Рішення

від 05.02.2014 по справі 910/24928/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24928/13 05.02.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент Україна», с.Білогородка, ЄДРПОУ 32664239

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро», м.Київ, ЄДРПОУ 35333433

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорст», м.Київ, ЄДРПОУ 22924957

про стягнення 370 232,71 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Колбасов Ю.О. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна», м.Київ, звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро», м.Київ про стягнення заборгованості за договором №19112012 від 14.11.2012р. про переведення боргу в розмірі 370 232,71 грн.

Ухвалою від 22.01.2014р. господарського суду міста Києва змінено найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортрент».

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортрент» посилається на порушення відповідачем умов договору №19112012 від 14.11.2012р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорст» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» в частині зобов'язання сплатити борг у розмірі 370 232,71 грн., що виник на підставі договорів №ОС25/11/10-10КО від 25.11.2010р., №ОС26/01/11-11ЯР-Од від 26.11.2011р., №ОС26/01/11-11-Д/БЛ від 26.11.2011р., №ОС24/011/11-11-Д/МОТ від 24.01.2011р.

04.02.2014р. до господарського суду міста Києва позивачем подано заяву б/н від 03.02.2014р. про зменшення розміру позовних вимог, з урахуванням якої остаточна сума боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 368 232,71 грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи відповідність заяви б/н від 03.02.2014р. про зменшення розміру позовних вимог приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання приймається судом до уваги під час розгляду справи, внаслідок чого суд розглядає остаточні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент Україна» про стягнення 368 232,71 грн.

Ухвалою від 25.12.2013р. господарського суду міста Києва залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорст» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідач та третя особа в судові засідання від 22.01.2013р. та від 05.02.2014р. не з'явились, відзивів на позовну заяву не надали, представників не направили, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались.

При цьому, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорст» були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро», на даний час є: 04107, м.Київ, Шевченківський район, вул.Багговутівська, 1-А, оф.5.

Адресою місцезнаходження третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорст», визначено: 01103, м.Київ, Печерський район, вул.Кіквідзе, буд.18-А.

Крім того, у матеріалах справи містяться відомості, згідно з якими адресою фактичного місцезнаходження третьої особи також є: 01011, м.Київ, вул.Рибальська, 22, поверх 3.

На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України були направлені ухвали від 25.12.2013р. та від 22.01.2014р. з метою повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце розгляду справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що за змістом ст.64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У матеріалах справи наявні повідомлення про вручення відповідачу та третій особі ухвали від 25.12.2013р. про порушення провадження у справі (№0103028025916, №0103028025924, №0103028025894) та ухвали від 22.01.2014р. про відкладення розгляду справи (№0103028025924, №0103028027650, №0103028027676), які були направлені судом за адресами Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорст» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро».

На підставі зазначеного, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами сторін та третіх осіб, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, витяги з якого містяться в матеріалах справи, враховуючи наявність доказів отримання ними такої кореспонденції та керуючись позицією Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час і місце розгляду справи.

Разом з тим, з огляду на неявку відповідача та третьої особи у судове засідання, господарським судом враховано приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Норма вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. При цьому, відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З урахуванням зазначеного, незважаючи на те, що відповідач та третя особа у судове засідання не з'явились і не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачена можливість заміни боржника іншою особою (переведення боргу) за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно зі ст.513 цього Кодексу правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорст» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» було укладено договір №19112012 про переведення боргу в розмірі 370 232,71 грн.

Як визначено в п.1 вказаного договору, ним регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає з договорів №ОС25/11/10-10КО від 25.11.2010р., №ОС26/01/11-11ЯР-Од від 26.11.2011р., №ОС26/01/11-11-Д/БЛ від 26.11.2011р., №ОС24/011/11-11-Д/МОТ від 24.01.2011р. (за текстом договору «основні договори»), які були укладені між первісним боржником, Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорст», та кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна».

Пунктом 2 договору №19112012 від 14.11.2012р. про переведення боргу передбачено, що первісний боржник, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорст», переводить на нового боржника, Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро», борг у сумі 370 232,71 грн., що виник на підставі основного договору, а новий боржник зобов'язується погасити вищезазначену суму боргу з моменту підписання цього договору в термін до 31.12.2012р.

В п.3 договору про переведення боргу зазначено, що кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У п.4 вказаного договору визначено, що новий боржник, підписуючи цей договір підтверджує, що йому передана вся необхідна інформація (повний пакет документів), пов'язана з основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і розбіжностей за основним договором між первісним боржником та кредитором.

Як зазначено в п.10 договору про переведення боргу, цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання та скріплення його печатками усіх сторін і діє до повного виконання сторонами сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п.11 договору №19112012 від 14.11.2012р. його строк починає свій перебіг у момент, встановлений у п.10 цього договору, та визначається часом для належного виконання договору сторонами.

Таким чином, істотні умови договору про переведення боргу сторонами погоджені. Будь-яких доводів чи заперечень проти дійсності переведеного боргу за договором №19112012 від 14.11.2012р. сторонами чи третьою особою не заявлено.

За таких обставин, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №19112012 від 14.11.2012р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних прав та обов'язків за договором про переведення боргу.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вбачається з п.2 договору №19112012 від 14.11.2012р. про переведення боргу, укладаючи цей договір, Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» взяло на себе зобов'язання сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фортрент» борг у розмірі 370232,71 грн., який виник у Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорст», у строк до 31.12.2012р.

Зі змісту положень п.п.10, 12 договору про переведення боргу вбачається, що з моменту укладення цього договору, тобто з 14.11.2012р., сплата вказаної суми грошових коштів є обов'язком відповідача.

Ухвалою від 25.12.2013р. господарського суду міста Києва відповідача та третю особу зобов'язано надати належні докази повного або часткового виконання зобов'язань за договором №19112012 від 14.11.2012р. про переведення боргу або за договорами №ОС25/11/10-10КО від 25.11.2010р., №ОС26/01/11-11ЯР-Од від 26.11.2011р., №ОС26/01/11-11-Д/БЛ від 26.11.2011р., №ОС24/011/11-11-Д/МОТ від 24.01.2011р.

Проте, вимоги суду, викладені в ухвалі від 25.12.2013р., відповідачем та третьою особою не виконані. Належні докази на підтвердження погашення ними заборгованості за договором №19112012 від 14.11.2012р. у термін, визначений п.2 цього договору, до суду не представлені.

Водночас, 04.02.2013р. від позивача до господарського суду надійшла копія виписки з банківського рахунку №26001707152226 від 03.12.2012р., якою підтверджується сплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» грошових коштів у розмірі 2000 грн. із призначенням платежу «погашення боргу згідно договору про переведення боргу №19112012 від 14.11.2012р.».

Таким чином, факт часткової сплати відповідачем боргу за договором №19112012 від 14.11.2012р. приймається судом до уваги в якості визнання своєї заборгованості відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, яка відповідає ст.129 Конституції України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює особам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з п.2.3 постанови №18 від 26.12.2011 р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Як вже зазначалося, належні докази виконання відповідачем зобов'язання зі сплати решти заборгованості в розмірі 368 232,71 грн. за договором №19112012 від 14.11.2012р. у строк, встановлений цим договором, у матеріалах справи відсутні. У зв'язку з вищезазначеним, суд приходить до висновку про те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором про переведення боргу №19112012 від 14.11.2012р. в частині перерахування суми боргу 368 232,71 грн. на рахунок позивача.

Таким чином, враховуючи викладені вище висновки суду про правомірність укладеного договору №19112012 від 14.11.2012р. про переведення боргу, приймаючи до уваги факт здійснення часткової оплати заборгованості відповідачем, а також відсутність доказів виконанння ним зобов'язання щодо погашення решти заборгованості в розмірі 368 232,71 грн., господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення вказаної суми боргу з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» заборгованості в розмірі 368 232,71 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

При цьому, оскільки позивачем при подачі позовної заяви був сплачений судовий збір у розмірі 7204,65 грн., що є на 200 грн. менше від суми, яку належало сплатити за розгляд цієї позовної заяви, та враховуючи заяву позивача б/н від 03.02.2014р. про зменшення позовних вимог, яка була прийнята до розгляду судом, витрати зі сплати судового збору в розмірі 7204,65 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а несплачений позивачем судовий збір у розмірі 160 грн. підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент», с.Білогородка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро», м.Київ про стягнення 368 232,71 грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» (04107, м.Київ, Шевченківський район, вул.Багговутівська, 1-А, оф.5, ЄДРПОУ 35333433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент» (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Білогородка, вул.Богатирська, буд.2-А, ЄДРПОУ 32664239) заборгованість у розмірі 368 232,71 грн. та судовий збір у розмірі 7 204,65 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» (04107, м.Київ, Шевченківський район, вул.Багговутівська, 1-А, оф.5, ЄДРПОУ 35333433) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 160 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено 10.02.2014р.

Суддя М.О.Любченко