Рішення

від 06.02.2014 по справі 910/24695/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24695/13 06.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПС-ДРАЙВ»

до Приватного підприємства «Делфі-Нет»

про стягнення 10 644,70 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Макеєв В.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПС-ДРАЙВ» (надалі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Делфі-Нет» (надалі -відповідач) про стягнення 10 644,70 грн., з яких 10 500,00 грн. - основного боргу, 42,00 грн. - інфляційних втрат, 102,70 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору №739 на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.07.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.01.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

14.01.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача через неможливість явки у судове засідання.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.02.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПС-ДРАЙВ» та Приватним підприємством «Делфі-Нет» укладено договір № 739 на транспортно-експедиційне обслуговування умовами якого передбачено, що даний договір регулює та визначає порядок взаємовідносин позивача та відповідача, які пов'язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) по організації перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом, з наданням інших послуг, узгоджених в замовленнях/доповненнях до даного договору, і які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.4. договору позивач доставляє замовлені відповідачем вантажі, а відповідач сплачує надані послуги позивача із коштів отриманих від замовника на узгоджених в контракт-заявці та даному договорі умовах. Оплата фрахта повинна бути здійснена відповідачем позивачу за надані послуги по автоперевезенню вантажу незалежно від договірних зобов'язань (в частині сплати) відповідача із замовником.

Згідно з п. 2.5. договору факт виконання кожного міжнародного автомобільного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується відповідним актом (звітом) виконаних робіт.

Пунктом 4.12 договору визначено, що відповідач зобов'язаний виконати всі розрахунки з позивачем у повному обсязі і у термін, який передбачений умовами даного договору.

Відповідно до п. 6.2. договору відповідач зобов'язується зробити оплату в національній валюті України за даним договором - 10-14 банківських днів з моменту отримання оригіналу CMR, оригіналу рахунку, якщо в контракті-заявці не зазначене інше. Розмір оплати послуг позивача обумовлюється в контракті-заявці на кожне перевезення окремо.

Оплата вартості кожного міжнародного автомобільного перевезення проводиться відповідачем в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі в банк і на розрахунковий рахунок, який вказаний в рахунку-фактурі позивача (п.6.6. договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 р. У випадку, якщо за 30 днів до завершення дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору, то термін дії договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 11.3 договору).

Відповідно до заявки № 1346-12 від 01.07.2013 р. на перевезення вантажу відповідач зобов'язався зробити оплату в національній валюті України в розмірі 12 500, 00 грн. на протязі 19-20 днів з моменту отримання необхідних документів.

Як вбачається з матеріалів, позивачем відповідно до п. 6.5. договору заявки № 1346 від 01.07.2013 р. на перевезення вантажу були направлені на адресу відповідача необхідні документи для оплати наданих послуг, а саме: оригінал CMR № 0533471, рахунок № 59 від 10.07.2013 р., акт №59 здачі-прийняття робіт (наданні послуг) від 10.07.2013 р., які отримані відповідачем 22.07.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія в матеріалах справи).

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані послуги у розмірі 12 500, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги що підтверджується актом № 59 здачі-прийняття робіт (наданні послуг) від 10.07.2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копія в матеріалах справи).

Відповідач за надані послуги розрахувався частково в розмірі 2000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 182 від 30.08.2013 р. (наявне в матеріалах справи), в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 10 500, 00 грн.

21.10.2013 р. позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №7 від 14.10.2013 р., в якій позивач просить сплати заборгованість у сумі 10 500, 00 грн. на розрахунковий рахунок товариства в 7-денний строк з моменту отримання претензії, що підтверджується фіскальним чеком № 0771 від 21.10.2013 р. та описом вкладення цінного листа (в матеріалах справи).

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 10 500, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 102, 70 грн. - 3% річних та індекс інфляції - 42, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 739 на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.07.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав всі передбачені договором послуги, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по акту № 59 здачі-прийняття робіт (наданні послуг) від 10.07.2013 р.

Однак відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п. 6.5. договору та заявки №1346-12 від 01.07.2013 р. на перевезення вантажу, обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги в розмірі 10 500, 00 грн. настав з моменту отримання зазначених в договорі та заявці документів та повинен бути виконаний до 11.08.2013 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 739 на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.07.2013 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 500, 00 грн. - основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 102, 70 грн. за період з 12.08.2013 р. по 08.12.2013 р. та інфляційні нарахування у сумі 42, 00 грн. за період з 01.10.2013 р. по 31.10.2013 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань і встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, розрахунок проведений з моменту виникнення прострочення грошового зобов'язання та за відповідний період такого прострочення, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 102, 70 грн. - 3% річних та 42 грн. - інфляційних втрат.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 1000, 00 грн.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПС-ДРАЙВ» та адвокатом Гайдай О.Ю. був укладений договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1 договору адвокат Гайдай О.Ю., яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльності № 386 від 08.05.2008 р. (копія Свідоцтва в матеріалах справи) зобов'язалась надавати правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю «СПС-ДРАЙВ» в обсязі та на умовах передбачених договором, а позивач зобов'язався оплачувати послуги адвоката, вартість яких зазначена в договорі та в додатку до договору.

Актом здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 06.12.2013 р. та розрахунком витрат на правову допомогу від 06.12.2013 р., які підписані позивачем та адвокатом і скріплені печатками, погоджено перелік та вартість наданих послуг.Квитанцією № 2920123 від 06.12.2013 р. підтверджується сплата 1000, 00 грн. за послуги адвоката.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 1000, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПС-ДРАЙВ» задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Делфі-Нет» (02660, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, ідентифікаційний код - 36628917), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПС-ДРАЙВ» (14005, м. Чернігів, вул. Київська, буд. 2, кв. 38, ідентифікаційний код - 37804838) 10 500 (десять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 42 (сорок дві) грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 102 (сто дві) грн. 70 коп. - 3% річних, 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. - витрат по оплаті послуг адвоката та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 10.02.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.