Рішення

від 06.02.2014 по справі 910/22731/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22731/13 06.02.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний радник «Союз-Інвест»

про стягнення 15 098, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Любарець А.Ю.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство «Промислово-фінансовий банк» (надалі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний радник «Союз-Інвест» (надалі -відповідач) про стягнення суми боргу у розмірі 10 132, 00 грн., штрафу у сумі 4 966, 00 грн., що складає 15 098, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором про відкриття рахунку у цінних паперах № 3-18/08 від 08.04.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.12.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

04.02.2014 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача борг у розмірі 10 592,00 грн., штраф у сумі 5 296, 00 грн., що разом становить 15 888, 00 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 26.11.2013 р. не виконав.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (станом на 26.11.2013р., 17.12.2013 р. та 06.02.2014р.) вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 20-22.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 р., від 12.12.2013 р. та від 13.01.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача. При цьому, до суду повернулися конверти з відміткою - «не знаходиться».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.02.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний радник «Союз-Інвест» та Акціонерним комерційним «Промислово-фінансовим банком» був укладений договір про відкриття рахунку у цінних паперах №3-18/08, умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач зобов'язується надавати відповідачеві послуги щодо відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, зберігання належним відповідачеві цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами на викладених нижче умовах відповідно до чинного законодавства України та на підставі розпоряджень відповідача.

Назву Акціонерного комерційного «Промислово-фінансового банку» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Промислово-фінансовий банк», що вбачається з копії статуту підприємства (копія в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов'язався відкрити відповідачу рахунок у цінних паперах протягом 2 робочих днів після подання відповідачем всіх документів, яких вимагає чинне законодавство України, здійснювати зберігання та облік цінних паперів відповідача, що зберігаються у позивача, здійснювати ведення рахунку у цінних паперах шляхом виконання операцій згідно з порядком у термін, обумовлений внутрішніми документами позивача, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України, тощо.

Згідно підпункту «б» п. 2.3. договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги позивача згідно з розцінками, умовами та строками, передбаченими цим договором, додатковими угодами до нього та тарифами позивача.

Пунктом 3.1. договору визначено, що відповідач оплачує послуги позивача згідно з цим договором та відповідно до затверджених тарифів позивача, які є невід'ємною частиною цього договору. Тарифи позивача не повинні перевищувати максимального розміру, що встановлюється ДКзЦПтФР за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

У п. 3.2. договору встановлено, що плата за послуги позивача за цим договором здійснюються відповідачем на підставі акту-рахунку, який виставляється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, та складається з таких видів винагороди: - винагорода за послуги зі зберігання цінних паперів та ведення рахунку у цінних паперах; - винагороди за проведення кожної операції. Винагорода за послуги зі зберігання цінних паперів та ведення рахунку у цінних паперах нараховується щомісяця, рахунок надсилається поштою протягом 5 робочих днів після останнього дня місяця. Перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача відповідач здійснює в термін до 5 робочих днів після одержання рахунку.

Відповідно до п. 6.8. договору прострочення платежу більше як на 20 днів вважається відмовою від виконання умов договору, у зв'язку із чим сторона, що не виконала умови цього договору, крім пені, повинна сплатити іншій стороні штраф у розмірі 50% від належної до сплати суми.

Згідно п. 7.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 р. Договір є пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за три місяці до закінчення терміну дії цього договору сторони не виявили в письмовій формі бажання його розірвати.

Оскільки сторони не надали суду жодних доказів щодо направлення письмового повідомлення про розірвання договору будь-якою зі сторін, суд приходить до висновку, що договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення по справі є чинним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані послуги за період з 27.11.2009 р. по 31.12.2013 р. на загальну суму 10 592,00 грн., зокрема відкрито рахунок у цінних паперах та забезпечувалося ведення вказаного рахунку, в тому числі проводилося зараховування цінних паперів на рахунок, та виставлялися рахунки на оплату (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані послуги не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 10 592,00 грн.

11.10.2013 р. позивачем направлялася вимога №16-0880/13 від 11.10.2013 р. про сплату боргу, що підтверджується копією фіскального чеку №0654 та описом вкладення у цінний лист (копії в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором про відкриття рахунку у цінних паперах № 3-18/08 від 08.04.2008 р., внаслідок чого за останнім утворилася заборгованість у розмірі 10 592,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 296,00 грн. - штрафу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про відкриття рахунку у цінних паперах № 3-18/08 від 08.04.2008 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», договір про відкриття рахунку в цінних паперах - договір між власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передачу власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав всі передбачені договором послуги на загальну суму 10 592,00 грн., зокрема відкрив рахунок у цінних паперах, забезпечував ведення вказаного рахунку, в тому числі зараховування цінних паперів на рахунок та виставляв рахунки на оплату наданих послуг.

Однак відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п. 3.2. договору, обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги в розмірі 10 592,00 грн. настав з моменту отримання акту-рахунку та повинен бути виконаний протягом 5 робочих днів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про відкриття рахунку у цінних паперах № 3-18/08 від 08.04.2008 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 592,00 грн. - основної заборгованості.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 5 296,00 грн. - штрафу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу, останній відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 296,00 грн. - штрафу.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний радник «Союз-Інвест» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 20-22, ідентифікаційний код - 35669292), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» (39627, Полтавська обл., м. Кременчук, кв. 278, буд. 22-Б, ідентифікаційний код - 25292831) 10 592 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 00 коп. - боргу, 5 296 (п'ять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 00 коп. - штрафу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 10.02.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.