по телефону-факсу. Датою поставки товару (далі по тексту „Дата поставки") вважається дата видачі постачальником видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.1 договору підставою для сплати є виставлені постачальником рахунки-фактури. Розрахунки між сторонами, на їх вибір, можуть здійснюватись:

а) в безготівковій формі в національній валюті України із застосуванням платіжних доручень, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі;

б) готівкою в нац. Валюті України, шляхом внесення готівкових коштів до каси підприємства.

Згідно п. 4.2 договору вартість товару визначається в специфікаціях та/або в рахунках-фактурах і становить за даним договором 26384,94 грн.

Умови оплати товару: 100% оплата вартості партії товару протягом 20 банківських днів з дати поставки товару. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками поставленого товару (п. 4.3 договору).

Днем здійснення оплати вважається день зарахування грошових коштів на р/р постачальника (або внесення коштів до каси підприємства) (п. 4.5 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної №6717 від 21.05.2013 року на загальну суму 26384,94 грн.

Вказаний товар отриманий представником відповідача, що підтверджується його підписом та відтиском печатки підприємства на вказаній видатковій накладній.

Позивачем виставлявся відповідачу рахунок-фактура №6772 від 21.05.2013 року на оплату поставленого товару в сумі 26384,94 грн.

Позивачем направлялась на адресу відповідача претензія №245 від 11.09.2013 року з вимогою сплатити заборгованість.

В порушення умов договору відповідач не сплатив вартість отриманого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за вищевказаною накладною, виходячи з вищевикладених норм законодавства та договору, у відповідача виникло зобов'язання сплатити вартість отриманого товару, яке він не виконав.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача борг у сумі 26384,94 грн.

Згідно п. 7.2 договору у випадку порушення покупцем строків оплати товару, передбачених договором, покупець сплачує штраф у розмірі 10% від несвоєчасно оплаченої суми. Окрім штрафу, покупець сплачує постачальнику пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі п. 7.2 договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1759,46 грн. за період прострочення платежу за період з 19.06.2013 року по 18.12.2013 року та штрафу в розмірі 2638,49 грн.

Згідно п. 7.3 договору сплата пені і штрафу не звільняє сторону від виконання своїх зобов'язань за цим договором. У випадку прострочення покупцем оплати поставленого товару постачальник має право вимагати оплату поставленого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції (п. 7.3 договору).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.3 договору, позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення платежу за період з 19.06.2013 року по 10.01.2014 року в сумі 446,74 грн. та інфляційних нарахувань за період з 19.06.2013 року по 10.01.2014 року в сумі 290,23 грн.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, штрафу 3% річних та інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про правомірність їх нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 31519,86 грн., в тому числі 26384,94 грн. основного боргу, 1759,46 грн. пені, 446,74 грн. 3% річних, 290,23 грн. інфляційних нарахувань та 2638,49 грн. штрафу.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин стягнення судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Березнянський цегляний завод - 2" (вул. Зарічна, буд. 1А, смт. Березна, Менський район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 34002414, р/р 26005060137286 в Чернігівському РУ КБ „ПриватБанк", МФО 353586) на користь приватного підприємства „СТВ" (вул. Щорса, 67, м. Чернігів, ідентифікаційний код 22818209, р/р 26009020374 в АК „Полікомбанк", МФО 353100) 26384,94 грн . боргу, 1759,46 грн. пені, 446,74 грн. 3% річних, 290,23 грн. інфляційних нарахувань, 2638,49 грн. штрафу та 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ж.В. Блохіна