Рішення

від 12.02.2014 по справі 910/25173/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25173/13 12.02.14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вишенька" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфол Стейт Групп" простягнення 27200 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Малицький О.В. - представник за довіреністю від 27.01.14; від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 12.02.14. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишенька" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфол Стейт Групп" про стягнення 27200 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.05.2013 між сторонами був укладений договір доручення на надання транспортно-експедиційних послуг № 05/13/03, згідно умов якого позивач зобов'язаний виконати заявки на надання транспортно-експедиційних послуг, виставлені відповідачем, а відповідач зобов'язаний вчасно та в повному обсязі оплатити надані послуги. Однак, в порушення умов договору, відповідач неналежно виконував грошові зобов'язання щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 27 200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.12.2013 порушено провадження у справі № 910/25173/13 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 29.01.2014.

25.01.2014 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання 29.01.2014.

У судове засідання, призначене на 29.01.2014, з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали суду та проти поданого клопотання відповідача не заперечував.

Керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 12.02.14 у зв'язку з неявкою представника відповідача та враховуючи подане останнім клопотання.

У судовому засідання 12.02.14 представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 27 200,00 грн. - основного боргу, 403,20 грн. - 3 % річних та 1793,09 грн. пені.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідно до п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

У судовому засіданні представник позивачіа позов підтримав з урахуванням заяви про збільшення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не може забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

Представник позивача проти задоволення поданого відповідачем клопотання заперечував.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, виходячи з наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відрядження представника ТОВ «Ерфол Стейт Групп» не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

З урахуванням викладених обставин, клопотання відповідача б/н від 11.02.2014р. про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 12.02.2014р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка деяких учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. При цьому, суд зазначає, що відповідач мав можливість викласти свою правову позицію по суті спору письмово у відзиві на позов, подавши його через канцелярію суду, проте не скористався такою можливістю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

13 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишенька» (далі - позивач, повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Групп» (далі - відповідач, довіритель) було укладено договір № 05/13/03 про доручення на надання транспортно-експедиційних послуг (організація автомобільних перевезень вантажів) (далі - договір), відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується, діючи від імені та за рахунок довірителя за обумовлену плату та в обумовлений строк організувати перевезення вантажу, наданого довірителем, автомобільним транспортом.

Відповідно до п.3.1.1 договору довіритель зобов'язаний своєчасно за 3 дні передати повіреному заявку на організацію автомобільного перевезення вантажу або на надання інших послуг, зазначених в п.2.1 цього договору.

Згідно умов вказаного договору, зокрема п.3.2.1, повірений зобов'язаний забезпечити надання всіх зазначених в підтвердженій заявці послуг, а довіритель зобов'язаний відповідно до п.3.1.6 договору вчасно, в строки встановлені договором, здійснити розрахунки з повіреним.

Відповідно до п.3.2.2 договору повірений зобов'язаний організувати подачу автотранспорту під завантаження в зазначені довірителем строки, документально та технічно готового для виконання міжнародних перевезень вантажів.

Розрахунки за надані послуги здійснюються в гривнях, на підставі цін, що узгоджені в заявці на перевезення. Сторони дійшли згоди, що ціни, зазначені в підтвердженій заявці, є узгодженими та кінцевими (п.4.1 договору)..

Згідно з п.4.3 договору оплата послуг повіреного здійснюється довірителем на поточний рахунок повіреного на підставі виставленого рахунку-фактури, переданого факсом.

Відповідно до п. 9.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов Договору, сторони узгодили наступні договори-заявки:

- № 419 від 13.06.13, маршрут м. Луцьк - м. Мінськ або м. Заславль, із узгодженим терміном доставки вантажу в зону митного контролю - 20.06.13.вартість транспортних послуг - 7000,00 грн., строк для сплати послуг повіреного - протягом 10-12 банківських днів після отримання оригіналів документів (СМР, АВР, рахунок і т.д.).

- № 477 від 19.06.13, маршрут м. Львів - м. Мінськ, із узгодженим терміном доставки вантажу в зону митного контролю - 24.06.13.вартість транспортних послуг - 9000,00 грн., строк для сплати послуг повіреного - протягом 10-12 банківських днів після отримання оригіналів документів (СМР, АВР, рахунок і т.д.).

- № 531 від 01.07.13, маршрут м. Львів - м. Мінськ, із узгодженим терміном доставки вантажу в зону митного контролю - 05.07.13.вартість транспортних послуг - 9100,00 грн., строк для сплати послуг повіреного - протягом 10-12 банківських днів після отримання оригіналів документів (СМР, АВР, рахунок і т.д.).

- № 532 від 01.07.13, маршрут м. Львів - м. Мінськ, із узгодженим терміном доставки вантажу в зону митного контролю - 05.07.13.вартість транспортних послуг - 9100,00 грн., строк для сплати послуг повіреного - протягом 10-12 банківських днів після отримання оригіналів документів (СМР, АВР, рахунок і т.д.).

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 05/13/03 та договорами-заявками виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: міжнародними товарно-транспортними накладними (СМР) А № 200039, А № 200044, А № 200038, А № 200049, рахунками № 0000000125 від 20.06.13 на суму 7000,00 грн., № 0000000133 від 26.06.13 на суму 9000,00 грн., № 0000000147 від 08.07.13 на суму 9100,00 грн., № 0000000150 від 08.07.13 на суму 9100,00 грн., актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками: № ОУ-000566 від 20.06.13 на суму 7000,00 грн., № ОУ-000576 від 26.06.13 на суму 9000,00 грн., № ОУ-000593 від 08.07.13 на суму 9100,00 грн., № ОУ-000596 від 08.07.13 на суму 9100,00 грн.

На виконання умов договору № 05/13/03 та договорів-заявок позивач направив на адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленням передбачені умовами договору оригінали документів (товарно-транспортні накладні, рахунки, акти виконаних робіт), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних документів: чеків від 05.07.13 та 22.07.13, повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення № 82106 00088614 (вручено 22.07.13), № 82100 0068588 (вручено 26.07.13).

Таким чином, відповідач протягом 12 банківських днів з моменту отримання вказаних поштових відправлень на виконання п. 4.3, 4.4 договору № 05/13/03 та договорів-заявок зобов'язаний був повністю сплатити за надані позивачем послуги на загальну суму 34200,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату наданих йому позивачем послуг, а саме 02.08.13 було сплачено 2000,00 грн. (платіжне доручення № 1529), 15.08.13 було сплачено 3000,00 грн. (платіжне доручення № 1619), 19.09.13 було сплачено 2000,00 грн. (платіжне доручення № 1809).

23.10.13 позивач звернувся до відповідача з претензією № 44 про сплату 27200,00 грн. заборгованості за договором № 05/13/03 від 13.05.13, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції від 24.10.13 № 8210000732159 та опису вкладення в цінний лист. Відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість не сплатив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ст.. 903 ЦК України .

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України ).

В матеріалах справи наявні докази направлення позивачем на адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленням передбачені умовами договору оригінали документів (товарно-транспортні накладні, рахунки, акти виконаних робіт), а також їх отримання уповноваженими представниками відповідача 22.07.13 та 26.07.13, отже строк виконання зобов'язання відповідача щодо сплати за надані транспортні послуги станом на момент вирішення спору настав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання по сплаті за надані позивачем транспортні послуги згідно умов договору № 05/13/03 про доручення на надання транспортно-експедиційних послуг (організація автомобільних перевезень вантажів), а саме заборгованість за договором заявкою № 477 від 19.06.13 становить 9000,00 грн., за договором заявкою № 531 від 01.07.13 становить 9100,00 грн., за договором-заявкою № 532 від 01.07.13 становить 9100,00 грн..

Факт наявності заборгованості зі сплати за надані транспортні послуги в сумі 27200,00 грн. за договором № 05/13/03 від 13.05.13 відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 403,20 грн. - 3 % річних та 1793,09 грн. пені.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, що доданий позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 403,20 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами».

Відповідно до п. 5.6 Договору у випадку прострочення платежів, передбачених статтею 4 цього договору винувата сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої на заборгованість в сумі 9100,00 грн. (договір-заявка № 531) у період з 13.08.13 по 12.02.14, на заборгованість в сумі 9100,00 грн. (договір-заявка № 532) у період з 12.08.13 по 12.02.14, на заборгованість в сумі 9000,00 грн. (договір-заявка № 477) у період з 22.08.13 по 12.02.14 в розмірі облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем, суд з урахуванням обмежень, встановлених п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 1793,09 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 27200,00 грн., пені в сумі 1793,09 грн. та 3 % річних в сумі 403,20 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається при задоволенні позову на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишенька» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Групп» (01021 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, ідентифікаційний код 37955465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишенька» (82100 Львівська область, м. Дрогобич, вул. Стрийська, буд. 293, ідентифікаційний код 13828752) заборгованість в розмірі 27200 (двадцять сім тисяч двісті) грн 00 коп., 1793 (одну тисячу сімсот дев'яноста три) грн. 09 коп. пені, 403 (чотириста три) грн. 20 коп. - 3 % річних, судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.02.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г